11-кп/775/371/2015(м)

265/6561/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року м. Маріуполь

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:

суддів: Свіягіної І.М.,

Топчій Т.В.,

Куракової В.В.,

при секретарі судового засідання Меркуловій Я.О.,

за участю прокурора Даніліна О.Є.,

за участю захисника ОСОБА_3

та обвинувачених: ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 28 квітня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12014050790001257, за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області Сєдих А.А. на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 липня 2015 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, з неповною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей: 2013 та 2014 років народження, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ч.2 ст.296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки і покладено обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ч.1 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; та

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого оператором ККЦ ПАТ «ММК імені Ілліча», одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 1998 року народження, такого, що в силу ст.89 КК України судимості не мав, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

засуджено за ч.2 ст.296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки і покладено обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ч.1 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_7 - 10000 грн., ОСОБА_8 - 5000 грн.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі 1255,32 грн., тобто по 627,66 грн. з кожного обвинуваченого,

встановила:

вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, вчиненого за наступних обставин.

27 квітня 2014 року приблизно о 21.11 год., потерпілий ОСОБА_8, проїжджаючи на своєму автомобілі ВАЗ 21013, державний номерний знак - НОМЕР_1, жовтого кольору, в салоні якого знаходились його сестра ОСОБА_7 та малолітній племінник ОСОБА_9, повз авто гаражного кооперативу «Спринтер», що розташований по пр. М.Жукова в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, почув удар по корпусу автомобіля, після чого зупинив транспортний засіб для з'ясування ймовірних його пошкоджень. В цей час до зазначеного автомобіля підійшли раніше незнайомі потерпілому ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та ОСОБА_4, які групою осіб, діючи умисно, використовуючи нікчемний привід, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, спільними діями за руки витягли ОСОБА_8 з салону вказаного автомобіля, погрожуючи застосуванням насильства йому та його сестрі з малолітнім племінником, які перебували у салоні автомобіля, після чого потерпілий, намагаючись примусити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 припинити хуліганські дії, дістав пістолет «Форт-12Р» промислового виробництва калібру 9 мм Р.А., призначений для стрільби патронами несмертельної дії, та, попередивши, що він є працівником міліції, вистрелив три рази у повітря, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_5 це не зупинило, тому ОСОБА_8 вистрелив один раз у ОСОБА_5 та один раз в ОСОБА_4 Натомість ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ігноруючи дії потерпілого та крики сестри останнього, з особливою зухвалістю стали наносити удари руками по всім частинам тіла ОСОБА_8, в результаті чого своїми спільними діями завдали останньому наступні тілесні ушкодження: на слизовій оболонці переддвер'я порожнини рота - 2 проекції 2-го зубу на нижній щелепі праворуч; синець на внутрішній поверхні правого плеча в середній третині; садно на задньо - внутрішній поверхні лівого плеча в середній третині; садна на тильних поверхнях 2, 4, 5-го пальців лівої кисті - в проекції дистальних міжфалангових суглобів; садна на передній поверхні лівого колінного суглоба, які за ступенем тяжкості, як окремо один від одного, так і в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Не погодившись з вироком суду, прокурором подано апеляційну скаргу.

У вказаній скарзі, прокурор, не оскаржуючи доведеності вини обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м'якості; постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 та ОСОБА_4 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; визнати обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 «вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння».

В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги прокурор вказує, що призначаючи обвинуваченим покарання з випробуванням, судом не було дотримано принципів справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Тобто, суд в достатній мірі не врахував той факт, що обвинувачені під час досудового розслідування, так і судового розгляду своєї вини не визнали, не розкаялись та навіть не намагалися відшкодувати шкоду завдану протиправними діями, жодним чином не допомогли суду встановити істину у справі, а навпаки намагались ввести суд в оману, посилаючись на те, що начебто намагались завадити нападу невідомого з пістолетом на автомобіль. Не в достатній мірі враховано судом й зухвалість вчиненого злочину, що вчинений у відношенні співробітника міліції, який хоч і не був при виконанні своїх службових обов'язків, а проводив час зі своєю родиною, однак зазнав безпричинного нападу з боку обвинувачених та був змушений захищати своїх родичів в результаті чого зазнав шкоди здоров'ю. Крім того, судом першої інстанції також не враховано той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити, вирок суду скасувати і постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 та ОСОБА_4 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, обвинувачених, які відстоювали законність і обґрунтованість рішення суду, захисника, який вважав, що призначене обвинуваченим покарання відповідає їх особам та тяжкості скоєного ними кримінального правопорушення, крім того, зазначив, що при розгляді справи в суді першої інстанції було порушено право обвинувачених на захист, що є підставою для скасування вироку з направленням на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, та кваліфікація їх дій у апеляційній скарзі прокурора не оскаржуються, апеляційний суд розглядає справу в межах поданої апеляційної скарги.

Посилання прокурора на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м'якості, як і на необґрунтоване звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, є безпідставними.

Так, відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, що відноситься згідно ст.12 КК України до категорії злочинів середнього ступеня тяжкості, особу винних, які раніше судимості не мали, за місцем проживання характеризуються виключно позитивно, крім цього ОСОБА_5 за місцем роботи та ОСОБА_4 за місцем колишньої роботи також характеризуються позитивно, обидва обвинувачені одружені, ОСОБА_4 має на утриманні двох малолітніх дітей, а ОСОБА_5 - одну неповнолітню дитину; обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття обвинувачених; обставини, що обтяжують покарання: ОСОБА_5, який скоїв кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_4, наявність яких не встановлена. За таких умов районний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченим покарання за ч.2 ст.296 КК України в межах санкції частини статті та звільнив їх від відбування покарання на підставі ст.75 цього Кодексу.

Виходячи з обставин справи, з призначеним покаранням колегія суддів погоджується, оскільки воно відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченими нових злочинів. Обставин, які б вказували на необхідність реального відбування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 призначеного ним покарання матеріали провадження не містять.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Частиною 3 цієї статті встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Зокрема, згідно висновку судово-медичної експертизи № 893 від 21 серпня 2015 року, вирішуючи, в тому числі, питання про наявність в історії хвороби ОСОБА_4 відомостей про знаходження останнього в стані алкогольного сп'яніння, експертом було зроблено висновок, що даних про забір крові на алкоголь у наданих медичних документах немає.

Інших даних, які б вказували не те, що обвинувачений ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп'яніння в матеріалах справи не міститься.

Враховуючи те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, довід апеляційної скарги прокурора про визнання обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 «вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння» є необґрунтованим та спростовується матеріали кримінального провадження.

Доводи захисника ОСОБА_3, діючого в інтересах обвинувачених, про те, що при розгляді справи, судом першої інстанції було порушено право на захист обвинувачених, яке виразилось у тому, що деякі судові засідання проходили без його особистої участі, колегія суддів сприймає як необґрунтовані, оскільки дослідженням матеріалів кримінального провадження встановлено, що у відсутність захисника ОСОБА_3 були присутніми інші захисники - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, призначені у встановленому законом порядку, і про участь яких обвинувачені не заперечували. В суді апеляційної інстанції обвинувачені вважали, що їх право на захист порушено не було, відстоювали законність прийняття рішення, просили вирок суду залишити без змін.

Таким, чином, враховуючи викладене, підстав передбачених ст.409 КПК України, для скасування або зміни судового рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу прокурора прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області Сєдих А.А. залишити без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 липня 2015 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді:

_______________ ________________ ________________

І.М.Свіягіна Т.В.Топчій В.В.Куракова