Липовецький районний суд Вінницької області

м. Липовець, вул. Шевченка, 1, 22500, (04358) 2-13-92

Справа № 2-388/10

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 року

В складі: головуючого судді: Порохового Г.І.

при секретарі Попроцькій O.A.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Липовець цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суд з позовом до відповідачки про відшкодування заподіяної шкоди, посилаючись на те, що в березні 2006 року вона отримала від відповідачки пропозицію укласти з нею в усній формі договір на капітальний ремонт та реконструкції частини будівлі торгового комплексу, що знаходиться по вулиці Зіндельса, 28 в місті Липовець Вінницької області, який та купила. За умовами договору, після завершення реконструкції даної будівлі та прийняття його в експлуатацію, між ними буде укладений договір на спільну підприємницьку діяльність по роздрібній торгівлі лікарськими засобами, а також оформиться право власності на реконструйовану під аптеку будівлю в рівних долях на неї та відповідачку. В позовній заяві позивачка вказує, що прийняла таку пропозицію відповідачки. ОСОБА_3, 29 листопада 2006 року, отримала рішення виконкому Липовецької міської ради про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження на реконструкцію складу під аптеку. Згідно цього рішення було замовлено та зроблено робочий проект по реконструкції. Вони, протягом 2006 року по вересень 2008 року, проводили роботи по капітальному ремонту та благоустрою прилеглої території. На проведення таких робіт нею було витрачено кошти в сумі 19654 грн. Потім відповідачка відмовляється оформити договір про спільну підприємницьку діяльність і оформити на неї право власності на 1/2 частину будівлі аптеки. Вона знервувалась та в неї стався серцевий напад. З того часу вона неодноразово зверталась за медичною допомогою, оскільки внаслідок нервово-стресової ситуації стан її здоров’я значно погіршився, порушились її нормальні життєві зв’язки, погіршились стосунки в сім’ї, оскільки використано кошти сімї. Вважає, що їй завдано також моральну шкоду, яку вона оцінює в 100 000 гривень. Просить стягнути з відповідачки заподіяну їй матеріальну шкоду в сумі 19 654 гривні та моральну шкоду в сумі 100 000 гривень.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, позивачка суду пояснила, що оскільки ОСОБА_2 вона знала давно по спільній трудовій діяльності, погодилась на її пропозицію укласти в усній формі договір на капітальний ремонт та реконструкції частини будівлі торгового комплексу, що знаходиться по вулиці Зіндельса, 28 в місті Липовець Вінницької області, який ОСОБА_2 купила. За умовами договору після завершення реконструкції даної будівлі та прийняття її в експлуатацію між ними буде укладений договір на спільну підприємницьку діяльність по роздрібній торгівлі лікарськими засобами, а також оформиться право власності на реконструйовану під аптеку будівлі в рівних долях на неї та відповідачку. Роботи по реконструкції будівлі проводились спільно з відповідачкою і вона вклала свої кошти в будівництво та реконструкцію будівлі в сумі 19654 гривень. Вона щодня була на об’єкті, харчувала за власні кошти людей, які там працювали. Однак в подальшому ОСОБА_2 відмовилась виконувати умови їх договору, лише пропонувала йти до неї на роботу. Від цих слів вона захворіла, був серцевий напад. Потім вона пропонувала відповідачці вирішити дане питання мирно, однак остання уникала зустрічей з нею. Аптека почала працювати та ОСОБА_2 відмовляється відшкодувати їй матеріальну шкоду. Свою моральну шкоду вона оцінює в 100 000 гривень. Просить позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що з позивакою вони знайомі більше 20 років. Вона купила складське приміщення та почала його реконструкцію. У позивачки вона позичала гроші та повністю з нею розрахувалась. Ніякої угоди на спільний ремонт та реконструкцію приміщення, яке їй належить, вона з відповідачкою не укладала, а лише обіцяла взяти позивачку на роботу, однак потім відмовила їй. В 2008 році вона закінчила ремонт та реконструкцію приміщення.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він розробляв проект на приміщення, яке належить ОСОБА_2 на її замовлення. Це було приміщення складу тари біля магазину «Корона». Коли він виходив на місце, - бачив там сім’ю ОСОБА_1 та сім’ю ОСОБА_2. Це вже було після того, як почались роботи по ремонту та реконструкції приміщення та стояло питання по газифікації, на що потрібен був також проект. Замовником проекту газопостачання виступала ОСОБА_2 Він знав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали вести цей бізнес спільно, однак в подробиці він не вникав.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що його просила ОСОБА_1, щоб він попрацював в приміщенні для тари, де зараз розташована аптека ОСОБА_2 Він там наводив порядок ставив перестінки, бетонував площадку. За проведені ним роботи чоловік ОСОБА_2 заплатив 150 гривень. Роботою керувала ОСОБА_1, яка привозила для роботи будівельні матеріали, а саме: машину піску, машину щебеню та цеглу. Будівельні матеріали, які привезла ОСОБА_1, приблизно коштують до 2000 гривень. Також пізніше за роботу ОСОБА_2 йому дала 350 гривень.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_8 попросив його допомогти провести ремонт аптеки. Він проводив роботи з гіпсокортону та розрахунки з ним проводив ОСОБА_8 Також за те, що він змінив колір стін в приміщенні аптеки, ОСОБА_1 розрахувалась з ним та дала 300 гривень.

Свідок ОСОБА_9К суду пояснив, що він працював в комунгоспі та за завданням ОСОБА_1, відвозив сміття з приміщення аптеки. Він, трактором, привозив ліс із Журавського лісу, також заносив в аптеку цеглу. За дану роботу з ним ніхто не розраховувався, він просто допомагав ОСОБА_1, так як вони дружили сім’ями.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вони заготовляли ліс та харчувала їх ОСОБА_1, а потім вона запросила його на будівництво аптеки та платила по 50 гривень за день, а він працював тиждень.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що ОСОБА_1 найняла його виконувати роботи по будівництву аптеки, на що він погодився та працював там десь 10-11днів. Його харчувала ОСОБА_1, а також проводила з ним розрахунки. Він отримав десь до 300 гривень. ОСОБА_2 він на будівництві не бачив, але її чоловіка бачив. Він також з ним розраховувався та привозив обід.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що ОСОБА_1 вона знає давно та знає, що вони розпочали будівництво аптеки. ОСОБА_1 ОСОБА_13 вклав в це приміщення великі кошти. Сім’я ОСОБА_1 у мене позичала гроші на будівництво, харчували робітників. Коли ОСОБА_14 лежав в лікарні, він цікавився будівництвом аптеки. Якось вона прийшла до ОСОБА_1 та побачила, що та була в розпачі і розповіла, що ОСОБА_2 сказала, що ніякого права на аптеку, вона не буде мати. При укладенні договору між сторонами, вона не була присутня.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що він знає ОСОБА_1 та вона найняла його на проведення робіт по ремонту аптеки. Чия це будівля, він не цікавився, однак будівництвом керував ОСОБА_8. ОСОБА_1, за проведену роботу купувала йому куртку та чоботи. Харчували його як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2. На будівництві він працював десь пів місяця та бачив, що ОСОБА_14 також керував будівництвом.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він працював на будівництві аптеки та на роботу його наймав ОСОБА_8, який і проводив розрахунки за зроблену роботу. Також на будівництві він бачив сім’ю ОСОБА_14, так як аптека була їх спільним бізнесом.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що його наймав ОСОБА_8 для проведення робіт по штукатурці приміщення аптеки. Він працював на будівництві дві неділі та всі розрахунки проводив з ним ОСОБА_8 Нікого з сім’ї ОСОБА_14 він на будівництві не бачив.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_14 наймали його на роботу, коли потрібно було щось розгрузити чи погрузити на будівництві аптеки. Вони і проводили з ним розрахунки за зроблену роботу.

Свідок ОСОБА_19 пояснив, що його організація надавала послуги населенню. ОСОБА_1 вони надавали автотранспортні послуги, надавали щебінь та пісок. Він знає, що дані послуги вони надавали в зв’язку з будівництвом аптеки. Пісок коштує 6,73 грн. за тону; щебінь - 66 грн. за тону; відсів - 26 грн. 12 коп. за тону. Дані матеріали вони відпускали ОСОБА_1 по накладних та вартість послуг збігається з накладними.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що з сім'єю ОСОБА_8 у них мав бути спільний бізнес, а тому вони проводили роботи пов’язані з будівництвом аптеки. Вони з дружиною вкладали в будівництво кошти, приходили до аптеки також керували будівництвом. Він купував конвектори, однак один з них не підійшов та потім поміняли на менший. Різницю в ціні ОСОБА_20, в якого він купував конвектори, віддав ОСОБА_2 Ніяких коштів вони у ОСОБА_2 та вона у них не позичали.

Свідок ОСОБА_20 В в судовому засіданні пояснив, що він займається продажею

газового обладнання та до нього звертався ОСОБА_14, який заказав два конвектори на 2 кімнати. За вказані конвектори він з ним розрахувався. Після виготовлення проекту почали установку конвекторів, однак один конвектор потрібен був менший, про що сказав йому ОСОБА_8 Він поміняв один конвектор на менший та повертав різницю в ціні 1000 гривень ОСОБА_14 Однак останній грошей не взяв та ОСОБА_8 сказав, щоб ці гроші повернути йому. Різницю в ціні між конвекторами він повернув дружині ОСОБА_8 - ОСОБА_2

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні по справі докази та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди посилаючись на те, що між ними в усній формі укладено договір на капітальний ремонт та реконструкцію частини будівлі торгівельного комплексу по вулиці Зіндельса, 28 в місті Липовець, який належить відповідачці та вони дійшли згоди, що після прийняття об’єкта в експлуатацію буде укладено договір про спільну підприємницьку діяльність по роздрібній торгівлі лікарськими засобами, а також оформиться право власності на реконструйовану будівлю аптеки на них у рівних долях. Вказує, що умови договору нею виконано, витрачено 19 654 гривень на вказане будівництво, однак відповідачка відмовилась від укладення договору про спільну підприємницьку діяльність та оформлення на неї права власності на будівлю аптеки на них в рівних долях. Від чого вона морально страждала, в результаті нервово- стресою ситуації погіршився її стан здоров’я, порушились нормальні життєві зв’язки, та відносини в сім’ї. Вважає, що відповідачкою заподіяно їй матеріальну шкоду в сумі 19 654 гривень та моральну шкоду -100000 гривень, які просить стягнути на її користь з відповідачки.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи, зокрема, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Кожна сторона, згідно ст. 10 цього ж Кодексу, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов’язок доказування передбачений також і ст. 60 ЦПК України.

Судом встановлено, що на згідно договору купівлі - продажу від 10 квітня 2001 року, укладеного між арбітражним керуючим по Липовецькій районній спілці споживчих товарів та ОСОБА_2, останній передано у власність частку торгового комплексу, загальною площею 76,3 кв. м., що розташований по вулиці Зіндельса, 28 в місті Липовець Липовецького району Вінницької області. Дане приміщення реконструйовано під аптеку, що вбачається з акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, затвердженого розпорядженням Липовецької РДА 26 травня 2008 року №167 та зареєстрованим в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області ЗО травня 2008 року.

Позивачка стверджує, що між нею та відповідачкою укладено договір на капітальний ремонт та реконструкцію частини будівлі по вулиці Зіндельса, 28 у м. Липовець. Разом з тим, з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Позивачка вказує, що між нею та Відповідачкою виникли договірні правовідносини на виконання підрядних робіт. Ці правовідносини регулюються параграфом З Глави 61 ЦК України.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України ( надалі -ЦК) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 875 ЦК на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції ( технічного переоснащення ) та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта, укладається договір будівельного підряду.

В силу ст. 877 ЦК підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов’язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Проектно - кошторисна документація як письмовий носій інформації не може бути укладена в усній формі.

З огляду на те, що наявність проектно - кошторисної документації є істотною умовою договору будівельного підряду, як ця умова визначена істотною та необхідною законом (ст. 877 ЦК України), договір не можна вважати укладеним в розуміння ст. 638 ЦК України за її відсутності.

З таких обставин, немає підстав вважати укладеним договір між Позивачем та Відповідачем так як його сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов.

В силу ч.4 ст. 203 ЦК України правочин повинен вчинитися у формі встановленій законом.

Статтею 208 ЦК України визначено правочини, які належить вчиняти в письмовій формі: правочини між юридичними особами, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України, правочини фізичних осіб між собою на

суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неподаткового мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України, інші правочини щодо яких законом встановлена письмова форма

У ч. І ст. 206 ЦК України, на яку у позові посилається позивачка зазначено, що усно можуть впинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Сама позивачка стверджує, що роботи по реконструкції проводились протягом 2006-2008 років.

За вказаних обставин відсутні підстави стверджувати, що правочин укладався відповідно до ч. І ст. 206 ЦК України в усній формі, адже він не виконувався в момент його вчинення та як стверджує позивачка сума перевищувала у двадцять і більше разів розмір неподаткового мінімуму доходів громадян.

Позивачка на підтвердження наявності підрядних договірних правовідносин між нею та відповідачкою, а також в обгрунтування ціни позову посилається на такий засіб доказування як покази свідків. При цьому нею не враховано імперативних приписів Цивільного кодексу України щодо правових наслідків недодержання вимоги щодо письмової форми правочину, а також роз'яснень Верховного Суду України викладених у постанові пленуму №9 від 06.11.2009р.

Так, за приписами п.2 ч. і ст. 218 ЦК України заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо - відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. При цьому пленум Верховного Суду України вказав, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченнями свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину ( Постанова №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Тому, виходячи з наведеного вище, покази свідків не можуть бути доказами укладення між сторонами вказаного договору.

Витрачання ж позивачкою коштів в сумі 19 654 грн. на реконструкцію згідно додатку, яке зазначено у позовній заяві підтверджується розрахунком витрат понесених на реконструкцію будівлі. Разом з тим, такий розрахунок не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". З огляду на це розрахунок позивачки не може допустимим доказом.

Надані позивачкою копії накладної від 16 липня 2007 року без номеру зазначено, що ТОВ "Добробут плюс" надало Позивачці послуги автомобіля та відпущено відсів на загальну суму 950,36 грн.: копія накладної від 11 липня 2007р. без номеру, де зазначено, що ТОВ "Добробут плюс" надано послуги автомобіля та відпущено щебінь на загальну суму 1312,07грн;, копія накладної від 10 липня 2007 року без номеру, де зазначено, що ТОВ "Добробут плюс" надано Позивачці послуги автомобіля та відпущено пісок на загальну суму 775,85грн. не можуть бути належними доказами, так як останні не містять інформації щодо предмета доказування, що суперечить ст. 58 ЦПК України, оскільки не вбачається для якої мети надавались дані послуги та будівельні матеріали позивачці.

З видаткової накладної №18 від 14 червня 2008 року вбачається що порізка лісопродукуції відбулась в червні і серпні 2008р за що позивачкою сплачено 360 грн. та копія видаткової накладної №34 від 10 серпня 2008 року свідчить що за поріз лісоматеріалу позивачкою сплачено 307,50грн. Разом з тим, реконструкція приміщення під аптеку була закінчена ще в травні 2008р., що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта. За таких обставин, дана продукція не могла використовуватися в цілях реконструкції приміщення аптеки.

Встановлено, що роботи по реконструкції цього приміщення почалися в 2006 році відповідачкою самовільно без належного дозволу, про що свідчить постанова інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 03.11.2006 року про накладення адміністративного стягнення на відповідачку за самовільне без дозволу на початок будівельних робіт по реконструкції складського приміщення. 29 листопада 2006 року відповідачка отримала рішення виконкому Липовецької міської ради про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження на реконструкцію складу під аптеку. Дане приміщення реконструйовано під аптеку, що вбачається з акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, затвердженого розпорядженням Липовецької РДА 26 травня 2008 року № 167 та зареєстрованим в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області ЗО травня 2008 року.

Як визначено у ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідачка заперечує факт вчинення з ОСОБА_1 правочину, а саме договору на капітальний ремонт та реконструкцію частини будівлі торгового комплексу, яка знаходиться по вулиці Зіндельса, 28 в місті Липовець Вінницької області та в судовому засіданні не здобуто доказів вчинення такого правочину, якими відповідно до ст. 218 ЦК України можуть бути письмові докази, засоби аудіо - відеозапису та інші докази та враховуючи, що рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків, суд вважає, що позивачкою не доведено факт вчинення між сторонами вказаного правочину. За таких обставин не натупають правові наслідки порушення зобов’язання, передбачені ст. 611 ЦК України, в тому числі відшкодування збитків та моральної шкоди, а тому в задоволенні позову позивачці слід відмовити.

На підставі ст. ст. 203,206,208,218, 611, 638,875, 877 ЦК України, керуючись ст. 10,11, 57- 60, 208209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної шкоди.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення

Після закінчення цього строку, рішення набирає законної сили.

Суддя Г.І.Пороховий