Справа № 1-1008/11

???

ВИРОК

Іменем України

23 серпня 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Мягкоход Ю. В.,

при секретарі - Паламарчук А. А.,

з участю прокурора –Білошицького М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України , ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. кв. 15, раніше судимого: 1) вироком Залізничного районного суду м. Києва від 20.08.1990р. за ч. 3 ст. 81, ст. 140 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст. 46-1 КК України до 2 років позбавлення волі; 2) вироком Залізничного районного суду м. Києва від 16.04.1991 р. за ч. 3 ст. 81, ст. 89 ч. 1 КК України до п’яти років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 05.11.1993 р. на 2 роки 5 місяців 11 днів; 3) вироком Залізничного районного суду м. Києва від 11.03.1996р. за ст. 142 ч. З КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, судимість в установленому законом порядку не знята і не погашена,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України , -

в с т а н о в и в:

Підсудний ОСОБА_1 обвинувачується досудовим слідством в тому, що він будучи неодноразово судимим, 15.05.2011 р. близько 04 год. 00 хв., ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись па вул. Новопольовій, 97 Б в м. Києві, переслідуючи корисливі мотиви та бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, вирішив повторно таємно скоїти крадіжку чужого майна з транспортного засобу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 знаходячись за вище вказаною адресою підійшов до припаркованого біля будинку № 97 Б по вул. Новопольовій в м. Києві автомобіля “Тойота Королла”д.н. АА78-50КЕ, що належав раніше не знайомому йому гр. ОСОБА_2 га переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з допомогою знайденого на місці скоєним злочину каменя, розбив бокове скло правих передніх дверей вище вказаного автомобіля та проникнувши до середини салону транспортного засобу, повторно таємно викрав з бардачка даного автомобіля мобільний телефон “НОКІА- 5530”з картою пам’яті “Кінгстон”об’ємом 2 Гб., що була складовою частиною даного мобільного телефону, вартістю 2400 гривен, що належав потерпілому ОСОБА_2, в котрий було встановлено карту мобільного оператора “Джинс”, вартістю 5 гривен, на рахунку котрої грошових коштів не було. Після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму в розмірі 2405 грн.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, скоїв злочин, передбачений ст. 185 ч. 2 КК України.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердивши суду вищенаведені факти, зокрема суду показав: 14.05.2011 року приблизно о 22:00 год. він зустрівся на перехресті пр-ту Відрадного з вул. Героїв Севастополя в м. Києві зі своїм наглядно знайомим на ім’я Андрій. Місця його проживання та анкетних даних він не знає. Зустрівшись з ним, вони почали розпивати спиртні напої приблизно до 03 год. 30 хв. ночі 15.05.2011 р. Оскільки він перебував в стані алкогольного сп’яніння, то розпрощавшись з Андрієм, вирішив піти переночувати до своєї знайомої на ім’я Анна, котра проживає ІНФОРМАЦІЯ_5. Адреси її проживання точно назвати не можу, думав, що згадаю наглядно коли йшов на вул. Новопольову. Прийшовши на вулицю Новопольову, 97Б в м. Києві, приблизно о 4 год. 00 хв. біля одного з входів в під’їзд, він побачив припаркований легковий автомобіль “Тойота”. Він стояв передом до будинку. Підійшовши до автомобіля, підсудний вирішив проникнути в салон з метою викрадення яких небудь речей. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, він підібрав з землі камінь та розбив ним бокове скло передніх правих дверей. Після чого, через розбите скло, відкрив бардачок даного автомобіля і викрав звідти мобільний телефон марки “Нокіа”. Автомобіль був обладнаний сигналізацією котра спрацювала. Після чого з викраденим телефоном з місця скоєння злочину втік. Того ж дня, приблизно о 10 год. 30 хв. ранку, він пішов на радіоринок, що розташований по вул. Ушинського в м. Києві, та продав там викрадений мобільний телефон за 480 грн., пояснивши, що даний телефон, він знайшов в таксі. Перед цим, картку мобільного оператора, котра стояла в телефоні, він вийняв та викинув. Отримані гроші після продажу телефону він потратив на свої потреби. Даний злочин він скоїв лише тому, що перебував в стані алкогольного сп’яніння. Інших злочинів він не скоював.

Показання підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

Суд, враховуючи думку сторін, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз’яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у таємному заволодіння ним чужого майна (крадіжки), вчинене повторно, а рівно у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, є такою, що доведена.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого  злочину, особу винного та  обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обставиною передбаченою ст. 66 КК України, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_1, суд визнає щире каяття підсудного.

Обставиною передбаченою ст. 67 КК України, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_1, суд вважає, вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочину.

Обираючи вид та міру покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який до кримінальної відповідальності притягується не вперше та на шлях виправлення не став, а також з метою попередження вчинення ОСОБА_3 нових злочинів, суд приходить до висновку про те, що йому необхідно призначити покарання за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі. Застосувати до покарання, яке підлягає призначенню підсудному ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України, суд не вважає за можливе, у зв’язку з відсутністю виховного ефекту за попереднім вироком.

Цивільний позов в справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 28, 93-1, 154-1, 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання вжитий відносно ОСОБА_1 залишити без змін до вступу вироку в закону силу.

Речовий доказ по справі: мобільний телефон “Нокіа 5530”імеі 359368033404474 - залишити в розпорядження потерпілого ОСОБА_2

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення а засудженому, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: