ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.09.15р. Справа № 2/5005/2944/2012

За скаргою: Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області на дії державної виконавчої служби

у справі:

за позовом Прокурора Заводського району м.Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради, м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_2, службове посвідчення №027559 від 29.07.2014; ОСОБА_3, службове посвідчення №025455 від 09.14.2014;

від позивача (скаржника): представник, ОСОБА_3, довіреність №01-14/5/06вих від 12.01.2015;

від відповідача: представник не з'явився

від Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ: державний виконавець Присяжна К. В., довіреність №2 від 15.01.2015;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Заводського району м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

07.06.2012 рішенням суду у справі № 2/5005/2944/2012 позов задоволено та зобов‘язано відповідача повернути до земель Дніпродзержинської міської ради самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. Арсенічева, 72А в м. Дніпродзержинську, загальною площею 0,0227 га з приведенням її у придатний для використання стан, шляхом знесення (демонтажу) території, вимощеної тротуарною плиткою та огородженої бетонним парканом площею 0,0076 га, території, вимощеної тротуарною плиткою, на якій розміщена тимчасова (літня) палатка, площею 0,0095 га та частини об'єкту торгівлі (павільйон з пивним баром) площею 0,0056 га.

19.06.2012 з метою примусового виконання рішення на користь стягувача видано наказ.

Ухвалою суду від 16.04.2015 у цій справі змінено спосіб виконання рішення шляхом зміни першого абзацу резолютивної частини рішення із "Зобов'язати фізичну особу- підприємця ОСОБА_1 повернути до земель Дніпродзержинської міської ради самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. Арсенічева, 72.А в м. Дніпродзержинську, загальною площею 0,0227 га з приведенням її у придатний для використання стан, шляхом знесення (демонтажу) території, вимощеної тротуарною плиткою та огородженої бетонним парканом площею 0,0076 га, території, вимощеної тротуарною плиткою, на якій розміщена тимчасова (літня) палатка, площею 0,0095 га та частини об'єкту торгівлі (павільйон з пивним баром) площею 0,0056 га" на "Звільнити самовільно зайняту фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (вул. Долматова, 16-3, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська області. ІДН НОМЕР_1) земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. Арсенічева, 72А в м. Дніпродзержинську, загальною площею 0,0227 га. шляхом знесення (демонтажу) території, вимощеної тротуарною плиткою та огородженої бетонним парканом площею 0,0076 га, території, вимощеної тротуарною плиткою, на якій розміщена тимчасова (літня) палатка, площею 0.0095 га та частини об'єкту торгівлі (павільйон з пивним баром) площею 0.0056 га і приведенням даної земельної ділянки у попередній стан за його рахунок".

14.08.2015 Дніпродзержинська міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби, в якій скаржник просить скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.07.2015 видану Заводським ВДВС Дніпродзержинського МУЮ; визнати неправомірними дії державного виконавця Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ по виконанню наказу № 2/5005/2944/2012 від 19.06.2012; зобов‘язати Заводський ВДВС Дніпродзержинського МУЮ здійснити примусове виконання наказу № 2/5005/2944/2012 від 19.06.2012.

Розпорядженням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2015 № 733 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 2/5005/2944/2012 у зв‘язку з відставкою судді Боділовської М.М. За результатами повторного розподілу автоматизованою системою документообігу суду у відповідності до вимог ст. 21 Господарського процесуального кодексу України ця скарга передана на розгляд судді Воронько В.Д.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2015 прийнято скаргу до розгляду та призначено її на 03.09.2015.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд скарги було відкладено з 03.09.2015 на 29.09.2015.

04.09.2015 прокурор надав до суду пояснення щодо скарги Дніпродзержинської міської ради на дії державного виконавця, у яких посилаючись на норми чинного законодавства вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача (скаржника) повністю підтримав заявлені у скарзі вимоги.

Прокурор усно заявив, що повністю підтримує скаргу та вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню та відмовляється від раніше заявлених пояснень щодо залишення скарги без розгляду.

Представник ВДВС заперечив проти скарги посилаючись на те, що ним використано всі дії передбачені чинним законодавством України та здійснено всі заходи для належного виконання рішення суду, тому просив суд відмовити у задоволенні скарги, визнати дії державного виконавця законними та такими, що відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а також визнати законною постанову про повернення виконавчого документу.

Заслухавши стягувача (скаржника), дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню повністю з огляду на наступне.

Статтею 1212 ГПК України питання щодо процесуального порядку розгляду скарги на дії підрозділу Державної виконавчої служби спеціально не врегульовано.

У зв'язку з цим у абзаці другому пункту 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що при вирішенні питань, які виникають в ході розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2,18,21,22,26,29,31,41,42,62, пунктів 1-3, 5,6,9 частини першої статті 63, статті 64, розділів ХІ, ХІІ, ХІІ1 ГПК тощо.

25.05.2015 на підставі заяви Дніпродзержинської міської ради й оригіналу наказу постановою Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинської міського управляння юстиції у Дніпропетровській області (далі - Заводський ВДВС Дніпродзержинського МУЮ) відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу, що підтверджується копією постанови ВДВС (а.с.13). Постановлено відповідачу добровільно виконати рішення в 7-денний строк, а в протилежному випадку виконати його в примусовому порядку. Рішення в добровільному порядку останнім не виконано.

За ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено обов'язковість виконання судових рішень, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всі території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як сказано у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у

цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 2 цього Закону визначено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ст. 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Як зазначено у ст. 8 названого Закону, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Він здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення у спосіб та у порядку, встановленому виконавчим провадженням і цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону сторони мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п.1 ч.2 ст. 17 Закону наказ господарського суду підлягає виконанню державною виконавчою службою, - при цьому підставою для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача (п.1 ч.1 ст. 19 Закону).

Постанова про відкриття виконавчого провадження виноситься у порядку, встановленому статтею 25 Закону, з обов'язковим наданням боржнику строку для добровільного виконання рішення суду.

З наданих до справи доказів вбачається, що ВДВС дотримався цих приписів чинного законодавства при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 32 Закону визначено перелік заходів примусового виконання рішень, до числа яких, зокрема, віднесено: вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З обставин справи відомо, що предметом за рішенням суду є зобов'язання звільнити самовільно зайняту відповідачем земельну ділянку з приведенням її у попередній стан.

Статтею 75 Закону передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

За ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строку розпочинає примусове виконання рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод Висока Договірна Сторона зобов'язана гарантувати кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків справедливий судовий розгляд впродовж розумного строку.

За ст.1 першого Протоколу до Конвенції кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном і не може бути його позбавлена інакше як в інтересах суспільства.

За ст. 13 кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі.

Невід'ємною частиною справедливого судового розгляду та ефективного захист права на мирне володіння майном є забезпечення державою примусового виконання судового рішення, яке в Україні покладається на державну виконавчу службу та державних виконавців.

Судом встановлено, що 29.07.2015 старшим державним виконавцем Присяжною К.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка затверджена начальником Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ ОСОБА_4

Підставами для повернення виконавчого документа державний виконавець визначив: наказ №2/5005/2944/2012 повертається стягувану, без подальшого виконання. Згідно акту державного виконавця від 29.07.2015, стягувач не здійснив заходи для примусового виконання рішення суду, незважаючи на попереджнення державного виконавця про повернення йому виконавчого документу. При цьому державний виконавець керувався п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

У описовій частині постанови про повернення виконавчого документа від 29.07.2015 державний виконавець посилається на акт державного виконавця від 29.07.2015 та на лист від 02.07.2015 з проханням стягувача здійснити авансування витрат на проведення та організацію проведення виконавчих дій, не зазначивши при цьому ні відповідного рахунку, на який необхідно внести грошову суму, ні розміру суми авансового внеску, яка буде достатньою в цьому випадку, не надана також і калькуляція таких витрат.

Як вбачається із зазначеного листа, державний виконавець попереджав, що у разі відмови у здійсненні авансування витрат, виконавчий документ буде повернуто стягувачу відповідно до вимог п. 4 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 11 Закону зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд погоджується з доводами позивача (стягувача) про те, що державний виконавець вже наперед визначив свою позицію щодо повернення виконавчого документа стягувачу у разі відмови здійснити авансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій.

Однак, приписи ст. 47 містять не вимоги, а підстави, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу. Зокрема пункт 4 частини 1 зазначеної статті передбачає повернення виконавчого документа у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Законодавством визначено порядок вчинення виконавчих дій та джерела фінансування на їх вчинення.

Відповідно до ст. 45 Закону витрати виконавчого проваджений здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчою провадження.

Пунктом 2.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 № 74/5 передбачено, що у разі необхідності для проведення чи організації виконавчих дій державний виконавець має право залучати на платній основі, у тому числі за рахунок авансового внеску стягувача, суб'єктів господарювання, які в установленому законом порядку одержали ліцензії на: будівельну діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) проведення землевпорядних робіт.

Крім того, приписами статті 42 Закону передбачено, що авансування витрат на виконавче провадження з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із державним виконавцем здійснити шляхом внесення на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певної грошової суми для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, законом передбачено право стягувача Дніпродзержинської міської ради щодо авансування витрат, але не обов'язок.

Позивачем (скаржником, стягувачем) доведено той факт, що вчинення виконавчих дій та викладення у такий спосіб державним виконавцем подібних пропозицій є неправомірними та такими, що порушують права стягувача.

Частиною четвертою статті 82 Закону встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можучі бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншим учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведеш виконавчих дій, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи викладене, державним виконавцем, не використані надані йому права та не здійснено заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду відповідно до Закону. Позивач ухвалами суду неодноразово зобов'язувався привести свої вимоги у відповідність до п.п.9.13 п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", але вимоги суду залишив без реагування. Однією з вимог резолютивної частини скарги є визнати неправомірними дії державного виконавця по виконанню наказу № 2/505/2944/2012 від 19.06.2012. Проте не обгрунтовано, як можуть бути неправомірними дії саме по виконанню наказу, не зазначено які дії, тому ця вимога судом відхиляється, решта вимог скарги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Дніпродзержинської міської ради на дії Відділу державної виконавчої служби задовольнити частково.

2. Скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.07.2015 видану Заводським ВДВС Дніпродзержинського МУЮ.

3. Зобов'язати Заводський ВДВС Дніпродзержинського МУЮ здійснити примусове виконання наказу № 2/5005/2499/2012 від 19.06.2012.

4. Решту вимог скарги відхилити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п’яти днів з дня її оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя ОСОБА_5