№2-20/07

Р І Ш Е Н Н Я

І М Я М   У К Р А Ї Н И

    1.03.2007р.                                      Старосинявський районний суд

                Хмельницької області

в складі:

головуючого- судді Філоненко М.В.

при секретарі –  Білань Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Стара Синява цивільну справу за позовом    ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом.,

В с т а н о в и в :

     Рішенням Старосинявського райсуду від 10.10.2006року встановлений факт каліцтва позивача 28.06.1975року в колгоспі  «Заповіт Ілліча» села Адампіль Старосинявського району Хмельницької області, на підставі якого він звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (надалі – Фонд) в Старокостянтинівському районі для розгляду питання отримання страхових виплат, в чому позивачу листом від 8.11.2006року було відмовлено через відсутність акту про розслідування нещасного випадку, що з ним стався. Позивач звернувся до суду з проханням створення комісії і складення акту за формою Н-1 по нещасному випадку, що стався з ним та стягнення з відповідача на його користь одноразової допомоги 19 320грн. моральної шкоди 10000грн та щомісячної виплати 45% втрати професійної працездатності і судових витрат.

    В судовому засіданні змінив заявлені позовні вимоги проханням зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду у Старокостянтинівському районі прийняти від нього заяву для призначення страхових виплат, залишивши незмінним прохання про заявлені ним стягнення з відповідача одноразової допомоги, моральної шкоди, щомісячної виплати в розмірі 280грн.32коп.

    Представник відповідача проти позову заперечив, послався на відсутність у Фонду закумульованих коштів на виплату відшкодувань за 1975рік, дію норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»  (надалі – Закон лише з часу вступу його в дію – 01.04.2001року, відсутність у позивача акта форми Н-1, який за законом є єдиною підставою нарахування та сплати страхових виплат, оскільки встановлює вину у нещасному випадку на виробництві особу.

    Показами свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, позивача, отримання ним травми лівого ока 6 червня 1975року при виконанні виробничого завдання – переносі електрощита під час роботи електриком в місцевому колгоспі, відбулось при повній відсутності будь-яких засобів захисту – захисник окулярів, рукавиць, при проведені робіт з електроустаткуванням (відсутність таких засобів захисту в самому господарстві), не проведені з позивачем будь-яким з посадових осіб інструктажу по дотриманню техніки безпеки. За таких обставин суд вважає, що нещасний випадок з позивачем на виробництві, який призвів до каліцтва стався з вини адміністрації колгоспу «Заповіт Ілліча» села Адампіль Старосинявського району. В судовому засідання будь-яких заперечень вини працедавця чи наявності вини позивача в нещасному випадку, що з ним стався, не навів.

    За досліджених обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги такими, що підлягають задоволенню із слідуючих підстав.

    Колгосп «Заповіт Ілліча» в 1997 році реформований в селянську спілку «Нива» 13.03.2000року реформовану в СТОВ «Нива» і 7.03.2006року ліквідованому без правонаступника. Згідно довідки Державного архіву Хмельницької області, показів позивача, що по нещасному випадку з ним акт форми Н-1 не складався, будь-які допомоги по отриманому ним трудовому каліцтву йому не виплачено. Згідно ч.ч.1,2 п.3 Прикінцевих положень Закону уся заборгованість потерпілим на виробництві до набрання чинності Законом яким не відшкодована матеріальна та моральна шкода вона повинна бути виплачена Фондом, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація проводиться Фондом особам,  які  потерпіли до набрання Законом чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

    Відповідно до ст.ст.1, 21-23, 43 Закону Фонд зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя, як моральну так і матеріальну.

    За ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини  фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості  їх реалізації, ступені вини особи, яка завдала моральної шкоди. Суд вважає на зазначені позивачем фізично та моральні страждання, які він отримав через каліцтво його ока, стан його здоровя, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, моральних переживань в зв’язку з ушкодженням здоровя. Однак враховуючи значну віддаленість у часі події нещасного випадку, що унеможливлює з’ясування судом ступені вини особи по завданню моральної шкоди суд приходить до висновку про можливість зменшення заявленого позивачем її розміру.

    К еруючись ст.ст. 1, 21-23, 43, 55 Закону України, ст.ст.23, 1195, 1197 ЦК України, ст.ст. 212-213, 256  ЦПК України, суд

Р і ш и в :

     Позов ОСОБА_1 до Фонду задоволити частково.

    Зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  в Старокостянтинівському районі  прийняти від ОСОБА_1 заяву з усіма необхідними документами, рішенням Старосинявського райсуду від 10.10.2006року за відсутності акта форми  Н-1 та призначити йому належні страхові виплати.

    Стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  в Україні на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу в сумі 19 320грн., моральну шкоду в розмірі 5000грн. та щомісячну виплату 280грн.32коп. починаючи з дня встановлення МСЕК 45% стійкої втрати професійної працездатності та сплачених ним 30грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення слухання справи.

    Рішення суду може бути оскаржене  в апеляційному порядку поданням протягом  10 днів після його проголошення заяви про апеляційне оскарження та протягом  20 днів після подання такої  заяви – апеляційної скарги.

     С У Д Д Я :                                 ОСОБА_4

Копія вірна.