ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121
РІШЕННЯ
Іменем України
14.05.2009 | Справа №2-23/846-2009 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос", смт.Паркове, м. Ялта
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-Груп", м. Сімферополь
Про визнання недійсною частини агентського договору
Суддя Доброрез І.О.
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача – Черьомухіна Т.Б., представ. за довір. від 01.10.2008р.
Від відповідача –Мельник І.Є., представ. за довір. від 24.07.2008р.
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про визнання недійсним з моменту його укладення агентського договору №23-04/7-ТК від 23.04.2007р. в частині обмеження застосування штрафної санкції до ТОВ «Онікс – Груп», яке викладене в п.5.4. Агентського договору, а саме слова: «Туродні за які не надійшла передоплата на рахунок ТК «Жуківка».
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювана частина п.5.4 агентського договору є недійсною з причини вчинення її під впливом помилки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Онікс-Груп" з позовом не згодне, у відзиві на позов вказує, що на момент укладення договору сторони вчинили всі дії спрямовані на набуття прав та обов’язків та з боку позивача не було зауважень, як і при виконання умов договору, щодо трактування умов п.5.4 договору. Тільки під час розгляду справи №2-18/464.1-2009 про стягнення суми заборгованості з позивача, у останнього виникло питання стосовно визнання деяких пунктів договору недійсними, а це вже після того як договір припинив свою дію. Вважає, що воля позивача щодо застосування відповідальності до компанії узгоджується з результатом правочину, в тому числі і в частині обмеження застосування штрафної санкції до компанії.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд
Встановив :
23.04.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Онікс-Груп” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Еліта-Ялос” був укладений агентський договір № 23-04/7-Тк, згідно п.п.1.1, 1.2 якого позивач прийняв на себе зобов’язання по наданню комплексу послуг з надання місць для тимчасового проживання та харчування на території туристичного комплексу “Жуківка”, розташованого за адресою: м.Ялта, смт. Паркове шосе, 12, а відповідач зобов’язався оплатити послуги ТК “Жуківка” для подальшої їх реалізації від свого імені третім особам.
Відповідно до п.2.2.8 договору відповідач зобов’язаний вибрати у повному обсязі «жорстку» квоту туроднів на суму, визначену сторонами у додатку №2 до договору в період з 01.06.2007р. по 01.10.2007р.
Згідно п.п.4.1, 4.2 договору вартість послуг, які реалізуються ТК “Жуківка” визначається згідно додатку №1, який є невід’ємною частиною договору, загальна вартість оплачених відповідачем послуг зараховується ТК «Жуківка» у рахунок виконання (погашення) зобов’язань по сумі договору.
Пунктом 4.5 договору передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТК «Жуківка» згідно графіку платежів, вказаному у додатку №2 до договору.
Згідно п.9.4 договору він набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2007р.
Відповідно до додатку № 2 до агентського договору №23-04/7 Тк від 23.04.2007 року загальна сума договору складає 1008555,00 грн.
Якщо по закінченню періоду, вказаного у п.2.2.8 договору є невибрані відповідачем туродні (туродні, за які не надійшла передоплата на рахунок ТК «Жуківка»), визначені квотою, то відповідач сплачує штраф у розмірі 100% від вартості невибраних туроднів протягом 10-ти календарних днів від дати отримання відповідної вимоги ТК «Жуківка» (пункт 5.4 договору).
Позивач вважає, що п.5.4 вищевказаного договору в частині «…(туродні, за які не надійшла передоплата на рахунок ТК «Жуківка»)» вчинений під впливом помилки та не відповідає його внутрішній волі у зв’язку із чим, він звернувся до Господарського суду з позовом про визнання недійсним з моменту його укладення агентського договору №23-04/7-ТК від 23.04.2007р. в частині обмеження застосування штрафної санкції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс – Груп».
Суд вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають на підставі наступного.
Пунктом 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У правочині зовнішнє волевиявлення має відповідати внутрішній волі особи. Воля особи має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтями 229-233 ЦК України правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу важких обставин (кабальний правочин) є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним.
Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, яка повинна мати істотне значення. Що до помилок, які мають істотне значення слід віднести помилку щодо змісту правочину, сторони правочину, предмету правочину, якості об'єкту, ціни, правової природи правочину тощо. Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилась, необхідно нести значні витрати. Найчастіше хибне сприйняття стосується правової природи та предмета правочину, що може проявитись стосовно тотожності предмета або його якості.
Обставини, щодо яких помилилась сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про ЇЇ помилку щодо істотних обставин правочину.
Не можна говорити про помилку щодо якості предмета у разі неможливості використання речі або виникнення труднощів у її використанні, яке сталося після виконання правочину і не пов'язане з поведінкою контрагента. Немає правового значення помилка в розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Помилка щодо мотивів не має істотного значення. Мотив та мета правочину за своїм конкретним проявом можуть наближатись, але ніколи не співпадають. Якщо мотив визначає, чим керувалася особа, вчиняючи правочин, то мета визначає той правовий результат, якого прагнули досягти суб'єкти.
Таку позицію викладено Верховним судом України у узагальненні судової практики у справах про визнання правочинів недійсними від 17.11.2008р.
Також, статтею 3 ЦК України встановлено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Крім того, статтею 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що на момент укладення договору сторонами були узгоджені усі його суттєві умови, а в процесі його виконання сторонами не виникало розбіжностей або суперечок щодо виконання зобов’язань, узятих на себе при укладенні договору.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст.129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Згідно ст.ст.32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено суду, що в момент укладення договору його волевиявлення не було вільним або не відповідало його внутрішній волі. Також позивачем не надано доказів того, що оспорювана частина п.5.4 агентського договору укладена під впливом помилки, яка мала істотне значення.
Крім того, в процесі розгляду справи №2-18/464.1-2009 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос" про стягнення 282330,70грн. заборгованості, у тому числі: 275442,50грн. переплати за послуги за договором №23-04/7 Тк від 23.04.2007 року, 2926,36грн. індексу інфляції та 3961,84грн. 3% річних судом було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Онікс-груп" своєчасно та відповідно до графіку платежів перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос" ціну по договору–1008555 грн., але останнім фактично було надано послуг тільки на суму 733412,50 грн.
В процесі розгляду справи суд прийшов до висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос" відсутні будь-які правові підстави в односторонньому порядку зараховувати 275442,50 грн. у вигляді штрафу на свій рахунок. При цьому суд звернув увагу, що ніяких судових рішень про стягнення з ТОВ “Онікс-Груп” на користь ТОВ “Еліта-Ялос” суми штрафу у розмірі 275442,50грн., виходячи з умов агентського договору №23-04/7-Тк, відповідачем суду так і не було надано в зв’язку з їх відсутністю.
Згідно ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що на момент укладення договору сторони вчинили усі дії, спрямовані на набуття прав та обов’язків, ніяких зауважень позивачем ані у процесі укладання договору, ані у процесі його виконання зроблено не було, а питання щодо недійсності пункту укладеного агентського договору виникли тільки в процесі розгляду справи №2-18/464.1-2009 про стягнення суми заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Ялос".
При таких обставинах справи позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 14.05.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 19.05.2009р.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст.82,84,85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
ВИРІШІВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.