Категорія №12
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 листопада 2011 року Справа № 2а-8248/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Агевича К.В.
при секретарі – Чуванову А.С.,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Луганській області, сектору медичного забезпечення управління МВС України про визнання протиправними дій щодо висновку розслідування,-
ВСТАНОВИВ
19 вересня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Луганській області про визнання протиправними дій щодо висновку розслідування.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив наступне.
Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 15 листопада 2010 року за №2а-811/10 встановлено факт отримання позивачем травми на шляху на работу 13 серпня 1986 броку під час під час моєї праці дільничним інспектором міліції в Попаснянському РВ УМВС України в Луганській області. Згідно рішення суду, Попаснянським районим відділом УМВС України в Луганській області було проведено службове розслідування по факту отримання травми та складено акт №9 про нещасний випадок невиробничого характеру, висновок службового розслідування, акт розслідування нещасного випадку. Вищевказані документи з копією історії хвороби та медичною карткою мною були надані до Військово-лікарської комісії УМВС України в Луганській області для встановлення ступені втрати працездатності.
05 вересня 2011 року позивач отримав постанову ВЛК УМВС України в Луганській області в якій було зазначено, що на підставі протоколу ВЛК УМВС України в Луганській області №36 від 30.07.2011 року на момент звільнення з органів внутрішніх справ визнаний обмежено придатним до військової служби і травма одержана позивачем в результаті нещасного випадку, НІ, не пов’язана з виконанням службових обов’язків, згідно порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу в системі МВС України за №85 від 06.02.01 року.
З висновком ЛВК позивач не згоден, оскільки рішенням суду Попаснянського району було чітко та ясно вказано факт отримання травми під час слідування на роботу.
На підставі викладеного, позивач просив визнати противоправною діяльність управління МВС України в Луганській області щодо висновку розслідування ВЛК нещасного випадку визначених постановою ВЛК УМВС України в Луганській області; визнати висновок розслідування ВЛК нещасного випадку визначених постановою ВЛК УМВС України в Луганській області таким який не відповідає дійсності; визнати факт одержання поранення пов’язане з виконанням службових обов’язків, на шляху прямування на роботу; зобов’язати УМВС України в Луганській області винести нову постанову з змістом поранення, пов’язане з виконанням службових обов’язків, на шляху прямування на службу.
31 жовтня 2011 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду було залучено в якості співвідповідача сектор медичного забезпечення управління МВС України в Луганській області.
07 листопада 2011 року позивач надав через канцелярію суду уточнення позовних вимог в яких просив:
· Визнати протиправною діяльність головного управління МВС України в Луганській області в абзаці другому висновку розслідування ВЛК нещасного випадку визначених постановою ВЛК МВС України в Луганській області в частині травма одержана в результаті нещасного випадку, НІ, не пов’язана з иконанням службових обов’язків ;
· Скасувати рішення абзаца другого постанови ВЛК МВС України в Луганській області розслідування нещасного випадку в частині - травма одержана в результаті нещасного випадку, НІ, не пов’язана з виконанням службових обов’язків;
· Зобов’язати відповідача прийняти рішення про внесення в постанову ВЛК МВС України в Луганській області в абзаці другому – поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов’язана з виконанням службових обов’язків.
11 листопада 2011 року позивач також уточнив позовні вимоги в яких просив суд:
1. Визнати протиправною діяльність сектору медичного забезпечення головного управління МВС України в Луганській області в абзаці другому висновку розслідування ВЛК нещасного випадку визначених постановою ВЛК МВС України в Луганській області в частині травма одержана в результаті нещасного випадку, НІ, не пов’язана з виконанням службових обов’язків;
2. Скасувати рішення абзаца другого постанови ВЛК МВС України в Луганській області розслідування нещасного випадку в частині - травма одержана в результаті нещасного випадку, НІ, не пов’язана з виконанням службових обов’язків;
3. Зобов’язати відповідача прийняти рішення про внесення в постанову ВЛК МВС України в Луганській області в абзаці другому – поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов’язана з виконанням службових обов’язків, а) на шляху прямування на службу, замість травма одержана в результаті нещасного випадку, НІ, не пов’язана з виконанням службових обов’язків.
У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в позові та просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача ГУ МВС України в Луганській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю.
Представник відповідача сектор медичного забезпечення головного управління МВС України в Луганській області в судове засідання не з’явився про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином причини неявки суду не відомі.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд приходить до наступного.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1982 року по 2000 рік проходив службу в органах внутнішніх справ та податковій міліції про що свідчить запис у трудовій книжці (а.с. 31-32).
13 серпня 1986 року під час слідування на роботу він був збитий автомобілем ВАЗ 2101 під керуванням громадянина ОСОБА_4 в наслідок чого отримав травму: відкритий багатооскольчатий перелом обох кісток правої голені зі зміщенням обломків.
З копії виписки із історії хвороби вбачається, ОСОБА_1 з 13.08.1986 по 21.10.1986 року знаходився на стаціонарному лікуванні із діагнозом: відкритий багатооскольчатий перелом обох кісток правої голені зі зміщенням обломків. Травму отримав «по путі на роботу» (російською) (а.с. 93,94).
Записом медичної картці також підтверджується, що ОСОБА_1 отримав травму під час слідування на роботу (а.с. 87).
Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області встановлен факт травмування, а саме встановлено той факт, що ОСОБА_1 отримав травму під час слідування на роботу 13 серпня 1986 року (а.с. 89).
На підставі заяви ОСОБА_1 17 грудня 2010 року Попаснянським РВ УМВС України в Луганській області було проведено розслідування нещасного випадку, що стався 13.08.1986 року о 07-30 год. на підставі чого було складено акт № 9 про нещасний випадок невиробничого характеру (а.с. 7,8).
Зазначеною перевіркою було встановлено, що згідно наказу МВС України від 27.12.2002 №1346, «Про затвердження порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України», отримання травми колишнім дільничим інспектором міліції попаснянського РВ УМВС України в Луганській області ОСОБА_1 у вигляді «Відкритого багатооскольчатого перелому обох кісток правої голені зі зміщенням обломків» 13.08.1986 року сталося у період проходження служби і не пов’язане з виконанням службових обов’язків.
З доводами позивача про те що, відповідно до п.п. «а» п 1.78.2. Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 лютого 2001 р. N 85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 р. за N 165/5356 "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків", - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане тим, хто пройшов медичний огляд (крім випадків протиправного діяння), за умови їх фактичного виконання, а також: на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби, і тому відповідач – сектор медичного забезпечення УМВС України в Луганській області у частині 3 своїй постанови зазначити: …,ТАК, пов’язана з виконанням службових обов’язків суд не погоджується враховуючи наступне.
Відповідно вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року N 1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 р. за N 83/7404 випадок коли нещасний випадок стався в період проходження служби під час прямування на службу не може бути кваліфіковано як "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків". Але відповідно до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 лютого 2001 р. N 85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 р. за N 165/5356 "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків", - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане тим, хто пройшов медичний огляд (крім випадків протиправного діяння), за умови їх фактичного виконання, а також: на шляху прямування на службу. Таким чином дані накази МВС суперечливі між собою в частині кваліфікації випадку одержання травми під час прямування на службу (нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків або ні).
Обов'язок подолати неповноту, неясність, суперечливість чи відсутність законодавства покладається на суд.
Неповнота чи відсутність законодавства долається застосуванням аналогії закону або аналогії права (ч.7 статті 9 КАСУ). Неясність (нечіткість, незрозумілість, неоднозначність) та суперечливість законодавства суд усуває тлумаченням положення нормативно-правового акта у спосіб, що утверджує верховенство права. Таке тлумачення має бути найбільш розумним за конкретних обставин та враховувати цілі акта. У разі суперечливості правових актів однакової юридичної сили або їхніх окремих положень у регулюванні тих самих відносин суд застосовує положення акта, яке є спеціальним, на відміну від загального положення акта, що врегульовує те саме, але ширше коло відносин. Якщо неможливо визначити, яке положення є спеціальним, а яке загальним, тоді суд застосовує положення, яке набрало чинності пізніше.
Враховуючи викладене суд вважає за необхідним застосовувати до спірних правовідносин Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року N 1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 р. за N 83/7404, оскільки він є спеціальним, щодо визначення (кваліфікації) нещасних випадків (трапився він при виконанні службових обов'язків або ні), а також набрав чинності пізніше за Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 лютого 2001 р. N 85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 р. за N 165/5356.
Суд звертає увагу позивача на те, що рішенням Попаснянського районного суду від 03.11.10 (а.с. 89) встановлено факт отримання травми позивачем під час слідування на службу, однак не встановлено, що цю травму отримано при виконанні службових обов’язків.
Таким чином відповідач - сектор медичного забезпечення УМВС України в Луганській області довів правомірність свого рішення.
Що стосується відповідача – управління МВС України в Луганській області, то в судовому засіданні не встановлено в даному випадку, в межах заявлених позивачем позовних вимог, будь-яких порушень прав позивача з боку управління МВС України в Луганській області.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність у відмові в задоволенні позовних вимог.
Згідно ст.. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
Керуючись ст. ст. 2,71,94,159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
< Текст >
< Текст >
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Луганській області, сектору медичного забезпечення управління МВС України про визнання протиправними дій щодо висновку розслідування відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову складено в повному обсязі та підписано 21 листопада 2011 року.
< Текст >
Суддя ОСОБА_5