Справа №22ц-2925, 2006р.                                                             Головуючий в 1-й інстанції

Головко О.В.

Категорія:   №41   Доповідач - Цуканова I.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця "25" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Цуканової І.В.

Суддів: Кузнецової О.А., Воронцової Л.П.

при секретарі - Однорог Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною ВАТ «Херсонвтормет» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 24 липня 2003 року

за позовом

ОСОБА_1

до

ВАТ «Херсонвтормет»

про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього

заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та

відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

13.08.2002 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що працював на підприємстві ІНФОРМАЦІЯ_1 з посадовим окладом 500 грн. В січні 2002 року розмір його посадового окладу збільшено до 525 грн. 18.03.2002 року він звільнився з роботи за ст.36     КЗпП України.

Оскільки з лютого 2002  року розмір його посадового окладу було безпідставно зменшено до 140 грн., то розмір недоплаченої йому при звільненні суми заробітної плати складає 577,50 грн., яку ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 5 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням місцевого суду Суворовського району м. Херсона від 24.07.2003 року з ВАТ «Херсонвтормет» на користь ОСОБА_1 стягнуто 577,50 грн. заборгованості по заробітній платі та 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, в доход держави стягнуто державне мито 51 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку  за час затримки розрахунку  при звільненні відмовлено.

В апеляційній скарзі ВАТ «Херсонвтормет» (далі ВАТ) просило рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування  судом норм матеріального і процесуального права.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

В судовому засіданні апеля дійного суду ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги не визнав, просив рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди залишити без змін, як постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права; апелянт в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши        доповідача,                  позивача,             перевіривши

законність та обґрунтованість рішення суду у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Постановляючи рішення в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що з вини відповідача, полягаючої в несвоєчасному розрахунку з ОСОБА_1, який звільнився 18.03.2002 року /а.с.5/, останньому заподіяно моральну шкоду у вигляді позбавлення звичного матеріального забезпечення, виникнення фінансових труднощів, порушення звичного способу життя.

Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального права.

Так, згідно ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Про застосування до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством (у розглянутій справі - ст.237 ¹ КЗпП України) строку позовної давності - З місяці - зазначено і в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Оскільки позивач звільнився 18.03.2002 року, а до суду із зазначеним позовом звернувся 13.08.2002 року, то ним пропущено строк позовної давності, підстави для поновлення якого відсутні.

Факт пропуску позивачем строку позовної давності без поважних причин відносно однієї з позовних вимог ОСОБА_1, заявленої одночасно з вимогою про відшкодування моральної шкоди (вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні), встановлена ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 05.11.2003 року /а.с. 118-121/ та ухвалою Верховного Суду України від 11.10.2006 року, тому ця обставина згідно ч.З ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню по справі, що розглядається.

Оскільки наслідком пропуску стороною строку позовної давності без поважних причин є відмова позивачу в позові, то рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди слід скасувати, ухвалити нове, яким позивачу в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.ст.233,237¹ КЗпП України, керуючись ст. ст. 303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ВАТ «Херсонвтормет» задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 24 липня 2003 року скасувати в частині стягнення з ВАТ «Херсонвтормет» на користь ОСОБА_1 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Цуканова

Судді: О.А. Кузнєцова, Л.П.Воронцова