ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 р. Справа № 37265/12/9104

          Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Макарика В.Я., Обрізка І.М.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 20.12.2011 року про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Великоколоднівської сільської ради Кам’янка-Бузького району Львівської області про передачу в приватну власність земельної ділянки,–

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Великоколоднівської сільської ради Кам’янка-Бузького району Львівської області про передачу в приватну власність земельної ділянки та просить визнати незаконним рішення Великоколоднівської сільської ради, від 11.10.2009 р. №154/1 та зобов'язати відповідача передати йому безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, якою він користується з 1998 р.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що з 1998 р. він користується земельною ділянкою на території сільської вказаної ради. У жовтні 2009 р. він отримав рішення сесії Великоколоднівської сільської ради, яким йому відмовлено у передачі у приватну власність земельної ділянки площею 1,30 га та зобов'язано припинити використання земельної ділянки після забору врожаю, яка у нього вилучена, так як він не проживає на території сільської ради.

Ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 20.12.2011 року провадження у справі закрито з огляду на те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню по справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Великоколоднівської сільської ради Кам’янка-Бузького району Львівської області про передачу в приватну власність земельної ділянки та просить визнати незаконним рішення Великоколоднівської сільської ради від 11.10.2009 р. №154/1 та зобов'язати відповідача передати йому безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, якою він користується з 1998 р.

Ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 20.12.2011 року провадження у справі закрито з огляду на те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Україна є демократичною, правовою державою, в якій визнається і гарантується місцеве самоврядування, що є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста –самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (статті 1, 7, частина перша статті 140 Конституції України).

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Конституції України). Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та у законах України.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону.

Виходячи з положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб’єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Відповідно до пунктів “а”, “б”, “в”, “г” статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття справи адміністративної юрисдикції надано у пункті 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, справою адміністративної юстиції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, обов’язковими умовами віднесення справи до адміністративної юрисдикції у такій категорії спорів має бути участь у ній суб’єкта владних повноважень і тільки за умов, якщо оскаржуються його дії, бездіяльність або рішення при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Як видно з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є правомірність рішення органу місцевого самоврядування, пов’язаного з земельними відносинами. За суб’єктним складом та за змістом спірних правовідносин ця справа підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, яке надано у пункті 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, даний спір є публічно-правовим, а справа – адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції не виконав вказаних вимог процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню, а справа – направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 20.12.2011 року про закриття провадження по справі № 2а-67/11, яка перешкоджає подальшому провадженню по справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                      І.В. Глушко

Судді:                                                                                В.Я. Макарик

                                                                                ОСОБА_2