№ 2-24/08р.

                                              КОПІЯ          

Р І Ш Е Н Н Я

І М ` Я М   У К Р А Ї Н И

  30.01.2008р.                                                 Старосинявський районний суд

                                                                Хмельницької області

в складі:

головуючого судді - Філоненко М.В.

при секретарі –  Бойсані Ю.Я.

з участю:

адвоката – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Стара Синява справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Старосинявського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним спадкового договору, визнання особи такою, що не набула права власності на майно в спадковому договорі та визнання права власності позивача на майно в порядку спадкування,

В с т а н о в и в :

       Позивач посилається, що в 1996 році подарувала сину – ОСОБА_5 будинок в смт. Стара Синява, сама проживає в старій хаті, що поруч з цим будинком. Син 12.05.2006 року уклав спадковий договір з ОСОБА_3 – сином племінниці позивача і 16.11.2006 року помер. Право власності на подарований позивачем сину будинок набув ОСОБА_3, який за її твердженням, не виконав умови спадкового договору – не допомагав їй та сину, ухилявся від його поховання. Позивач також посилається на поганий технічний стан свого будинку і що вона потребує стороннього догляду бо є інвалідом 1-ї групи, можливість здійснення такого догляду за нею за умови повернення їй будинку сина, тому просить спадковий договір від 12.05.2006 року, укладений її сином з ОСОБА_3 визнати недійсним чи розірвати, визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що не набув права власності на будинок сина і визнати за нею право власності на нього.

    В судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлений позов і після показів відповідача та його свідків доповнили підстави визнання договору недійсним – недостатню визначеність обов’язків набувача майна і помилку його відчужувача щодо них.

    Відповідачі проти позову заперечили, пославшись, що спірний будинок належав сину позивача на праві власності і він, як його власник, розпорядився ним на свій розсуд, проти чого не заперечувала позивач. Нотаріус ОСОБА_4 послалась, що можливість розірвання спадкового договору законом передбачена для осіб, що є його сторонами. Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що догляд за позивачем та її сином і допомогу їм здійснювали всі члени його сім’ї, зокрема, більше його мати, після смерті якої він з батьком та неповнолітнім братом одразу не могли продовжувати допомогу позивачу та її сину у попередньому обсязі та поховати ОСОБА_5 за свої кошти, також послався, що позивач в цей час сама відмовилась від подальшої допомоги ними, тому вважає її позов безпідставним.

    Заслухавши учасників розгляду, дослідивши матеріали справи та надані суду докази суд приходить до висновку про наступне.

    Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

    За договором дарування від 29.03.1996 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, ОСОБА_2 подарувала своєму синові ОСОБА_5 житловий будинок №21 «а» без надвірних будівель розміром 43,5 кв.м. жилої площі, що розташований на вул. С.Крушельницької в смт. Стара Синява.

    28.03.2006 року позивач – ОСОБА_2 оформила у приватного нотаріуса ОСОБА_4 спадковий договір з сином своєї племінниці ОСОБА_3 за яким він мав надавати їй допомогу у ведені господарства і поховати її в разі смерті після чого йому мало перейти право власності на будинок №49 відчужувача по вул. Миру в смт. Стара Синява.

    12.05.2006 року син позивача – ОСОБА_5 також оформив у приватного нотаріуса ОСОБА_4 спадковий договір з ОСОБА_3, на якого п.6 договору були покладені обов’язки провідувати відчужувача, надавати допомогу у веденні господарства, в разі смерті відчужувача похоронити його по православному звичаю. В разі виконання ним цих умов за п.7 цього договору до набувача майна переходить право власності на житловий будинок №21а по вул. Крушельницької в смт. Стара Синява.

    Відповідач, свідки ОСОБА_7 – його батько, ОСОБА_3 – брат, ОСОБА_8 – бригадир городньої бригади за останнім місцем їх роботи, надали суду пояснення і покази про систематичне відвідування членами сім’ї ОСОБА_3 ОСОБА_5 та його матері, надання їм ними різної допомоги у веденні їх господарства – виконання робіт по обробітку городу, заготівлі дров, опоряджуванні будинку позивача, винаймання коней для підвезення городини та відвезення позивача під час «проводів» на кладовище тощо. Зазначену допомогу підтвердив свідок ОСОБА_9, висловившись, що за життя матері відповідача вони всі приходили і допомагали позивачу та її сину, тому суд вважає покази цих свідків послідовними, логічними і правдивими та такими, що доводять виконання умов спадкового договору відповідачем за участю і членів його сім’ї стосовно відчужувача ОСОБА_5

    Батько відповідача ОСОБА_7 також надав покази, що 13.08.2006 року поховав тещу а 12.10.2006 – дружину, тому не мав можливості профінансувати похорони померлого 16.11.2006 року сина позивача, але допомагав на них з сином своєю участю – наймав машину, привозив і розставляв лавки, дошки тощо. Оскільки в обов’язках набувача за спадковим договором не обумовлювалось саме фінансування його поховання і вважаючи на зазначені обставини – поховання двох членів родини Камінних суд не вбачає підстав для визнання недійсним спадкового договору від 12.05.2006 року чи його розірвання через неналежне його виконання. Суд також враховує, що сам відчужувач за договором до самої смерті не порушував це питання, оскільки за ст.1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано у разі його виконання на вимогу відчужувача.

    Суд також не вважає підставним посилання представника позивача на ст.59 ч.2 Сімейного кодексу України, оскільки ця норма закону регулює правовідносини подружжя, та посилання на ст.203 ч.3 ЦК України, оскільки ОСОБА_5 за показами свідків позивача не зазначав про невідповідність свого наміру – вільного волевиявлення при укладені ним договору його внутрішній волі. Суд також не вважає доказом цього додаткові покази свідка ОСОБА_10 про висловлювання позивача про догляд до смерті її та сина племінницею Тетяною – матір’ю відповідача, оскільки вони підтверджують лише розуміння самим позивачем а не її сином умов укладення ним спадкового договору. При вирішенні питання щодо цього доказу суд керується  ч.ч.1 та 2 ст.213 ЦК України, згідно яким зміст правочину може бути витлумачений його стороною (сторонами) та на вимогу однієї або обох сторін – судом.

    Окрім того, суд вважає, що навіть припустивши дійсність таких же висловлювань і самим ОСОБА_5 вони також не доводять невідповідність його волевиявлення дійсній внутрішній волі, а лише підтверджують обставини справи – обов’язки відповідача щодо обох відчужувачів за двома окремими спадковими договорами, які він не зміг виконати щодо позивача за свідченнями свідків з його боку через відмову самої ОСОБА_2 у подальшому наданні їй допомоги і погіршення стосунків з відповідачем та членами його сім’ї.

    За таких обставин справи суд не визнає підставним вимоги про недійсність договору за ст.203 ч.3 ЦПК України, керуючись ч.3 ст.209 цього кодексу, за якою нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст.203 кодексу. Спадковий договір ОСОБА_5 і ОСОБА_7 12.05.2006 року був посвідчений відповідачем – приватним нотаріусом ОСОБА_4, яка підтвердила в суді вільне волевиявлення сторін при укладені договору.

    Суд також не визнає підставним визнання недійсним укладеного 12.05.2006 року спадкового договору, як вчиненого під впливом помилки а саме розуміння позивачем і її сином обов’язків відповідача по догляду за ними обома до їх смерті, оскільки позивач та її син кожний окремо 28.03. та 12.05.2006 року уклали з ОСОБА_3 договори щодо самих себе на кожного з них а не спільного і кожний із цих договорів був посвідчений нотаріусом та містив обов’язки набувача майна щодо кожного із відчужувача окремо.

    Визначаючись щодо зміненої підстави позову суд враховує, що покази позивача були непослідовними і путаними а відчасти протирічними та неправдивими, тому ставить під сумнів їх об’єктивність і щодо помилки сина у обов’язках ОСОБА_3, їх недостатньої визначеності і неконкретності в договорі спадковому.

    За всіх зазначених обставин справи та відсутності можливості отримання показів ОСОБА_5 суд не вважає за можливе з’ясування відповідності його внутрішній волі у вчиненому ним 12.05.2006 року правочині або помилки щодо обов’язків ОСОБА_3 за цим договором.

    Керуючись ст.ст. 6, 203-204, 209, 213, 1302, 1307-1308 ЦК України, ст.ст.10, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд      

Р і ш и в :

    ОСОБА_2 у задоволенні її позову відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через суд 1-ї інстанції поданням протягом 10 днів після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і протягом 20 днів після подання такої заяви – апеляційної скарги.

С У Д Д Я :             -підпис-                         ОСОБА_11

        З оригіналом вірно: