Справа № 537/1232/15-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2015 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого - судді Степури А.А., при секретарі –   Грицьковій Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області   справу за адміністративним   позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, третя особа – Міністерство соціальної політики України, про матеріальне забезпечення пенсії по трудовому каліцтву,

ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої, просив суд визнати з 01 січня 2015 року неналежним та протиправним матеріальне забезпечення його пенсії по інвалідності нещасного випадку на виробництві в розмірі 150 гривень за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Свої вимоги мотивував тим, що з 01.01.2015 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду сплати праці» від 28.12.2014 року викладена нова редакція Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили  втрату працездатності» від 23.09.1999 року, звідки виключена норма п.16 ст.34, що мала відсильний характер та визначала, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, а саме Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року

Тому, позивач вважає, що з урахуванням вказаних змін в законодавстві продовження відповідачем проведення виплати йому пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві в розмірі 150 гривень на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року є неправомірним, і відповідач повинен керуватись з 01.01.2015 року наступними правовими нормами: ч.1 ст.2 та п.1 ч.1 ст.25 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 року та п.3 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав,  просив їх задовольнити в повному обсязі.

 В судовому засіданні представник Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці просив в задоволенні позову відмовити та пояснив,  що ОСОБА_1 у 2015 році отримує пенсію як інвалід ІІ групи внаслідок трудового каліцтва в сумі 949 гривень щомісячно з урахуванням державної адресної допомоги, що відповідає вимогам  чинного законодавства: Закону України «Про пенсійне забезпечення» та відповідним постановам Кабінету Міністрів України, якими регулюється порядок та норми нарахування пенсії по інвалідності. Інші законодавчі норми, в тому числі і ОСОБА_2 України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 року та ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, порядок та проміри пенсійних виплат не регулюють. Заборгованості по виплаті пенсії з 01.01.2015 року по теперішній час не має.

Третя особа – Міністерство соціальної політики України – в судове засідання свого представника не направили, надіслали суду письмові заперечення, де проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечують з тих підстав, що виплата пенсії позивачеві проводиться відповідно до діючого пенсійного законодавства. Просили справу розглянути без участі представника міністерства.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази у справі, приходить до наступних висновків:

 Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи інвалідності внаслідок трудового каліцтва та отримує з 24.05.1984 року пенсію по інвалідності другої групи внаслідок трудового каліцтва, що підтверджуються відповідними письмовими доказами, а саме: пенсійною справою №110148.

Станом на 01.01.2015 року розрахунок пенсії позивача проведено у відповідності Закону України “Про пенсійне забезпечення” та постанов Кабінету Міністрів України про перерахунки та підвищення розмірів пенсій.

Розмір пенсії встановлено з урахуванням довідки про заробіток для обчислення пенсії за період з 01.01.1992 року по 31.12.1993 рокує. Згідно з розрахунком заробітної плати середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 149,66 грн.

Частиною 1 статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що пенсії по інвалідності призначаються в таких розмірах: інвалідам І групи - 70 процентів; інвалідам II групи - 60 процентів; інвалідам III групи - 40 процентів заробітку.

Основний розмір пенсії від середнього заробітку на час його нарахування склав: 149,66 грн. х 60% = 89,796 грн.

У подальшому, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.08.1999 року №1528, від 10.11.2000 року № 1686, від 27.06.2001 року №741, від 19.12.2001 року № 1706, від 13.03.2002 року № 279, від 15.04.2003 року № 544, від 26.03.2008 року №265, розмір пенсії неодноразово перераховувався відповідно до коефіцієнтів підвищення..

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно в межах наданих йому повноважень зробив розрахунок пенсії відповідно до вказаних Постанов КМУ та Закону України «Про пенсійне забезпечення», які регулюють спірні правовідносини.

При цьому суд виходить з наступного:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили  втрату працездатності» передбачено, що обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти,  докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок;  у  період  проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах.

Згідно ч. 1 ст. 15  Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили  втрату працездатності», страхування від  нещасного  випадку здійснює Фонд соціального страхування  від  нещасних  випадків  -  некомерційна  самоврядна організація,  що  діє на підставі статуту,  який затверджується її правлінням.

Відповідно до п. 3 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за  рахунок  коштів  Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:  пенсія за віком; пенсія  по  інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва,  не пов'язаного з роботою,  інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" можуть застосовуватися лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, а не в частині визначення права на пенсію по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом.

Відповідно до п. 3 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

ОСОБА_2 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також ОСОБА_2 України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 року та ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, на які посилається позивач, не визначають порядку призначення пенсії по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, її розміру та порядку його визначення.

Тому, суд не бере до уваги твердження позивача щодо можливості застосування норм вищевказаних Законів для обчислення розміру його пенсії, а саме ч.1 ст.2 та п.1 ч.1 ст.25 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 року і п.3 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, даними нормами порядок призначення пенсії по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, її розміру та порядку не врегульовано.

При цьому, зі вступом в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду сплати праці» від 28.12.2014 року та виключенням положень п.16 ст.34 в новій редакції Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили  втрату працездатності» від 23.09.1999 року, залишились обов’язковими в діяльності відповідача норми про призначення та сплату пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до  ч. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Оскільки на  даний час законодавцем не внесено відповідні зміни до вище вказаного Закону, органи Пенсійного фонду України призначають пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та в разі втрати годувальника за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, в зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 8 названого Закону  виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.  

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2003 р. N 544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій» збільшено мінімальний розмір    пенсій,  передбачений  для  обчислення трудових пенсій за віком, до 50 гривень включно; збільшено максимальний розмір трудових пенсій за віком: до 200 гривень включно для категорій працівників, визначених згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону    України    "Про пенсійне забезпечення"; до 150 гривень включно - для інших категорій працівників. Збільшення мінімального розміру пенсій, передбачене цим пунктом, не застосовується для визначення    розмірів    соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» визначено установити, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для    осіб,    які    втратили    працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Згідно довідки Управління ПФУ в м. Кременчуці №13762/15-21 від 06.07.2015 року відповідач знаходиться на обліку у Управлінні Пенсійного фонду України в м. Кременчуці та отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва як інвалід ІІ групи в розмірі 994 гривень щомісячно з 01.01.2015 року по даний час, і розмір отримуваних коштів не заперечує і сам позивач.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено у 2015 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 грудня - 1074 гривні.

Під час судового розгляду встановлено, що сума коштів, які виплачується ОСОБА_1 з 01.01.2015 року складає 949,00 грн., з яких 150,00 грн. розмір пенсії та 799,00 грн. розмір державної адресної допомоги, у розмірі різниці пенсії та прожиткового мінімуму (949,00 грн. - 150,00 грн. = 799,00 грн.) і відповідає розміру, встановленому вищезгаданими Постановами КМУ.

 Таким чином, судом встановлено, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, здійснив нарахування, перерахунки та провів розрахунок пенсії позивачу станом на 01.01.2015 року відповідно до вказаних Постанов Кабінету Міністрів України та Закону України «Про пенсійне забезпечення», які регулюють спірні правовідносини на даний час, тобто діяв належним чином і на законних підставах.

 На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про матеріальне забезпечення пенсії по трудовому каліцтву – слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, ст.ст. 8-12, 17-19, 21,70, 159, 160, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  Законом України «Про пенсійне забезпечення» ,       Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного   позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, про матеріальне забезпечення пенсії по трудовому каліцтву – відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області на протязі десяти днів з дня отримання постанови у повному обсязі, з одночасним подання копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 28.09.2015 року.

Суддя: Степура А.А.