Справа №  2 – 85

2009  рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14  квітня  2009   року   Теофіпольський районний  суд  Хмельницької     області

    в особі: головуючого – судді  СТЕЦЮКА    І.С.

    при секретарі:  ДОНДЕЛЬ  Т.В.

    з участю   адвоката: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому  засіданні  в  залі  суду  у  місті  Теофіполі справу за позовом   ШУНДИ   ОСОБА_2  до  ОСОБА_3  про  відшкодування  моральної шкоди,   заподіяної  злочином

В С Т А Н О В И В  

    ШУНДА  Н.С.    звернулася у  районний  суд із   позовом до  ОСОБА_3 про  стягнення  моральної  шкоди в  сумі 200 000  гривень  вказуючи  що  23 лютого 2007 року відповідач, керуючи   власним  автомобілем,  допустив   наїзд на її чоловіка ШУНДУ ОСОБА_4, який від отриманих тілесних ушкоджень  помер.

    В судовому засіданні  ШУНДА  Н.С. свої   вимоги  щодо відшкодування моральної шкоди  підтримала  і пояснила, що   23  лютого 2007 року   біля 19 години  ОСОБА_3 керуючи своїм власним автомобілем НОМЕР_1 в стані алкогольного сп’яніння рухався правою стороною дороги             Базалія - Білогородка  і  поблизу с. Колки Теофіпольського  району Хмельницької  області  не побачив її чоловіка ШУНДУ І.В.. який стояв  біля  правого краю дороги та вчинив наїзд на нього  чим заподіяв йому  тяжкі тілесні  ушкодження від яких її чоловік помер  по дорозі в лікарню.  

    15  січня 2009 року ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності                      по ч.2 ст. 286 КК України був звільнений по амністії у зв’язку із тим, що він  інвалід.  Її позов про  стягнення  з обвинуваченого моральної шкоди в сумі 200000 гривень був залишений без розгляду.

    В зв’язку із цим вона  просить у  порядку цивільного судочинства стягнути із відповідача 80 000 гривень на відшкодування заподіяної їй   моральної шкоди. Вказала, що матеріальну шкоду відповідач відшкодував.

    Позивачка пояснила, що в результаті  злочину, вчиненого відповідачем, загинув її чоловік, який був батьком її двох дітей,  діти залишилися без батька, сім’я стала малозабезпеченою, не має навіть власного будинку оскільки чоловік із сім’єю проживав у своїх батьків. Смертю чоловіка  їй заподіяні тяжкі моральні страждання,  змінився усталений образ її життя. Оскільки її чоловік був головою фермерського господарства після його смерті господарство залишилося без керівника  і всі турботи, пов’язані із веденням цього господарства, зокрема із обробітком землі, із експлуатацією та ремонтом сільськогосподарської техніки, із наймом працівників лягли на її плечі а їй це дуже важко оскільки відповідного досвіду вона не має.  Із-за смерті чоловіка  її син ОСОБА_5, який має медичну освіту, змушений  допомагати їй у веденні фермерського господарства. Її дочка є неповнолітньою і їй, позивачці, одній, без  чоловіка, необхідно буде вирішувати питання щодо її дальшого навчання.

    Із пояснень позивачки  встановлено, що  великі моральні  страждання їй заподіяні і тим, що відповідач протягом тривалого час так і не відшкодував заподіяну шкоду тобто проявив байдужість до її горя. Її дуже образило те, що відповідач став сплачувати їй гроші лише після  розгляду кримінальної справи у суді та після її звернення до суду із цивільним позовом.

    Із врахуванням раніше сплачених грошей, а також із врахуванням того, що надалі вона відмовляється від будь-яких матеріальних вимог до відповідача  позивачка змінила свої позовні вимоги і просила суд стягнути з відповідача суму еквівалентну 10 000 доларів США тобто 80 000 гривень вказуючи, що саме  10 000 доларів США відповідач обіцяв сплатити їй зразу ж після загибелі чоловіка.

    Відповідач  ОСОБА_3.  позовні  вимоги    визнав   частково і пояснив, що    23 лютого 2007 року  разом з  друзями, в тому числі і з ШУНДОЮ І.В..  розпивав  спиртні  напої у лісі  біля с. Колки. Біля 19 години, коли він, ОСОБА_3, розвернувся своїм автомобілем і їхав у напрямку с. Колки то не побачив ШУНДУ І.В., який  стояв  з  правого краю його смуги руху і вчинив наїзд на нього внаслідок чого ШУНДА І.В. загинув.  Пояснив також, що дуже шкодує що так  сталося.

    ОСОБА_3 пояснив також, що надавав потерпілій  допомогу, згодний відшкодувати і  моральну шкоду, але   із-за свого матеріального становища а він є інвалід, розмір його пенсії невеликий, доходи від підсобного господарства незначні  він  може сплатити  не більше 50 000 гривень.  

    Адвокат відповідача ОСОБА_1 звернула увагу суду, зокрема,  на ті  обставини, що  ШУНДА І.В.  допустив грубу необережність оскільки перебував на дорозі в стані сильного алкогольного сп’яніння а також на те, що дружина відповідача хоч і займається  підприємницькою діяльністю однак доходи від цієї діяльності не великі і не відомо чи будуть вони і у майбутньому.

Вислухавши  пояснення  сторін,  вивчивши  матеріали  справи  суд  приходить до  висновку про те, що  позов  необхідно  задовольнити  частково.

    Сторони  не  заперечують  той   факт,  що  23  лютого 2007  року відповідач  власним  автомобілем  НОМЕР_2  вчинив наїзд на ШУНДУ І.В., який від отриманих тілесних ушкоджень  помер. Цей  факт  підтверджується і постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької  області від 15  січня 2009 року  відповідно якої ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності по    ч. 2 ст. 286  КК України, тобто у  зв’язку із порушенням правил безпеки дорожнього руху що привело до смерті ШУНДИ І.В.,  був звільнений в зв’язку із амністією. Як встановлено із цієї  постанови  ОСОБА_3 не заперечував проти  закриття кримінальної справи по амністії тобто із-за нереабілітуючих  підстав.

     Відповідно  ст. 1167 Цивільного  кодексу  України (далі ЦК)  встановлено,  що  моральна  шкода, заподіяна   фізичній  чи  юридичній  особі  неправомірними  рішеннями,  діями чи  бездіяльністю  відшкодовуються  особою, яка її  завдала, за  наявності  її  вини,  крім  випадків,  встановлених частиною  другою  цієї  статті.

    Частиною  другою  цієї  статті  встановлено,  що у  випадку  заподіяння   смерті  внаслідок  дії  джерела  підвищеної  небезпеки  моральна  шкода  відшкодовується  незалежно  від  вини.

    Оцінюючи  викладені  обставини  справи у їх  сукупності,  виходячи  із   роз’яснень Пленуму  Верховного  Суду України від 31  березня 1995  року № 4 “ Про  судову  практику в  справах  про  відшкодування  моральної (немайнової)  шкоди ”  із  наступними  змінами  про те, що під  моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати   немайнового  характеру  внаслідок  моральних чи  фізичних  страждань  або  інших  негативних  явищ, заподіяних  фізичній чи  юридичній  особі  незаконними  діями  або  бездіяльністю  інших  осіб  суд  приходить  до  висновку,  що  позивачці  неправомірними  діями  відповідача  дійсно  була  заподіяна  моральна  шкода.

Згідно  ст. 1187  джерелом  підвищеної  небезпеки  є, зокрема,  діяльність,  пов’язана   з  використанням,  зберіганням, або   утриманням  транспортних  засобів,  що створює  підвищену  небезпеку  для  особи,  яка  цю  діяльність  здійснює  та  інших  осіб.  

Частиною 5  цієї  статті  встановлено  також,  що  особа,  яка  здійснює  діяльність, що є  джерелом  підвищеної  небезпеки,  відповідає  за  заподіяну  шкоду,  якщо  вона не  доведе,  що  шкоди  було  завдано  внаслідок  непереборної  сили  або  умислу  потерпілого.   Відповідач  ОСОБА_3 у  судовому  засіданні тієї  обставини,  що  шкода  була  заподіяна  внаслідок  умислу  потерпілого не  довів.  Викладене  приводить  суд   до  висновку  про те,  що  відповідач, як  власник  джерела  підвищеної  небезпеки  зобов’язаний  відшкодувати  моральну  шкоду  заподіяну  смертю  потерпілого.

    Позивачка   ШУНДА Н.С.  на  відшкодування  моральної  шкоди   просила  стягнути  80 000  гривень.

    Відповідач  заперечував  проти  позову  з тих міркувань,  що  позивачка пред’явила    занадто  високі  позовні  вимоги  оскільки  він  із-за  свого  матеріального  становища   не може  сплатити  таку  велику  суму  відшкодування.  

    Відповідно п. 9  названої    Постанови Пленуму  Верховного  суду  України від 31  березня 1995  року № 4 розмір  відшкодування  моральної (немайнової)  шкоди  суд  визначає  залежно від  характеру  та  обсягу   страждань (фізичних, душевних,  психічних тощо), яких  зазнав  позивач, характеру  немайнових  втрат (їх  тривалості,  можливості  відновлення  тощо) та  з  урахуванням  інших  обставин.  При  цьому  суд  має  виходити із  засад  розумності, виваженості та  справедливості.

    Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності суд   вважає  обґрунтованими пояснення  позивачки  про те, що  вчиненням злочину відповідач   заподіяв  їй   великі душевні і фізичні  страждання які вона терпить  з лютого 2007 року, тобто протягом тривалого часу,  чим  заподіяв їй велику  моральну  шкоду.        

Разом із тим, враховуючи  всі  обставини справи, зокрема, те  що  злочин підсудний вчинив із необережності, враховуючи  матеріальний стан  відповідача, те що він частково відшкодував матеріальну шкоду а  також  те що він  є інвалідом ІІІ групи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд приходить до висновку, що розмір стягнення на відшкодування моральної шкоди необхідно зменшити а позов задовольнити частково.    

     Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст.  1167, 1168, 1187, 1193 ЦК  ст. ст. 10, 60, 179, 213, 215  ЦПК України, районний  суд

В  И  Р  І  Ш  И  В  

    Стягнути  із ОСОБА_3  на  користь ШУНДИ ОСОБА_2 на  відшкодування  моральної  шкоди  70 000  гривень.

    Рішення  може  бути  оскаржене  у Хмельницький  апеляційний  суд  через  районний  суд  шляхом  подачі в 10-денний строк з дня    його  проголошення  заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її  копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Головуючий  

    З  оригіналом  вірно:

    Голова   суду                                                                                          ОСОБА_6