Справа №2- 171/09

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України  

    8 квітня   2009 року        Слов`яносербський районний суд Луганської обл.

в складі: головуючого судді                           Скворцової В.Г.,

при секретарі                                                    Протасовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Слов`яносербськ  цивільну справу за позовом     ОСОБА_1 до редакції газети „Славяносербськие вести”  про стягнення  моральної шкоди про  захист  гідності, честі та ділової репутації,  

ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся  до суду із  даним позовом, посилаючись на ту обставину, що 29 листопада 2008 року в газеті „ Славяносербськие вести” № 48 (7545)  опубліковане відкрите  письмо  голові районної ради  від ОСОБА_2

                     ОСОБА_2  просив  голову  районної ради  втрутитися   та посприяти  в вирішенні конфлікту  виникнувший  між   позивачем та ОСОБА_2

                     Сутність конфлікту полягає в тому, що  19 листопада 2008 року позивач зібрав  працівників клубу і зробив  заяву, що з 1 грудня 2008 року колектив  працівників  буде працювати по  графіку  скороченої неділі, і позивач   від всіх робітників  став вимагати , щоб усі  написали заяви  про свою згоду.

                      В дійсності обставини були іншими.. У зв’язку з тим, що  закінчити ремонт клубу в листопаді 2008 року не   вдалося і строк закінчення ремонту  переноситься на березень 2009 року, а також з  значними затратами на  Будинок культури  за рахунок підвищення  оплати  за  електроенергію і опалення, охоронцям і   прибиральниці  було запропоновано змінити графік  роботи, раніше працювали по 12 годин на добу через добу, по новому графіку по 9 годин.

                      ОСОБА_2  відмовився переходити працювати на неповну неділю. ОСОБА_2 було роз’яснено, що це робиться , для того  щоб заощадити  фонд  оплати праці  і тоді його  вистачить   на  строк ремонту до 1  квітня 2009 року.  У противному  випадку , у зв’язку   з відсутністю коштів, буде скорочено штат працівників  Будинку  культури.

                       ОСОБА_2 заявив, що він відмовляється  переходити на  неповну робочу неділю  у зв’язку з сімейними обставинами. Йому було роз’яснено, що його ніхто  насильно  не буде   примушувати  писати заяву.. Потім  ОСОБА_2 з робітниками написав заяву  о наданні  йому  чергової відпустки  і  дав згоду  працювати  неповну робочу неділю.

                       Через деякий  час  ОСОБА_2 звернувся до  позивача з вимогою повернути  йому  його заяву. Позивач    роз’яснив  ОСОБА_2 що заява не повертається і що ОСОБА_2 має право написати заяву, що він не згоден йти у відпустку и працювати по новому графіку.  Будучи запальним ОСОБА_2  відмову  позивача  розцінив  як „ в достатньо  брутальній формі”  і далі  робиться  висновок „ мені до  сих пір незрозуміла позиція голови  ради, його   відверте хамська поведінка  по відношенню к  людям”.

                      У позивача к ОСОБА_2 ні яких  претензій не має. ОСОБА_2  в силу  своєї  невихованості   написав   у відкритому письмі  в редакцію слова „ хамська поведінка по відношенню  к людям”, а також  звинуватив  позивача, що він не захищає і не  відстоює  права  мешканців  „ своєї території”.

                     Відкрите  письмо було надруковане в газеті „ Славяносербськие вести”. Вважає  що   це письмо  є недостовірною інформацією .  Відповідач порушив  ст.. 4  Закону України „ Про  друковані  засоби  масової  інформації (пресу)  в Україні” в якій  визначається„ Стиль і лексика  друкованих   засобів масової  інформації  мусять відповідати  загальновизнаним   етично-моральним  нормам. Вживання  лайливих і брутальних слів  не допускається”. У зв’язку з чим позивач  згідно зі ст.. 37 Закону України „ Про  друковані  засоби  масової   інформації (пресу)  в Україні” просив редакцію опублікувати  спростування  в  найближчому  випуску  газети, та попередив, якщо цього зроблено не буде він змушений буде звернутися  до суду.

                  Вважає, що  приписані ОСОБА_2  йому слова „ відмовити в достатньо у грубій формі, розігнати всіх працівників Будинку  культури, його  відкрита хамська поведінка по відношенню к  людям” не є оціночними  судженнями, а є наклепом,(Образою)  поширенням   недостовірної інформації про нього, що принижують його  честь і репутацію

               Вважає, що  редакція газети опублікувавши  відкрите  письмо ОСОБА_2 поширила про нього  відомості, що  принижують його честь, гідність та   ділову репутацію, у зв’язку з чим   позивачу  причинена моральна  шкода, яку він оцінює  у сумі 1500 грн.

                 Просить суд  зобов’язати  редакцію газети  „ Славяносербськие вести”  опублікувати у газеті  спростування ( текст прилагаєтся).

                 Стягнути  з  редакції газети  „ Славяносербськие вести” на його користь моральну шкоду у розмірі  1500 грн.  

                  Позивач , представник  позивача  позов  підтримали в повному  обсязі.

                 Представник  відповідача по дорученню  з позовом не згоден, надав  суду  зауваження до позову.

                Заслухавши  сторони,  їх представників, з/осіб,  дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що позов не   підлягає задоволенню з таких  підстав.

                Конвенція  Про захист прав людини і основоположних свобод  ст. 10 передбачає , що кожен  має право на   свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися  своїх поглядів, одержувати, передавати інформацію та ідеї без втручання  органів державної влади і незалежно  від кордонів”.

              У відповідності   до ст.. 34 Конституції України  „Кожному  гарантується право  на свободу  думки і слова, на вільне  вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право  вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в  інший спосіб - на свій вибір.

              Разом з тим відповідно до ст..  68 Конституції України „Кожен зобов’язаний  неухильно додержуватися  Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

              Згідно ст.. 15 ЦК України  „Кожна особа має право на захист свого  цивільного права у разі його порушення, невизнання  або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого  інтересу, який не  суперечить загальним  засадам  цивільного  законодавства.

              Згідно ст.. 16 ЦК України „ Кожна особа  має право звернутися  до суду за захистом   свого  особистого  немайнового  або майнового права та інтересу”.

             Згідно ст..  275 ЦК України  „Фізична особа має право на захист  свого особистого немайнового права від  протиправних посягань інших осіб”.

              Ст.. 41 Закону  України  „Про інформацію”  „Учасниками інформаційних  відносин є громадяни, юридичні особи або держава, які набувають  передбачених законом прав  і обов’язків у процесі інформаційної діяльності. Основними учасниками цих  відносин є : автори, споживачі, поширювачі, зберегачі ( охоронці) інформації.

               Ст. 47-1 Закону України „Про інформацію”  „Ніхто не може  бути притягнутий до відповідальності  за висловлення  оціночних  суджень.

                Оціночними  судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що  містять  фактичні дані , з огляду на характер використання  мовних засобів, зокрема вживання  гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні   судження не підлягають  спростовуванню та доведенню  їх правдивості.

                 Таким  чином, відповідно до ст.. 277 ЦК України не є предметом   судового захисту  оціночні  судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням   суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет   їх відповідальності дійсності( на відміну перевірки  істинності фактів) і спростувати, що відповідає  прецедент ній  судовій  практиці   Європейського суду з прав людини при тлумаченні  ст.. 10 Конвенції.

                 Якщо особа  вважає, що  оціночні  судження  або думки, поширені в  засобі  масової  інформації, принижують  її  гідність, честь чи ділову репутацію, а також  інші  особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй  частиною першою  ст..277 ЦК України   та відповідним законодавством правом на відповідь, а також  на власне тлумачення  ( ст.. 37 Закону України  „Про пресу” у тому же  засобі  масової інформації з метою  обґрунтування  безпідставності  поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Позивач цим  правом не скористався.  Як вбачається  із позову позивач  вважає  що суб’єктивна  думка   ОСОБА_2 висловлена в брутальній, принизливій  формі, що принижує  гідність, честь чи ділову  репутацію. Однак,   висловлена  думка – „хамська поведінка”, судом не  може   бути взята  як брутальна, принизлива,  чи висловлена  в  непристойній  формі, оскільки  сам  позивач сказав, що це є наклеп, який  принижує його гідність, честь та ділову  репутацію.

                 Позивач ОСОБА_1 є голова міської ради, а тому  є публічною  фігурою.  У ст.. 3,4,6 Декларації  про свободу політичних дебатів у засобах  масової інформації ( далі  Декларація), оскільки посадові  особи  обіймають публічні  посади або здійснюють публічну   владу на місцевому  рівні, вирішили апелювати  до довіри громадськості  та погодилися „виставити”  себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному   громадському  контролю і потенційно можуть  зазнати гострої   та сильної громадської  критики у засобах масової інформації з приводу  того, як вони виконували або виконують  свої функції.    

                 Ст.. 4 Закону України  „Про друковані засоби  масової інформації (пресу) в України”,  - Стиль і лексика друкованих засобів  масової  інформації мусять відповідати загальновизнаним етично-моральним  нормам. Вживання  лайливих і брутальних  слів не допускається. У відкритому  письмі  - ОСОБА_2  вживає  словосполучення  „ відкрито хамська  поведінка по відношенню к людям”, яку позивач розцінює    як наклеп та розповсюдження  відомостей, які принижують його  ділову  репутацію. Однак, суд приходить до висновку, що  

                Ст..36 Закону України  „Про друковані засоби  масової інформації (пресу) в України” –Редакція зобов’язана використовувати авторські матеріали, твори літератури, науки і мистецтва з дотриманням  законодавства з питань  інтелектуальної власності.

                 Ніхто не має права зобов’язати редакцію опублікувати  відхилений  нею твір, лист, інший матеріал або повідомлення, якщо інше не передбачено цим  Законом або статутом редакції.

                 Лист, адресований редакції, може бути   використаний у повідомленнях і матеріалах, якщо при цьому  не змінюється  зміст листа  і не порушуються  положення  цього Закону.

                 Згідно  ч.1.ст. 1 Закону України   „Про звернення громадян”, громадяни України  мають право звертатися в друковані    засоби масової  інформації з  скаргами, пропозиціями, зауваженнями  відносно своїх соціально-економічних, політичних  та особистих  прав   і законних інтересів  зі скаргою  про їх порушення.

                 В судовому  засіданні   встановлено, що відкрите письмо -  лист ОСОБА_2  надійшов до редакції  „ Славяносербские  вести”, і не змінюючи   зміст  листа  був  опублікований редакцією „ Слов”яносербские  вести”. Автор  публікації – ОСОБА_2  несе повну  відповідальність за   те що було опубліковане  в газеті „ Савяносербские  вести”. Однак,  позивач, як  заявив у позові, він до ОСОБА_2 претензій ні яких не має. Відповідальність повинна  нести  редакція газети „ Славяносербские  вести.”, та надати  спростування  у цій  самій газеті.

                Виходячи з вищевикладеного, суд  вважає у позові  відмовити за необгрунтованністю

                 На підставі викладеного, керуючись Конституцією  України, Законом України „Про інформацію”, Законом України „ Про Друковані засоби масової інформації (пресу) України, Законом України „Про звернення громадян,  „Законом України „ Про місцеве самоврядування,”    ст.. 22, 1167, 277   ЦК України . ст.ст.10,60,212,214 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

               У позові     ОСОБА_1 до редакції газети „Славяносербськие вести”  про стягнення  моральної шкоди про  захист  гідності, честі та ділової репутації,  - відмовити за необгрунтованністю.

              Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а  апеляційну скаргу – протягом 20 днів після подання заяви про  апеляційне оскарження.

   С уддя                                                                  ОСОБА_3