У х в а л а
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
|
головуючого - судді |
Філатова В.М., |
|
суддів |
Глоса Л.Ф., Косарєва В.І. |
|
|
|
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на судові рішення щодо останнього.
Вироком Харцизького міського суду Донецької області від 8 червня 2006 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 06.04.2001 року Харцизьким міським судом за ч. 2 ст. 206 КК України на 5 років позбавлення волі,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 5 січня 2006 року в нічний час, будучи у стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних стосунків, що раптово виникли, умисно завдав ОСОБА_3 удари рукою в обличчя, ногами по тулубу та 6 ударів ножем в ноги, пошкодивши артерію та вену правої ноги, чим заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2006 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
У касаційних скаргах:
- захисник ОСОБА_1 посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що засуджений не мав умислу заподіяти потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, а діяв в стані необхідної оборони, перевищуючи її межі. Вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_2 підлягають зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Просить дії засудженого перекваліфікувати із ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України та пом'якшити йому покарання;
- засуджений ОСОБА_2 висловив аналогічні доводи та прохання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчинені злочину, за який його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, вони є правильними.
На обґрунтування свого висновку суд послався на показання очевидця події - свідка ОСОБА_4 про те, що 5 січня 2006 року вона разом із ОСОБА_3 прийшли до місця проживання ОСОБА_2, який дозволив їм пожити в його квартирі. Вони стукали в двері, але засуджений на це не реагував. ОСОБА_3, хвилюючись, що ОСОБА_2 могло стати погано від вжитих алкогольних напоїв та наркотичних засобів, з силою натиснув на двері, і вони відкрилися. Засуджений вибіг із кімнати та, збивши з ніг ОСОБА_3, почав наносити останньому удари руками та ногами у різні частини тіла і ножем в ноги. Після чого він побив і її та тим самим ножем обрізав їй волосся. Свідок не підтвердила показання засудженого про те, що ОСОБА_3 погрожував йому пістолетом та пояснила, що в руках потерпілого нічого не було, ніяких погроз ОСОБА_2 він не висловлював, а пістолет - запальничка випала із одежі ОСОБА_3 уже під час його побиття засудженим.
Достовірність цих показань свідка об'єктивно підтверджується іншими дослідженими судом доказами, зміст яких наведено у вироку. Крім того, вони підтверджуються і показаннями самого засудженого, даними ним під час досудового слідства (в тому числі і в присутності захисника Кашлакової Т.), з яких убачається, що причиною побиття ним ОСОБА_3 і ОСОБА_4. була його злість за пошкоджені ними двері.
Винуватість засудженого також підтверджується даними, що місяться у протоколах огляду місця, явки з повинною, висновку судово-медичної експертизи.
Оцінивши наведенні докази, суд обґрунтовано не взяв до уваги показання засудженого про те, що він вчинив злочин в межах необхідної оборони.
Як видно з матеріалів справи, такі ж, як і в касаційній скарзі, твердження захисник висловив у своїй апеляції. Апеляційний суд визнав їх безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. У касаційній скарзі захисника та засудженого не наведено інших не досліджених судом доказів, якими б спростовувались висновки суду першої та апеляційної інстанції за обговорюваними твердженнями.
Таким чином, місцевий суд, дослідивши зібрані докази і давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК України.
При призначенні покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд урахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При перевірці даної справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для перегляду судового рішення щодо ОСОБА_2 у касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 відмовити.
Судді:
Філатов В.М. Косарєв В.І. Глос Л.Ф.