Справа № 22ц-3092 Головуючий в І інстанції
Ратушна В.О.
Категорія 12 Доповідач Вадзінський П.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі:
Головуючого: Прокопчук Л.П..,
суддів: Вадзінського П.О.,
Воронцової Л.П.,
при секретарі Дибі Ю.В.,
з участю адвоката ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 09 жовтня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Дніпровської районної у м.Херсоні Ради про визнання свідоцтва про право власності від 17 листопада 2003 року на 60/100 частини домоволодіння частково недійсним і визнання права власності на частину будинку та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування, про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що вона з своїм чоловіком, перед народженням другої дитини вирішили покращити житлові умови і 19 серпня 2002 року купили собі квартиру в будинку АДРЕСА_1. Так як спільно з ними мала проживати і її мати ОСОБА_1, яка являється учасником війни та має пільги, договір купівлі - продажу був оформлений на відповідачку. В 2003 році ОСОБА_1 перевила придбану спірну квартиру в статус домоволодіння і 07 листопада 2003 року одержала свідоцтво про право власності на 60/100 частини домоволодіння за АДРЕСА_1, яке складається з жилого будинку, літньої кухні, двох сараїв та туалету. Ставши власником зазначеної будівлі, відповідачка змінила до них своє ставлення і стала виганяти їх із спірного житла мотивуючи це тим, що вона, як власниця спірного домоволодіння має право розпоряджатись своїм майном за своєю волею, не залежно від їх волі. Оскільки, оформлення на відповідачку права власності на частину жилого будинку було здійснено тільки з тих підстав, щоб зменшити матеріальні витрати по його обслуговуванню, вважає таку угоду мнимою, так як спірний будинок вона купила за власні гроші для своєї сім'ї, проживає в ньому І фактично є його власником. Наведені обставини змусили її звернутися до суду. Просила суд визнати свідоцтво про право власності на 60/100 частини домоволодіння від 07 листопада 2003 року виданого Дніпровською районною у м.Херсоні радою частково недійсним та визнати за нею право власності на 49/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1.
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування, про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 09 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі. Свідоцтво про право власності на 60/100 частини домоволодіння від 07 листопада 2003 року виданого Дніпровською районною у м.Херсоні Радою на ім'я ОСОБА_1 визнано частково недійсним та визнано за ОСОБА_2 право власності на 49/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1. В задоволенні вимог ОСОБА_1, за зустрічним позовом, відмовлено.
ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам та зібраним по праві доказам, просила його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволені заявлених позовних вимог. Зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення, залишити без розгляду.
У своїх запереченнях на скаргу позивачка ОСОБА_2, доводи зазначені в скарзі не визнала, вказавши на їх безпідставність. Вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала зазначені в апеляційній скарзі вимоги. Просила задовольнити її апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просили відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1, а рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 09 жовтня 2006 року, залишити без зміни.
Заслухавши суддю - доповідача та осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи вимоги позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_2, при купівлі спірного житла сплатила продавцям свої кошти в розмірі три тисячі сто доларів США, що складають 49/100 домоволодіння з придбаних 60/100, а ОСОБА_1 сплатила продавцям лише 700 доларів США, що становить 11/100 придбаного домоволодіння і на даній підставі прийшов до висновку про можливість визнання свідоцтво про право власності на 60/100 частини домоволодіння від 07 листопада 2003 року виданого Дніпровською районною у м.Херсоні Радою на ім'я ОСОБА_1 частково недійсним з визнанням за ОСОБА_2 право власності на 49/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1. Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки суду не відповідають обставинам справи у зв'язку з чим, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового на підставі ч.2 ст.309 ЦПК України.
Апеляційним судом встановлено, що 19 серпня 2002 року, згідно біржового договору купівлі - продажу № 1265, ОСОБА_1 купила у ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, квартиру у одноквартирному будинку АДРЕСА_1 / а. с. 15 /. 07 листопада 2003 року ОСОБА_1 отримала, на підставі рішення райвиконкому Дніпровської районної ради у м. Херсоні від10.10.2003 року, свідоцтво про право власності на домоволодіння, яке складається з житлового будинку, двох сараїв, літньої кухні та туалету / а.с. 17/.
Згідно ст. 12 Закону України „Про власність", громадянин набуває права власності на підставі успадкування або укладених інших угод, не заборонених законом, а на підставі ст. 15 вказаного закону власник цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду та укладати інші угоди не заборонені законом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 придбала спірний будинок особисто для себе. Про те що даний будинок купувався за рахунок спільних коштів і мав стати спільною власністю сторін, письмовими доказами не підтверджено.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на час придбання спірного житла, сторони не були однією сім'єю, а щодо ствердження позивачкою ОСОБА_2, що спірний будинок був придбаний ними сумісно, до уваги судом не приймається, оскільки пунктом №4 Постанови Пленуму ВС України від 04 жовтня 1991 року (зі змінами, внесеними постановами від 25.12.1992 р. та від 25.05.1998 р.) „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" зазначено, що інші особи, що брали участь у будівництві або придбанні жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а лише відшкодування своїх затрат, якщо допомогу забудовнику ( покупцю) вони надавали не безоплатно.
Надані позивачкою докази про внесення нею грошових коштів на придбання спірного житлового будинку за біржовим договором купівлі - продажу НОМЕР_1, не є підставою для визнання частково недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на 60/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, виданого Дніпровською районною у м.Херсоні Радою від 07 листопада 2003 року.
Враховуючи наведене, постановлене рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким позивачці ОСОБА_2 слід відмовити в задоволенні заявлених нею позовних вимог, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування, про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення, залишити без розгляду.
На підставі ст.224 ЦК України ( в редакції 1963 року), ст.ст. 12, 15-17 Закону України „Про власність", керуючись ст.ст. 303,307,309,313 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 09 жовтня 2006 року, скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2, відмовити за необґрунтованістю.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування, про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення, залишити без розгляду.
Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подання касаційної скарги.