АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Апеляційне провадження №11-сс/790/1391/15 Слідчий суддя: Лігус С.М.

Справа № 644/1391/15-к Доповідач: Цілюрик В.П

Категорія: ст. 194 КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2015 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Цілюрика В.П.,

суддів - Зубкова Л.Я., Олефір Н.О.,

за участю секретаря - Холодного О.С.,

прокурора - Тоічкіна С.М.,

підозрюваного - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.09.2015 року про часткове задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 121 КК України, ч. 1 ст. 122 КК України за матеріалами кримінального провадження 12015220530002410 від 01.09.2015 року, -

в с т а н о в и л а:

До Орджонікідзевського районного суду м. Харкова 18.09.2015 року звернувся слідичий СВ Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з клопотанням. Погодженим із прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Казахстану м. Шевченко, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 121 КК України, ч. 1 ст. 122 КК України.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.09.2015 року клопотання задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 21.11.2015 року з забороною в період часу з 19 години до 06 години наступного дня не залишати житло за адресою: м. Харків, вул. Луї Пастрера, 281 з покладенням на нього відповідних обов'язків.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя вважав, що органами досудового слідства зібрано недостатньо доказів, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, а надані стороною обвинувачення докази не доводять недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні. Таким чином слідчий суддя прийшов до висновку про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

З таким рішенням не погодився прокурор та подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, незважаючи на невизнання ним вини, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2, допиту свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, висновками судово-медичних експертиз, а суд першої інстанції припустив суперечності щодо наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення.

Крім того, апелянт зазначає, що ухвалі слідчого судді не надано жодної оцінки тому факту, що 05.09.2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні ще й іншого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Крім того, автор апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного злочину, за який передбачено покарання на строк від 7 до 10 років, а також у вчиненні умисного злочину середньої тяжкості, за який передбачено позбавлення волі строком до 3 років, і йому буде призначено реальне покарання без застосування положень ст. 75 КК України, у зв'язку з чим у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду незаконно впливати на свідків та потерпілого, і звертає увагу, що ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив факт того, що йому відоме де проживають свідки та потерпілий.

Крім того апелянт вважає, що оскільки ОСОБА_1 не має постійного джерела існування, тому він може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, думку захисника та підозрюваного, які заперечували проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ухвали яка оскаржується, ОСОБА_1 підозрюється у тому, що 30.08.2015 року близько 01 години, знаходячись на перехресті вул. Луї Пастера та вул. Плиткової в м. Харкові біля торгівельного кіоску, в ході конфлікту з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_2, що виник на грунті особистих неприязних відносин, маючи умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_6, а також умисно наніс один удар правою рукою в район щелепи ОСОБА_2 Від нанесеного удару ОСОБА_6 впав на асфальтне покриття дороги та втратив свідомість, чим спричинив останньому, згідно висновку експерта № 268-Ат/15 від 08.09.2015 року травму голови з наявністю крововиливів м'яких тканин лобової, тім'яної і потиличних областей, лінійних переломів потиличної кістки з переходом на основу черепа, крововилив під тверду та м'яку мозкові оболонки, інтрацеребральноі гематоми лівої лобової частки, обширного очагу контузії лівої лобової частки, коркових очагів контузій лівої скроневої і правої лобової часток, забиття головного мозку, яка відносить до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_6 помер. Згідно висновку експерта № 268-Ат/15 від 08.09.2015 року, смерть настала внаслідок тяжкої черепно-мозкової травми, що ускладнилась у своїй течії набряком-набуханням головного мозку, вторинним ішемічним розм'якшенням речовини головного мозку, набряком легенів, двобічною пневмонією, гнійним трахеонбронхітом.

Крім того, ОСОБА_2 в результаті отриманого від ОСОБА_1 удару згідно висновку експерту № 816-А/15 від 20.09.2015 року отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я та двосторонньому перелому нижньої щелепи, що відноситься до категорії ушкоджень середньої тяжкості тривалості розладу здоров'я.

01.09.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про злочин та відкрито кримінальне провадження за № 12015220530002410 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України.

05.09.2015 року та 17.09.2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122 КК України та ч. 2 ст. 121 КК України.

Звертаючись із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий, з викладенням обставини злочинів, посилався на існування ризиків передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 КПК України. З цим поголився і слідчий суддя, і приймаючи до уваги тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, все ж вважав, що для запобігання цим ризикам достатньо застосувати інший, біль м'який запобіжний захід - домашній арешт з забороню покидати житло з 19.00 до 06.00 наступного дня.

Приймаючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що згідно вимог частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На підставі аналізу вказаних правових норм, враховуючи положення частини 1 статті 178 КПК України, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість в даному конкретному випадку не застосовувати найсуворіший запобіжний захід, а обрати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, але приймаючи до уваги існування зазначених в судовій ухвалі ризиків, зокрема можливість здійснення впливу на потерпілого та свідків при викладених у клопотанні обставинах навіть при покладенні на підозрюваного обов'язку утримуватись від спілкування з цими особами, а також повідомлених обставин щодо відсутності даних про наявність у підозрюваного постійної роботи, його проживання у вказаному вище будинку разом з мамою, приходить до висновку про необхідність у відповідності до вказаного запобіжного заходу заборонити підозрюваному покидати це житло цілодобово. Тому ухвала слідчого судді в цій частині підлягає скасуванню.

Приймаючи рішення про можливість залишення застосованого судом першої інстанції виду запобіжного заходу апеляційний суд приймає до уваги повідомлені прокурором при розгляді апеляційної скарги данні щодо дотримання підозрюваним покладених на нього ухвалою від 21.09.2015 року певних процесуальних обов'язків, відсутності даних щодо його ухилення від явки до слідчого або прокурора та суду.

З наведених підстав, враховуючи характер повідомленої підозри, апеляційний суд не погоджується з посиланнями апелянта щодо безумовної необхідності скасування наведеної вище ухвали та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відсутність у ОСОБА_1 постійного джерела існування, повідомлення йому у вчиненні іншого злочину, передбаченому ч. 1 ст. 122 КК України крім тяжкого злочину, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України.

Апеляційний суд разом з цим погоджується, що слідчим суддею були припущені певні суперечності в ухвалі від 21.09.2015 року, зокрема зазначено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України підтверджується протоколами допиту потерпілого та свідків, висновком судово-медичних експертиз, і разом з цим вказано, що органом досудового розслідування зібрано недостатньо доказів, щоб прийти до висновку, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення. Але така суперечність не впливає на правильність прийнятого рішення про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту при наведених вище обставинах.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.09.2015 року про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у відношенні ОСОБА_1 скасувати в частині визначення періоду перебування ОСОБА_1 під домашнім арештом, та заборонити ОСОБА_1 у відповідності до вказаного запобіжного заходу покидати житло за адресою - АДРЕСА_1 цілодобово.

В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Оскарження вказаної ухвали в касаційному порядку не передбачено.

Головуючий -

Судді -