Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року справа №805/2546/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі № 805/2546/15-а (головуючий І інстанції Хохленков О.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Новотроїцьке рудоуправління» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 року №0000454100/3549/10/28-03-41,-

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство «Новотроїцьке рудоуправління» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 року № 0000454100/3549/10/28-03-41.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 11.06.2015 року № 0000454100/3549/10/28-03-41.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 32000 грн. по податковим накладним отриманих від контрагента, яким не було задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем. Таким чином, відповідачем було встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2015 року на суму ПДВ в розмірі 32000 грн.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство «Новотроїцьке рудоуправління» є юридичною особою, зареєстроване в якості платника податку на додану вартість 18.07.1997 року (а.с.138-159).

Позивачем до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року сформованою 16.04.2015 року, в якій вказано суму податкового кредиту 1915997 грн., суму податкового зобов'язання 6748093 грн. та відповідно сума позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту 4832096 грн. (а.с.23-24). Згідно з Додатком № 5 декларації, позивачем було зроблено розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.25-26).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено камеральну перевірку даних ПрАТ «Новотроїцьке рудоуправління», щодо позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітнього (податкового) періоду, за березень 2015 року.

За результатами камеральної перевірки відповідачем складений акт від 20.05.2015 року № 189/23-03-41-00191810, відповідно до якого виявлено порушення позивачем вимог п.198.1,198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, пункту 200.1 ст. 200 ПК України, а саме завищення податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2015 року на суму 32688 грн. (а.с.12-16).

27.05.2015 року позивач подав до відповідача заперечення № 242 щодо вищевказаного акту перевірки (а.с.17-18).

Відповідач листом № 3296/10/28-03-41 від 08.05.2015 року повідомив, що не було встановлено підстав для скасування висновків акту від 20.05.2015 року № 189/23-03-41-00191810, проте сума яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного (звітного) періоду по декларації за березень 2015 року становить 32000 грн. (а.с.19-21).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі висновків акту перевірки та п. 54.3 ст. 54 та ст. 58 ПК України, прийняте податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000454100/3549/10/28-03-41 від 11.06.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32000 грн. та штрафні санкції на суму 16000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з відсутністю порушення позивачем вимог податкового законодавства. Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи є належними доказами підтвердження реальності правочину укладеного між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

В пункті 201.1 статті 201 ПК України, визначено обов'язок платника податків надати покупцю покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену за вибором покупця (отримувача) в один з способів вказаний у п.п. «а»-«б» першого абзацу, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п. «а»-«і» другого абзацу.

Пунктами 200.1-200.2 статті 200 ПК України, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України)..

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися податковими накладними внесеними до Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Належним способом захисту порушеного права покупця на формування податкового кредиту за господарською операцією є подання заяви із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ДП "Донецька залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Новотроїцьке рудоуправління" укладений договір № 225 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 02.12.2011 року про надання ДП "Донецька залізниця" послуг пов'язаних з перевезенням вантажів (а.с.28-33). До вказаного договору укладено додаткову угоду № 4 від 28.12.2012 року (а.с.34), додаткову угоду № 10 від 20.12.2013 року (а.с.35), додаткову угоду № 14 від 15.12.2014 року (а.с.36).

Виконання вказаного договору підтверджується: рахунками за транспортні послуги № 7,8,9,10 (а.с.41-44); особовими рахунками плати за користування вагонами (а.с.49-58); відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (а.с.59-136).

Оплата за вказаним договором підтверджується платіжним дорученням № 390 від 06.03.2015 року про перерахування коштів в сумі 48000,00 грн. від Приватного акціонерного товариства "Новотроїцьке рудоуправління" на адресу ДП "Донецька залізниця" (а.с.45), платіжним дорученням № 418 від 13.03.2015 року про перерахування коштів в сумі 48000,00 грн. від Приватного акціонерного товариства "Новотроїцьке рудоуправління" на адресу ДП "Донецька залізниця" (а.с.46), платіжним дорученням № 453 від 19.03.2015 року про перерахування коштів в сумі 48000,00 грн. від Приватного акціонерного товариства "Новотроїцьке рудоуправління" на адресу ДП "Донецька залізниця" (а.с.47), платіжним дорученням № 524 від 27.03.2015 року про перерахування коштів в сумі 48000,00 грн. від Приватного акціонерного товариства "Новотроїцьке рудоуправління" на адресу ДП "Донецька залізниця" (а.с.48).

На виконання вказаного договору були надані податкові накладні від 27.03.2015 року № 884/011 на загальну суму 48000,00 грн. сума ПДВ становить 8000,00 грн. (а.с.37), від 19.03.2015 року № 577/011 на загальну суму 48000,00 грн. сума ПДВ становить 8000,00 грн. (а.с.38), від 13.03.2015 року № 357/011 на загальну суму 48000,00 грн. сума ПДВ становить 8000,00 грн. (а.с.39), від 06.03.2015 року № 183/011 на загальну суму 48000,00 грн. сума ПДВ становить 8000,00 грн. (а.с.40).

Згідно з витягу з Єдиного реєстру податкових накладних ці податкові накладні зареєстровані в реєстрі з 10.03.2015 року по 30.03.2015 року (а.с.27)

З матеріалів справи вбачається, що наявний договір та складені на його виконання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і податкові накладні, які зареєстровані Єдиному реєстрі податкових накладних та є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час камеральної перевірки не були дослідженні, первинні документи позивача.

Таким чином, позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на формування податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта, як на підставу задоволення скарги, на те, що контрагентом позивача не задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ по зазначеним договорам, з наступних підстав.

Суд зазначає,що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі ж якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, у тому числі і по сплаті податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контрагент позивача не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку з поважних причин, що підтверджується сертифікатом № 1360 від 14.10.2014 року виданого ТПП України на запит ДП "Донецька залізниця" та згідно з яким ТПП засвідчує настання обставин непереборної сили з 01.08.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотримання норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації (а.с.175-176).

Крім того, контрагент позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів був зареєстрований як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарської операції був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач належним чином підтвердив право на формування відповідної суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 11.06.2015 року № 0000454100/3549/10/28-03-41 підлягає скасуванню

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі № 805/2546/15-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі № 805/2546/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.А. Васильєва

Р.Ф. Ханова