28.09.2015
Номер провадження 2/331/1831/15
ЄУН 331/6600/15-ц
У Х В А Л А
28.09.2015 р. м. Запоріжжя
Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Світлицька В.М. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою суду від 09.09.2015 р. зазначена позовна заява була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 119, 120 ЦПК України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи позивач, надавши суду заяву про усунення недоліків, не виконав ухвалу судді від 09.09.2015 р. у повному обсязі, тому суддя приходить до висновку про визнання позовної заяви неподаною та застосування до неї наслідків, передбачених ч. 2 ст. 121 ЦПК України.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про судовий збір ”, який набрав чинності 01.11.2011 р. сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі повернення заяви або скарги.
Згідно із п. п. 16, 17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, державне мито повертається фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло, на підставі поданої платником заяви на протязі одного року з дня зарахування суми в бюджет.
На підставі викладеного та керуючись ст.121 ЦПК України, -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, вважати неподаною та повернути позивачу.
Зобов’язати управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області повернути ОСОБА_1, сплачений ним за квитанцією № 0.0.436986859.1 від 21.09.2015 року, судовий збір у розмірі 125,00 гривень, сплачений ним за квитанцією № 1-2720К від 31.08.2015 року, судовий збір у розмірі 1335, 00 гривень .
Роз’яснити позивачу, що усунувши недоліки позовної заяви, вона має право повторно звернутися до суду в порядку, встановленому законом.
Копію даної ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.
Суддя : В. М. Світлицька