Справа № 2а-772/10/0770
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2010 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Большакової О.О. . суддів - Рейті С.І.,, ОСОБА_1, при секретарі Совга Н.В.,
3 участю представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України , третіх осіб Міністерства фінансів України, Управління Державного казначейства України в Закарпатській області, Державної податкової адміністрації в Закарпатській області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області про стягнення грошової компенсації сум податку ,
встановив :
22 вересня 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 Н.М. звернулися до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України , третіх осіб Міністерства фінансів України, Управління Державного казначейства України в Закарпатській області, Державної податкової адміністрації в Закарпатській області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області про стягнення компенсації частини втраченого заробітку у зв’язку з утриманням сум податку з доходів фізичних осіб у 2004-2008 роках.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі працюють суддями Свалявського районного суду Закарпатської області . Відповідно до п.1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів заробітна плата суддів не обкладалася прибутковим податком за місцем основної роботи. У зв’язку з набранням чинності з 1 січня 2004 року Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року з її заробітної плати було утримано прибутковий податок за період з 01.01.2004 року по 31.12.2008 року в сумі 27379 гривень 72 копійки. Позивач зазначила, що Рішенням Конституційного Суду України від ] грудня 2004 року встановлено, що норми про матеріальне та побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року № 22-р "Деякі питання оплати праці суддів" передбачений порядок проведення компенсаційних виплат суддів втрати частини заробітку, пов"язаної із справлянням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб». Позивачі вважають, що має місце фактичне зменшення отриманої ними у 2004 та 2008 роках та у відповідності до вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України вона має право на отримання компенсаційних виплат. Але відповідачі без поважних причин не проводять компенсаційних виплат.
У подальшому ухвалою суду позовні вимоги суддів Свалявського районного суду Жиганської Н.М., Личко Г.К., Уліганинця П.І., Ганчак Л.Ф., Вінер Е.А. були роз'єднані в окремі провадження .
Предметом розгляду даної адміністративної справи є позовні вимоги ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, третіх осіб Міністерства фінансів України, Управління Державного казначейства України в Закарпатській області, Державної податкової адміністрації в Закарпатській області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області про стягнення грошову компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого із заробітної плати в розмірі 23511 гривень 95 копійок .
У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явилась, подала суду письмову заяву про розгляд адміністративної справи за її відсутності .
Відповідач ОСОБА_8 адміністрація України, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від ЗО січня 2004 року № 22-р «Деякі питання оплати праці суддів» дозволено головам судів загальної юрисдикції здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за 4 квартал 2003 року. Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Пунктом 2 зазначеного розпорядження передбачено, що компенсаційна виплата, передбачена пунктом 1 цього розпорядження, здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади. Розпорядженням також встановлено, що компенсаційні виплати дозволено здійснювати у 2004 р. головам судів загальної юрисдикції. Тобто питання здійснення таких виплат повинно вирішуватися за наказом голови відповідного суду. Головою Свалявського районного суду Закарпатської області не видавалося наказу про здійснення позивачу компенсаційних виплат. Обов'язку застосування зазначеного розпорядження жодним із відповідачів не передбачено. Крім того, у 2004 році взагалі не передбачались у Державному бюджеті України на 2004 рік суми на виплату компенсації суддям сум втрачених доходів у зв’язку з утриманням податку з доходів фізичних осіб .
У судовому засіданні представник відповідача ДСА України та третьої особи Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області ОСОБА_2 також позовні вимоги не визнав та дав пояснення , аналогічні змісту письмових заперечень, що наявні в матеріалах справи .
Представник третьої особи без самостійних вимог Державної податкової адміністрації також заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для стягнення на користь позивача сум утриманого податку з доходів фізичних осіб. У судове засідання 11 травня 2010 року не з’явився.
У матеріалах справи також наявні письмові пояснення представника Головного управління Державного казначейства України в Закарпатської області щодо позовних вимог , згідно яких позиція третьої особи полягає у невизнанні позовних вимог.
Представники третіх осіб Управління Державного казначейства України в Закарпатській області та Міністерства фінансів України в судове засідання 2 червня 2010 року не з'явились .
Учасники судового розгляду належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи , дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.
В судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_3 працює суддею Свалявського районного суду Закарпатської області.
Як вбачається, предметом даного спору є правомірність сплати позивачами податку з доходів фізичних осіб, можливість вважати зазначену сплату втратою частини заробітку, право на компенсацію зазначеної втрати за рахунок оплаченого податку, а також обов'язки відповідачів, виходячи з їх владних управлінських функцій, відшкодувати зазначену компенсацію.
Таким чином, наявність спору, пов'язаного з проходженням публічної служби суб'єктів владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, обумовлюють розгляд даної справи в межах адміністративного судочинства і визначають три різновиди (напрями) дослідження спірних правовідносин, а саме: податкових; правовідносин, пов'язаних з публічною службою та пов'язаних зі здійсненням суб'єктами владних повноважень владних управлінських функцій.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів заробітна плата суддів не обкладалася прибутковим податком за місцем основної роботи.
У зв’язку з набранням чинності з 1 січня 2004 року Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року з її заробітної плати було утримано прибутковий податок у 2004 - 2008 роках в сумі 27379 гривень 72 копійки.
Відповідно до п.22.2 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.
Згідно п. 22.7 ст. 22 вказаного Закону суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Тобто вимоги зазначеного пункту Закону не стосуються оподаткування доходів суддів.
Інших норм, які б звільняли судців від сплати податку з доходів фізичних осіб або передбачали компенсацію втрат доходів від сплати прибуткового податку нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» нормами інших законів з питань оподаткування не передбачено.
Крім того, п.п.22.12.1 п.22.12 ст.22 зазначеного Закону, передбачено, що у зв'язку з набранням чинності цим Законом, рекомендовано Президенту України скасувати укази Президента України, які стосуються оподаткування доходів фізичних осіб (прибуткового податку з доходів громадян).
У зв’язку з цим Указом Президента України від 25 грудня 2003 року № 1497/2003 визнані такими, що втратили чинність з 1 січня 2004 року, у тому числі абзац четвертий статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», який встановлював, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.
Тому, суд вважає, що судовою адміністрацією було обґрунтовано утримано, а позивачем правомірно сплачений податок з доходів фізичних осіб у відповідних звітних періодах 2004 - 2008 роках .
Єдиною підставою для здійснення компенсаційних виплат суддям у зв'язку з втратою частини заробітку, пов'язаною зі сплатою податку з доходів фізичних осіб у 2004 році, було розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року № 22-р "Деякі питання оплати праці суддів".
Згідно з пунктом 1 цього Розпорядження Голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 % посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку з доходів фізичних осіб буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судці за IV квартал 2003 року. У пункті 2 Розпорядження КМУ № 22-р зазначено, що компенсаційна виплата, передбачена пунктом 1 цього Розпорядження, здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Аналіз зазначених положень дає підстави вважати, що за відсутності хоча б однієї умови, зазначеної в цьому Розпорядженні, право на отримання компенсаційних виплат у судців не виникає.
З матеріалів справи вбачається, що у 2004 році взагалі не передбачались суми на виплату компенсації суддям.
Отже, підстав для здійснення позивачці компенсаційних виплат у зв’язку з втратою частини заробітку в 2004 році не було.
Що стосується здійснення компенсаційних виплат у зв’язку з втратою частини заробітку у 2005 , 2006, 2007 , 2008 роках то жодним нормативним актом не передбачалися такі виплати суддям.
Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим Указом Президента України від 3 березня 2003 року № 182/2003, встановлено, що Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Серед інших завдань покладених на Державну судову адміністрацію України, підпунктом 13 пункту 4 передбачене виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівські самоврядування, інших органів і установ судової системи та ДСА України, а підпункт 14 даного пункту передбачає здійснення матеріального і соціального забезпечення судді, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Державна судова адміністрація України виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, виходячи з чого вона подає до Міністерства фінансів України бюджетний запит, тобто розрахунки необхідних витрат судової влади, визначені відповідно до Закону України "Про статус суддів" та інших нормативно-правових для закладення їх до проекту закону про Державний бюджет України та відповідний рік. Розподіл коштів за напрямками видатків Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник коштів здійснює самостійно.
ОСОБА_9 та інші нормативно-правові акти не передбачають право суддів на заявлену компенсацію, що обумовлює неможливість включення її сум до бюджетного запиту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що жодним із відповідачів при здійсненні своїх владних управлінських функцій не порушено права позивача.
Згідно з розподілом видатків Державного бюджету України на 2004 рік за КЕПКВ 0501040 "Здійснення правосуддя місцевими судами" була затверджена сума видатків відповідно у розмірі 281082, 8 тис. гривень, видатки на здійснення суддям компенсації сум податку з доходів фізичних осіб Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" передбачено не було. Оскільки зазначені асигнування не були передбачені у Державному бюджеті України на 2004 рік, вони не передбачались й у кошторисах відповідних бюджетних установ.
Суд також зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року № 22-р "Деякі питання оплати праці суддів" компенсаційні виплати дозволено здійснювати у 2004 році головам судів загальної юрисдикції.
Отже питання здійснення таких виплат повинно вирішуватися за наказом голови відповідного суду.
Головою Свалявського районного суду не видавалося наказу про здійснення компенсаційних виплат, згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від ЗО січня 2004 року №22-р.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області середньомісячна заробітна плата судді Свалявського районного суду Ганчак Л.Ф. за четвертий квартал 2003 року складає 1091 гривня 01 копійка, а середньомісячний заробіток за 2004 рік складає 1206 гривень 50 копійок, тобто являється вищим ніж у четвертому кварталі 2003 року.
Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .
Таку позицію висловив Верховний Суд України при розгляді справи №21-2265во09 за позовом ОСОБА4 до Міністерства фінансів України, ДСА, Державного казначейства України, Територіального управління ДСА у Житомирській області про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб (Постанова колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 23 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, третіх осіб Міністерства фінансів України, Управління Державного казначейства України в Закарпатській області, Державної податкової адміністрації в Закарпатській області. Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області про стягнення грошової компенсації сум податку відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в 10 денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подання апеляційної скарги у 20 - денний термін після подання заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст.186 КАС України .
Головуюча О.О. Большакова
Судді С.І. Рейті
ОСОБА_1
Постанова відповідно до ч.І ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.