Справа № 2-36/2009 р.

                    Р І Ш Е Н Н Я

                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                        (у повному  обсязі)

18.02.2009 р.

        Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі суддя  Кривка В.П.,

     при секретарі  Куруц  В.І.,

     з  участю: позивач  ОСОБА_1,

     відповідачів  ОСОБА_2, ОСОБА_1,

     представників  відповідачів ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

     адвоката ОСОБА_5,

     представника третьої особи – ОСОБА_6,      

розглянувши  у відкритому  судовому  засіданні в приміщенні райсуду в смт. Міжгір'ї  справу  за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог  на стороні  відповідачів ОСОБА_7  селищна  рада  про визнання недійсним  договору дарування  земельної  ділянки , що обслуговує житловий  будинок  і дарування  житлового  будинку  в смт. Міжгір'ї по  вул. Суворова, 51, недійсним державного  акту на цю земельну  ділянку, скасування рішення селищної ради від 16.03.2006 р. про оформлення права  власності  на  земельну  ділянку і визнання  права  власності  за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  на ? частину  житлового  будинку, господарських  споруд  і земельної  ділянки  в смт. Міжгір'ї, вул. Суворова, 51, -

                    В С Т А Н О В И В :

    30.09.2008 року  позивач  звернувся  в суд  з  позовом  до відповідачів з  вимогами:

•   визнати  недійсним  договір  дарування  домоволодіння  та  земельної  ділянки  в смт. Міжгір'ї, вул. Суворова, 51,  між дарувальником  ОСОБА_2  та  обдарованим ОСОБА_1,  який посвідчено  ОСОБА_7  державною  нотаріальною  конторою 06.04.2007 р.  за реєстровим  № 491;

визнати  недійсним  державний  акт  на право  приватної  власності  на  земельну  ділянку пл. 0,1498 га, виданий  ОСОБА_7  селищною  радою 01.06.1996 р. для обслуговування житлового  будинку № 51  по вул. Суворова в смт. Міжгір'ї відповідачу  ОСОБА_2;

визнати  за  позивачем  право  власності  на  житловий будинок  і земельну  ділянку  в смт. Міжгір'ї, вул.  Суворова, 51  в розмірі ?  частини.

    Позивач  зазначив,  що  відповідач  ОСОБА_2  без  його  відома, подарував  будинок, який він  капітально  відремонтував  і збудував  господарські  споруди  до будинку  в зв'язку  з   тим, що позивач  за  час  спільного  проживання з  колишньою  дружиною (відповідачкою ОСОБА_3Д.) з 1981 р. по 1989 р. (реконструював  будинок,  здійснив  добудови, збудував  господарські  споруди  за  особисті  кошти  і власною працею  та  наймав  для  цього  працівників).  За час проживання  утримував  будинок  і обробляв  земельну  ділянку.

    Відповідачі  і їх  представники  позов  заперечили  повністю  і позицію  обгрунтували таким. Житловий  будинок і господарські  споруди  збудовано  відповідачем ОСОБА_2 (батьком відповідачки ОСОБА_3,  дідом відповідача ОСОБА_1, 1980 р.н.) у 1966 р. за час  спільного  проживання  з  дружиною  ОСОБА_8, яка померла  у 1984 р.  Позивач,  одружившись  з ОСОБА_3, проживав  у цьому  будинку  з  дозволу  ОСОБА_2, після весілля з 1979 р. і до  розірвання  шлюбу  спільно з  їх  неповнолітніми  дітьми.  Відповідачі зазначили, що капітальний  ремонт  будинку,  добудови,  газифікація  проводилось  за  спільні  кошти  всіх  осіб, які  мешкали  в будинку із  дозволу власника  будинку  і земельної  ділянки,  тобто  ОСОБА_2 Просять  узяти  до уваги,  що позивач  під  час  шлюбу з відповідачкою  ОСОБА_3 поводив  себе  негідно, виганяв  з хати відповідача  ОСОБА_2, який  змушений  був  проживати  у іншої  дочки,  конфліктував  з  дружиною постійно,  що привело  до розірвання  шлюбу. Відповідачі визнали,  що  за  час  шлюбу позивача  і ОСОБА_3, спільними  коштами  і зусиллями  проводився  ремонт і добудови  до будинку (ванна, котельня, газифікація, реставрація фундамента, тощо), однак  ці роботи  проводились  за усною  домовленістю  і з відома ОСОБА_2, як власника  будинку. Останній  будинок  і земельну  ділянку подарував відповідачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 06.04.2007 р.  згідно  договору  дарування,  посвідченого  нотаріально,  до цього  оформивши  право   власності на  це нерухоме  майно  в ОСОБА_7  селищній  раді.  

    Представник ОСОБА_7  селищної  ради  позов  заперечив  і пояснив,  що свідоцтво  на право  власності  на  житловий  будинок  і державний  акт  на  право  приватної  власності на  земельну  ділянку ,  що обслуговує  житловий  будинок,  видані  відповідачу ОСОБА_2 як забудовнику  житла,  що  збудував  цей  будинок  згідно  дозволів,  наданих  ще у 1969 р.  Натомість  позивач  брав  участь тільки  в ремонті  і добудовах  під  час  спільного  проживання  в шлюбі з дочкою власника.   Державний нотаріус позов  заперечила, і пояснила , що в дарителя були належні  документи.

    Оцінивши  позиції  і пояснення  сторін,  їх  представників, покази  допитаних  у справі  свідків,  письмові  документи, та інші  докази,  подані  сторонами на ствердження  позицій, суд дійшов  висновку,  що в позові  слід  відмовити, виходячи  з такого.

    Суд  установив  наступні  обставини.

    Відповідачу ОСОБА_2  у 1969 р. на  земельній  ділянці пл. 641 кв.м надано  дозвіл  на забудову житлового будинку, який  він  збудував  за час  шлюбу  з дружиною  ОСОБА_8, яка   в 1984 р. померла.  У 1979 р. позивач,  одружившись  з  дочкою  відповідача  ОСОБА_2 -ОСОБА_3,  спільно  з  нею  і дітьми  проживав  у цьому  будинку  з дозволу  ОСОБА_2  до припинення  фактичних  шлюбних  стосунків  і розірвання  зареєстрованого  шлюбу  в 2006 р.  Згідно  рішення  виконкому ОСОБА_7  селищної  ради  від 30.06.2005 р. № 40  ОСОБА_2 13.07.2005 р. видано  свідоцтво  про право  власності  на  спірний  будинок,  а 01.06.2006 р.  ОСОБА_2  видано  державний  акт   на право  приватної  власності  на  земельну  ділянку пл. 0,1498 га  для  обслуговування  цього  будинку.  Це  підтверджено  поясненнями  сторін,  показами  свідків,  змістом  указаних  документів,  витягом  з  реєстру  прав  власності  на нерухоме  майно,  виданими  КП “ОСОБА_7 БТІ”.  Поясненнями  сторін,  показами  свідків  також  підтверджено,  що позивач  за  час  шлюбу  з ОСОБА_3  і спільного  проживання  в будинку  проводили  капітальний  ремонт  і добудову, а саме: провели  газифікацію і водопостачання  та водовідведення  будинку,  добудували  котельню, ванну  і 1 кімнату господарського  призначення,  використавши   на це  спільні  подружні  кошти  та  особисту  працю.  При цьому  письмових  угод  позивач  і ОСОБА_3 з ОСОБА_2  як забудовником  будинку  не  укладали, а  одержали  на це  усну  згоду ОСОБА_2, який  дозволив  подружжю  проживати  в будинку  з  дітьми  і не  заперечував  проти  виконання  ними  робіт  і не  брав  участі  в їх  фінансування.

    Указані  обставини  сторонами  не оспорюються.

    06.04.2007 р.  ОСОБА_2  подарував  будинок  і земельну  ділянку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (внукові  і сину  позивача), що підтверджено  договором,  посвідченим  нотаріально ОСОБА_7  держнотконторою. Із змісту  цього  договору  видно, що  відчуження  вказаного  нерухомого  майна  проведено  правильно,  на підставі  належних  правоустановчих  документів  ОСОБА_2  як  власником  майна  з  дотриманням  вимог  цивільного  законодавства.

    Суд  вважає, що ОСОБА_2  набув  право  власності  на житловий  будинок і земельну  ділянку  згідно  з  вимогами  ст.ст. 328, 181, 182 ЦК України, п. 4 Прикінцевих і Перехідних  положень ЦК України, ст. 116, 125, 126 ЗК України.  Судом  також  підтверджується  правомірність  набуття  права  власності  на вказане  нерухоме  майно відповідачем  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 за договором  дарування  згідно  з ст.ст. 131, 132 ЗК України.

    Натомість  вимоги  і доводи  позивача  визнати  за  ним право   власності на ? частину  будинку  і  земельної  ділянки  не  грунтуються  на  законі,  оскільки  понесені  ним  витрати  на ремонт  будинку  за  встановлених  обставин  не  створюють  підстав  для  власності. Так,  позивач  не  вказав   конкретних  сум витрат , оцінку  робіт,  тому  не може  претендувати  на  визнання  власності  на це майно.  За наявності  відповідних  доказів  позивач  може  звернутись  у  суд  з вимогами  про відшкодування  витрат, понесених  на ремонт  і добудови.

    Судових  витрат  до стягнення  чи повернення  не має.

    Керуючись ст. ст. 212-215  ЦПК України, суд, -

                    В И Р І Ш И В :

     У  задовольненні  позову  відмовити  повністю.

    Заяву  про  апеляційне  оскарження рішення суду може бути подано  в апеляційний суд Закарпатської області  через райсуд протягом  десяти днів  з дня проголошення, а  апеляційну скаргу - протягом  двадцяти  днів  після  подання  такої заяви.

    Рішення набирає  законної  сили  згідно  з ст. 223 ЦПК України.

Головуючий:/підпис/ ОСОБА_9

ВІРНО:

Суддя Міжгірського райсуду:                             В.П.Кривка

                                    Справа № 2-36/2009 р.

                    Р І Ш Е Н Н Я

                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                   (вступна  і резолютивна  частини)

18.02.2009 р.

        Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі суддя  Кривка В.П.,

     при секретарі  Куруц  В.І.,

     з  участю: позивач  ОСОБА_1,

     відповідачів  ОСОБА_2, ОСОБА_1,

     представників  відповідачів ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

     адвоката ОСОБА_5,

     представника третьої особи – ОСОБА_6,      

розглянувши  у відкритому  судовому  засіданні в приміщенні райсуду в смт. Міжгір'ї  справу  за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог  на стороні  відповідачів ОСОБА_7  селищна  рада  про визнання недійсним  договору дарування  земельної  ділянки , що обслуговує житловий  будинок  і дарування  житлового  будинку  в смт. Міжгір'ї по  вул. Суворова, 51, недійсним державного  акту на цю земельну  ділянку, скасування рішення селищної ради від 16.03.2006 р. про оформлення права  власності  на  земельну  ділянку і визнання  права  власності  за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  на ? частину  житлового  будинку, господарських  споруд  і земельної  ділянки  в смт. Міжгір'ї, вул. Суворова, 51, -

    Керуючись  ст.ст. 212-215, 218   ЦПК України, суд , -

                    В И Р І Ш И В :

     У  задовольненні  позову  відмовити  повністю.

    Заяву  про  апеляційне  оскарження рішення суду може бути подано  в апеляційний суд Закарпатської області  через райсуд протягом  десяти днів  з дня проголошення, а  апеляційну скаргу - протягом  двадцяти  днів  після  подання  такої заяви.

    Рішення набирає  законної  сили  згідно  з ст. 223 ЦПК України.    

    З повним  рішенням сторони  зможуть  ознайомитися “_ 23 __”_ 02. 2009 р.

Суддя                               В.П.Кривка