"01" липня 2010 р. 2-3917/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2010 р. Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді - Гримайло А.М.,

при секретарі - Смородській М.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова про зобов'язання провести перерахунок та виплату недоплаченої пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова про зобов'язання провести перерахунок та виплату недоплаченої пенсії в якому просить зобов*язати відповідача нарахувати та стягнути з відповідача на користь позивача, як дитині війни щомісячну довічну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком , установленої ст.. 28 Закону України « Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» виходячи із законодавче визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплат за період з 01.01.2006 року з 01.04.2010 р. у розмірі 7146 фн. 60 коп.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається те, що вона належить до соціальної категорії «дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, якими були визнані неконституційними окремі положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

У судове засідання позивач не з*явилися , однако в позовній заяві написала прохання про слухання справи в її відсутність.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова - у судове засідання з*явився , надав суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність та надав письмові заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити, послався на те, що відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 0101.2006 р. ,« дітям війни! Пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії, підвищується на ЗО % мінімальної пенсії за віком , яка згідно діючого на той час законодавства , склала 19,91 грн. Законом України « Про державний бюджет на 2006 рік « дію статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни « на 2006 рік зупинено. Згідно ст.. 111 Закону України « Про державний бюджет України на 2007 р.» вказане підвищення до пенсії з січня 2007 року виплачувалось особам які є інвалідами , крім тих на яких поширювались дія Закону України « Про статус ветеранів війни та гарантії х соціального захисту» , в розмірі 50 % від розміру надбавки встановленої для учасників війни. Надбавка учасникам війни на 2007 рік була встановлена у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для громадян , які втратили працездатність.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 січня 2008 р. позивачу було встановлено підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 47 грн. Розмір вказаного підвищення, згідно вищевказаного Закону, встановлюється у розмірі надбавки, яку одержують учасники війни, а саме - 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, який на 1 січня 2008 р складав 470 грн. Розмір вказаного підвищення збільшувався у зв'язку їз зростанням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб і складав з 1 квітня 2008 р. - 48, 10 грн., з 1 липня 2008 р. - 48,20 грн., з 1 жовтня 2008 р. по жовтень 2009 р.-49,80 грн., з 1 листопада 2009 р. -57,30 грн. Що стосується виконання рішень Конституційного Суду від 22 травня 2008 р. про визнання деяких статей Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та внесення змін до деяких законодавчих актів України» такими, що не відповідають Конституції України, то рішення про відновлення дії статті Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено встановлення підвищень до пенсій дітям війни» Верховною Радою України не приймалося, внаслідок чого порядок обчислення підвищень до пенсій дітям війни згідно вищевказаного закону залишився неврегульованим. Оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат за цим Законом здійснюється з коштів державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду, виплати підвищень до пенсій дітям війни провадилися Пенсійним фондом в розмірах, встановлених Законом «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Позивач має статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням, отримує пенсію, перебуває на обліку у Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.

Закони України ..Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік " від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік " від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.З мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав нараховувати позивачці щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з

15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачці доплати до пенсії за 2007 рік, тобто з 01.01.2007 року по 09.06.2007 рік . суд вважає їх не обґрунтованими, та такими , що не підлягають задоволеною з наступних підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7. 9. 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Ленінському районі м. Харкова повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України

„Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.

Між тим, до 09.07.2007 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2007 року по

09.07.2007 рік задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивачки про зобов'язання відповідача виплачувати їй в 2008 -2009, та з 01.01.2010 по 01.04.2010 роках щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Як було встановлено у судовому засіданні , з 01 січня 2008 року позивачці було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що в 2008 році (з 22.05.2008 по 31.12.2008 рік ). а також протягом 2009 року УПФУ в Ленінському районі м. Харкова повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.,41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. 1,ч.З ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК та Закону України «Про міжнародне приватне право», провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України

„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачці, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Ленінському районі м. Харкова, за місцем проживання позивачки.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.і ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідачем, в порушення ч. 1 ст. 60 ЦПК України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Таким чином суд вважає необхідним, визнати конституційне право ОСОБА_1. на отримання з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 22.05.2008 року по 01.12.2009 рік та починаючи з 01.01.2010 року по.01.04.20Юр, щомісячної соціальної допомоги до пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування . Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2009 рік та з 01.01.2010 року по 01.04.2010 р.

Що стосується позовних вимог про стягнення з УПФУ в Ленінському районі м. Харкова доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані відповідачем , а суд не може перебирати на себе функцію УПФУ.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України, тобто позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог , а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог , у задоволені яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. З, 10, 11, 15,60,88, 107, 109, 118-120, ч. 2 ст. 158, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про зобов'язання здійснити перерахунок та відповідні нарахування і виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково .

Визнати конституційне право ОСОБА_1 на отримання з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22.05.2008 року по 01.12.2009 рік та починаючи з 01.01.2010 року по 01.04.2010р., щомісячної соціальної допомоги до пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування .

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22.05.2008 по 31.12.2009 рік. та з 01.01.2010 року по 01.05.2010р.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 грн. 25 коп.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 18 грн.50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя А.М. Гримайло