справа № 0303/207/2012
Номер провадження: 1/0303/24/2012
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2012 року Іваничівський районний суд Волинської області
в складі : головуючого-судді Дильного Г.М.,
з участю секретаря Кирилюк Л.М.,
прокурора Герасимчук Л.Р.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі справу про обвинувачення ОСОБА_2, 11.11.1984 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, тимчасово не працюючого, не судимого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч. 3 ст. 296, ч.2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України;
ОСОБА_3, 23.03.1986 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5 за ч. 2 ст. 345 КК України
В С Т А Н О В И В :
23 грудня 2011 року біля 3 год. ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2, перебуваючи в нетверезому стані по вул. Грушевського в смт. Іваничі порушували тишу. В цей час повз них проходив ДІМ Іваничівського РВ УМВС України у Волинській області лейтенант міліції ОСОБА_4, який у формі повертався додому із чергування. Виконуючи свій професійний обов’язок у відповідності до ст. ст. 2, 10 Закону України «Про міліцію»звернувся до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про припинення протиправних діянь. Оскільки на його вимогу вони не реагували, запропонував підсудним пройти в райвідділ міліції для вирішення питання щодо їх адміністративного правопорушення. У відповідь ОСОБА_3 з метою перешкодити виконанню вимог ОСОБА_4 умисно наніс йому ліктем руки удар в область голови, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді забиття м’яких тканин та набряку в правій скроневій ділянці волосяної частини голови. Про даний інцидент він по телефону повідомив черговому райвідділу міліції.
Через деякий час до місця події по виклику ОСОБА_4 прибули інші працівники міліції і з їх допомогою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були супроводжені в райвідділ міліції для оформлення адмінпротоколів, а з цією метою в подальшому було запропоновано їм пройти мед освідчення в Іваничівській ЦРЛ на стан сп’яніння. В приймальному відділенні ОСОБА_2 в присутності медперсоналу, працівників міліції виражаючи явну неповагу до суспільства та суспільних норм із хуліганських спонукань став виражатися нецензурними словами, не реагував на їх зауваження, відмовлявся пройти мед освідчення чим порушив нормальну роботу приймального відділення та спокій реанімаційного відділення лікарні, що знаходиться поряд з приймальним відділенням. Крім того, під час хуліганських дій у відповідь на зауваження працівників міліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які супроводжували підсудних в лікарню, ОСОБА_2 не реагував, а тому ними у відповідності до ст. 13 Закону України «Про міліцію»до ОСОБА_2 було застосовано заходи фізичного впливу. У протидію підсудний став чинити активний опір: виривався та шарпав за формений одяг працівників міліції. Під час даного конфлікту ОСОБА_2 взяв, випавший з кишені ОСОБА_6 мобільний телефон, та кинув ним у ОСОБА_6, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді садна правої кисті по тильній поверхні, при цьому пошкодивши мобільний телефон. Продовжуючи свої хуліганські дії підсудний намагався вийти з приміщення приймального відділення та з метою протидії працівникам міліції, наніс удар рукою в обличчя потерпілого ОСОБА_5 чим спричинив йому забиття стінки носа у вигляді припухлості, синця на лівому скаті носа, на нижній повіці та перелому стінки носа і дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
В подальшому з метою припинення хуліганських дій та активного опору працівникам міліції до ОСОБА_2 було застосовано у відповідності до ст. 14 ЗУ «Про міліцію»спецзасіб –наручники. Через деякий час ОСОБА_2 заспокоївся та пройшов мед освідчення на стан алкогольного сп’яніння, який перед тим пройшов і ОСОБА_3
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину свою не визнав та від дачі показань відмовився.
Підсудний ОСОБА_2 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні вину свою визнав частково, проте, в судових дебатах та в останньому слові вини своєї не визнав, не навівши ніяких аргументів, щодо зміни своїх попередніх показань.
Хоча підсудні не визнали своєї вини, їх вина в інкримінованих їм злочинах доведена на підставі зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах.
Так вчинення підсудним ОСОБА_3 даного злочину стверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4 з яких випливає, що коли він зробив зауваження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 припинити порушувати тишу вони не реагували і у відповідь ОСОБА_3 наніс йому удар ліктем руки в обличчя. Після цього, він подзвонив у чергову частину та повідомив про подію. Пізніше за допомогою працівників міліції ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вони були проведені в райвідділ для складання адмінпротоколів, а в подальшому в рай лікарню для проходження мед освідчення на стан алкогольного сп’яніння.
Факт нанесення ОСОБА_3 удару ліктем руки в обличчя ствердив у суді свідок ОСОБА_8 разом з тим, даючи показання в якості підозрюваного ОСОБА_3 не заперечив, що між ним та ОСОБА_4 виник конфлікт і, що можливо при цьому він міг його зачепити рукою.
Про конфлікт між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 також як на досудовому слідстві так і в суді ствердив також підсудний ОСОБА_2
Об’єктивність показань потерпілого, свідка, а також ОСОБА_2 в судовому засіданні, а також частково визнавальні показання ОСОБА_3 в якості підозрюваного по даному факту стверджується також протоколами відтворення обстановки і обставин події з участю потерпілого ОСОБА_4 (т.1 а. с. 154-157 ) та свідка ОСОБА_8 ( т. 1 а. с. 184 ) про час, місце та спосіб вчинення ОСОБА_3 злочину. Крім того, згідно висновку експерта № 27 від 19.01.2012 р. (т.1 а. с. 111-112 ) вбачається, що нанесенні тілесні ушкодження ОСОБА_3 ОСОБА_4 відносяться за ступенем тяжкості до категорії легких.
Факт вчинення ОСОБА_2 хуліганських дій з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю та поєднані з опором представникові влади, та опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов’язків, щодо охорони громадського порядку та заподіяння при цьому їм легких тілесних ушкоджень знайшла повне ствердження в судовому засіданні на підставі зібраних та досліджених доказів.
Так з показань підсудного ОСОБА_2 дані ним на досудовому слідстві так і в судовому засіданні згідно яких він визнає частково себе винним щодо своєї неадекватної поведінки в приймальному відділенні Іваничівської ЦРЛ, виникнення конфлікту з працівниками міліції, який переріс у шарпанину та бійку, суд кладе в основу обвинувального вироку.
Крім того, частково визнавальні показання підсудного стверджується показаннями потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зокрема про зухвалу поведінку та хуліганські дії ОСОБА_2 та заподіяння їм тілесних ушкоджень при здісненні ними заходів що були направлені на припинення підсудним протиправних діянь.
Об’єктивність показань потерпілих стверджували в суді свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які в цей час як медичні працівники проводили підсудним медичне освідчення на стан алкогольного сп’яніння. Зокрема свідки показали, що в основному ОСОБА_2 вів себе розв’язано виражався в адресу працівників міліції нецензурними словами, відмовився пройти мед освідчення, вчинив шарпанину та бійку з ними, при цьому ОСОБА_10 ствердила той факт, що дійсно під час хуліганських дій ОСОБА_2 підняв із землі мобільний телефон та кинув ним у ОСОБА_6, який попав у руку з якої пішла кров. Пізніше потерпілому обробили отриману рану та провели на його прохання мед освідчення на стан алкогольного сп’яніння, також мед освідчення було проведено і потерпілому ОСОБА_5
Крім цього свідок ОСОБА_9 ствердила, що тривалими протиправними діями ОСОБА_2 був порушений режим роботи приймального відділення, а також відділення реанімації.
Той факт, що ОСОБА_2 у приймальному відділенні рай лікарні вчинив хуліганські дії поєднанні з опором працівникам міліції в зв’язку з чим вони прибули на допомогу підтве5рдили в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 бек Ю.О., ОСОБА_12 та ОСОБА_13
Об’єктивність частково визнавальних показань підсудного, потерпілих та свідків по даному факту стверджується також слідуючими доказами.
А саме, протоколом відтворення обстановки та обставин події (Т. 1 а.с. 133-137, 144-149) з участю потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про час, місце та спосіб вчинення ОСОБА_2 злочину.
З висновків експерта № 28, № 29 від 19.01.2012 року (Т.1 а.с. 107-110) вбачається, що тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_6 отримані від ОСОБА_2 відносяться по степені тяжкості до легких тілесних ушкоджень, а тілесні ушкодження отримані від ОСОБА_2 ОСОБА_5 до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
Також протоколом огляду мобільного телефону (Т. 1 а.с. 119) та приєднаного до справи, як речовий доказ, що належить потерпілому ОСОБА_6
Аналізуючи в сукупності зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, а дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 296 КК України хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом пов’язане з опором представникові влади, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, ч 2. ст. 342 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків, ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків.
Не визнання підсудними вини в інкримінованих їм злочинах на підставі досліджених доказів по справі, суд розцінює як їх намагання уникнути від відповідальності за вчинене.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кожним із підсудних злочинів.
Як обставину, що обтяжує покарання суд враховує вчинення підсудними злочинів в стані алкогольного сп’яніння.
До обставин, щоб пом’якшували відповідальність підсудних суд враховує дані про особи підсудних, зокрема, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, а тому вважає, що при обранні покарання слід застосувати вимоги ст. 75 КК України.
Щодо ОСОБА_2, як вийняток, суд приходить до висновку, що покарання йому слід обрати в мінімальних межах санкцій статей закону за якими він притягується до кримінальної відповідальності. Підстав для застосування ст. 75 КК України, враховуючи його поведінку до та після вчинення злочину, суд не вбачає.
По справі потерпілими заявлені цивільні позови про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Так визначаючи розмір моральної шкоди потерпілим, суд виходить із засад розумності, виваженості, справедливості, а також із врахуванням особи підсудного, обставин справи, його оцінку у вчиненому, а також характеру та обсягу душевних страждань потерпілих від даного злочину суд приходить до висновку, що в цій частині цивільний позов підлягає до часткового задоволення.
Цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування завданих злочином матеріальних збитків на думку суду підлягає задоволенню.
В зв’язку з призначеним покаранням суд не знаходить підстав для зміни міри запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 323,324 КПК Країни, суд
З А С У Д И В :
ОСОБА_3 визнати винним за ст. 345 ч. 2 КК України та призначити покарання 1 (один) рік обмеження волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом даного покарання з іспитовим терміном на 1 (один) рік та зобов’язати повідомляти КВІ про зміну місця проживання.
ОСОБА_2 визнати винним за ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України та призначити покарання:
- за ч. 3 ст. 296 КК України –2 (два) роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 342 КК України –1 (один) рік позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 345 КК України –1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначити 2 (два) роки позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу підсудним до набрання вироком законної сили залишити попередню –підписку про невиїзд.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 1000 грн. моральної шкоди та 250 грн. за надання правової допомоги, всього 1250 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 550 грн. матеріальної шкоди, 200 грн. моральної шкоди та 250 грн. за надання правової допомоги, всього 1100 грн.
Речовий доказ по справі мобільний телефон –повернути власнику ОСОБА_6.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту проголошення через Іваничівський районний суд, а засудженим в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Суддя Г.М. Дильний