ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2015 року Справа № 912/1612/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Подобєда І.М., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Однорог О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3 від 12.05.15, представник;

від відповідача-1,2: ОСОБА_2, довіреність №24/12/23/1 від 10.02.15, представник;

Представники відповідача-3 та третіх осіб не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія енерго-інноваційних технологій”, м.Олександрія Кіровоградської області,

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.07.2015р.

у справі №912/1612/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія енерго-інноваційних

технологій”, м.Олександрія Кіровоградської області

до відповідача 1 Олександрійської міської ради Кіровоградської області, м.Олександрія Кіровоградської області

до відповідача 2 Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області, м.Олександрія Кіровоградської області

до відповідача 3 Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області, м.Олександрія Кіровоградської області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство “Житлогосп”, м.Олександрія Кіровоградської області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - відкрите акціонерне товариство завод "Агромаш", м. Олександрія

про визнання недійсним договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.          

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.07.2015 року у справі № 912/1612/15 (суддя Тимошевська В.В.) відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент розгляду справи оспорюваний договір оренди нежитлового приміщення № 40 від 27.06.2013 припинився - визнання його недійсним на майбутнє позбавлено юридичних наслідків.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія енерго-інноваційних технологій”, звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що дійсно 27.06.2013 р. між Позивачем та Відповідачем - 3 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 40.

На виконання умов оспорюваного договору «орендодавцем» (Відповідачем - 3) передано орендарю по акту передачі від 27.06.2013 р. у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 805,4 кв. м., що розташоване за адресою: м. Олександрія, Кіровоградська область, пр. Будівельників, 43, для використання його у господарській діяльності, яке прийнято орендарем у користування та взято на себе зобов'язання виконувати його умови.

Об'єкт оренди входив до складу цілісного майнового комплексу ВАТ «Завод Агромаш» по вул. Нагорна, 106 в м. Олександрії і належало йому на праві власності. На підставі незаконного рішення Відповідача - 2 від 15.11.2015 р. № 793 його було виділено із складу цілісного майнового комплексу ВАТ «Завод Агромаш» по вул. Нагорна, 106 в м. Олександрії та створено окремий об'єкт нерухомості і присвоєно адресу: м. Олександрія, Кіровоградська область, пр. Будівельників, 43.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення № 40 від 27.06.2013 р. позовні вимоги ґрунтувалися на відсутності у Відповідача - 1 права комунальної власності на об'єкт оренди, так як на момент укладання оспорюваного договору рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2012 p., справа № 5013/353/12, залишеним без змін судом апеляційної та касаційної інстанції, скасовано рішення Відповідача - 1 № 399 від 25.11.2011 «Про прийняття до комунальної власності цілісного майнового комплексу ВАТ «Завод Агромаш», що розташований по вул. Нагорна, 106, в м. Олександрія.

Крім того, рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.10.2014 р. у справі №. 5013/233/12, залишене без змін судом апеляційної та касаційної інстанції визнано за ВАТ «Завод Агромаш» право власності на цілісний майновий комплекс, що розташований в м. Олександрія по вул. Нагорна 106 та витребувано з незаконного володіння комунальної власності Олександрійської міської ради вказане майно.

Отже на думку скаржника, на момент укладання та дії оспорюваного договору у Відповідача - 1 було відсутнє право комунальної власності на об'єкт оренди.

Рішення Відповідача - 2 від 15.11.2015 р. № 793 про виділення із складу цілісного майнового комплексу ВАТ «Завод Агромаш» по вул. Нагорна, 106 в м. Олександрії та створення окремого об'єкту нерухомості (об'єкт оспорюваного договору) прийнято з порушенням закону та в період дії арешту на цілісний майновий комплекс, що накладений ухвалою господарського суду Кіровоградської області, від 12.02.2012 р.

Таким чином, у Відповідача - 1 на момент укладання оспорюваного договору було відсутнє право комунальної власності і як наслідок Відповідач - 2 не мав права укладати оспорюваний договір оренди нежитлового приміщення.

Суд першої інстанції, оцінюючи докази надані позивачем, дійшов правильного висновку щодо відсутності у Відповідача- 1 права комунальної власності на об'єкт оренди. Передача Відповідачем - 2 за оспорюваним договором в оренду майна, яке не належить до комунальної власності, є порушенням приписів законодавства.

Щодо висновку суду першої інстанції про недоведеність наявності обману та умислу в діях відповідачів при укладанні оспорюваного договору, апелянт вважає його таким, що не відповідає обставинам справи, виходячи з наступного:

Так, судові процеси відносно цілісного майнового комплексу з якого було виділено об'єкт оренди було розпочато задовго до укладання оспорюваного договору.

Під час укладання оспорюваного договору Відповідач - 3 знав про судові спори відносно об'єкту нерухомості та про незаконний спосіб оформлення Відповідачем - 1 права комунальної власності. Відповідачами навмисно замовчено інформацію про наявні судових рішень, зокрема про рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2012 p., справа № 5013/353/12, залишеним без змін судом апеляційної та касаційної інстанції, про скасування рішення Відповідача-1 № 399 від 25.11.2011 «Про прийняття до комунальної власності цілісного майнового комплексу ВАТ «Завод Агромаш», що розташований по вул. Нагорна, 106, в м. Олександрія.

Маючи таку інформацію підприємство скаржника ні на яких умовах не уклало б оспорюваний договір. Даний договір укладався з метою подальшого викупу об'єкта оренди та використання його у господарській діяльності.

Саме такі умисні, пасивні дії Відповідачів (замовчування про обставини) можна вважати обманом.

Також апелянт не може погодитись з висновком суду першої інстанції та вважає його таким що не відповідає обставинам справи, про припинення дії договору оренди 09.03.2013 р. згідно акту від 09.03.2015 р., так як відповідно до п.10.1. оспорюваного договору, договір укладено строком на 1 (рік). Пунктом 10.4. оспорюваного договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Законом передбачено вичерпний перелік підстав за яких договір оренди припиняє свою дію.

Між сторонами оспорюваного договору не укладалось угоди про дострокове припинення або розірвання договору.

За таких підстав позивач вважає висновок суду першої інстанції про припинення оспорюваного договору не відповідає обставинам справи.

Згідно п. 10.1 договору оренди нежитлового приміщення № 40 від 27.06.2013 р. договір діє до 27 червня 2015 р. і припинить свою чинність при наявності заяви однієї із сторін про припинення його дії.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам наявним в матеріалах справи.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідачем -1 надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення – без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представники відповідача-3 та третіх осіб не використали своє право бути присутніми у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

Між Управлінням приватизації, оренди, майна та землі Олександрійської міської ради (Орендодавцем) та ТОВ "Компанія енерго-інноваційних технологій" (Орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 40 від 27.06.2013 за яким орендарем прийнято в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 805,4 кв.м, розміщене за адресою: м. Олександрія, пр. Будівельників, 43, що знаходиться на балансовому обліку комунального підприємства "Житлогосп" (а.с. 13-15) з метою розміщення складських приміщень.

Майно орендодавцем передано в оренду на підставі рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 703 від 25.10.2012 , від 15.11.2012р. №793 та від 30.05.2013р.№394 строком на 1 рік (а.с. 105, 107). Термін дії договору з 27.06.2013р. по 26.06.2014р. включно.

Згідно акта від 27.06.2013 здійснено фактичну передачу майна від Орендодавця до Орендаря (а.с. 16).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2012р. у справі 5013/353/12, яке набрало чинності згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду у цій справі від 10.06.2014р., скасовано рішення сесії Олександрійської міської ради № 399 від 25.11.2011р. «Про прийняття до комунальної власності цілісного майнового комплексу відкритого акціонерного товариства «Завод»Агромаш».

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.10.2014р. №5013/233/12 , яке набрало чинності 5.02.2015р. встановлено, що на виконання рішення № 399 від 25.11.2011р. виконавчим комітетом Олександрійської міської ради прийнято рішення №984 від 12.12.2011р. про оформлення територіальній громаді м.Олександрія в особі Олександрійської міської ради право комунальної власності на цілісний майновий комплекс,розташований м.Олександрія, вул Нагорна, 106 та про виготовлення Олександрійським комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації свідоцтва про право комунальної власності на цілісний майновий комплекс. На підставі вищезазначеного рішення територіальній громаді м.Олександрія в особі Олександрійської міської ради видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс в м. Олександрія Кіровоградської області по вул. Нагорна,106 та зареєстровано право комунальної власності на вказаний об'єкт. Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 9.07.2013р. у справі 398/1244/13-а , яке набрало чинності 24.09.2014р.скасовано рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 984 від 12.12.2011р.

Вищезазначеним рішенням господарського суду визнано за відкритим акціонерним товариством «Завод»Агромаш» право власності на цілісний майновий комплекс за адресою м. Олександрія, вул.Нагорна,106 та витребувано з незаконного володіння з комунальної власності Олександрійської міської ради на користь ВАТ «Завод»Агромаш».

Листом від 6.03.2015р.вих.№14 позивач запропонував відповідачу-3 у зв'язку із втратою територіальною громадою м. Олександрії на підставі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.10.2014р. у справі №5013/233/12 залишене без змін Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 5.02.2015р. права власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою м. Олександрія, вул.Нагорна106, до складу якого входить орендоване приміщення, що є предметом договору №40 від 27.06.2013р., вважати договір оренди нежитлового приміщення №40 від 27.06.2013р. розірваним 5.02.2015р.

Актом від 9.03.2015р. прийому приміщення від орендаря приміщення повернуто орендодавцю.

25.03.2015р. відповідачем-3 видано наказ №25 про розірвання договору від 27.06 2013р. №40 оренди нежитлового приміщення

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинного правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Об'єктом оренди за договором оренди нежитлового приміщення № 40 від 27.06.2013 є нерухоме майно, що розташовано за адресою: м. Олександрія, пр. Будівельників, 43.

Вказаний об'єкт виділений зі складу нерухомого об'єкта по вул. Нагорна, 106 в м. Олександрія, будівлі літ. Ш, літ. Ш-1, згідно рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 793 від 15.11.2012. У відповідності до пунктів 2, 3 цього рішення виділеному об'єкту нерухомості присвоєно адресу: м. Олександрія, пр. Будівельників, 43 та оформлено право власності на об'єкт на територіальну громаду м. Олександрії.

З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно, яке було передано в оренду за договором № 40 від 27.06.2013, не належить до комунальної власності територіальної громади міста ОСОБА_1. Зазначені обставини встановлені рішеннями Господарського суду Кіровоградської області у справах № 5013/233/12 від 19.09.2012 (набрало чинності 10.06.2014р.) та №5013/233/12(набрало чинності 5.02.2015р.) і правомірно відповідно до ст.35 ГПК України визнані судом такими, що не потребують доказування.

За нормами ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст. 1); до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад ( п.п. 1 п. а) ст. 29); органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду (ст. 60).

Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що передача уповноваженим Олександрійською міською радою органом за оспорюваним договором в оренду майна, яке не належить до комунальної власності, є порушенням наведених вище приписів законодавства.

Нормами ст. 230 ЦК прямо передбачено, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх існування.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявність обману та умислу в діях відповідачів при укладенні договору оренди №40 від 27.06.2013р.

Стороною даного договору є Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради, яке було уповноважено на укладення оспорюваного договору згідно рішень виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 703 від 25.10.2012, № 394 від 30.05.2013. Вказаний орган згідно затвердженого положення є виконавчим органом міської ради і підпорядковується у своїй діяльності виконавчому комітету і міському голові (а.с. 108-110). Даний орган при укладенні оспорюваного договору оренди виконувало зазначені вище рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради та не є суб’єктом ,який наділений правом приймати рішення щодо прийняття у комунальну власність майна, що є об'єктом оренди за оспорюваним договором, і не приймало жодної участі у прийнятті рішень з зазначеного питання.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності необхідних умов для кваліфікації недійсності договору оренди № 40 від 27.06.2014 за ст. 230 Цивільного кодексу України.

Також не можна погодитися з твердженням апелянта, що оскаржуваний договір оренди не припинив свою дію, оскільки сторонами договору не укладалась угода про дострокове припинення дії договору оренди нерухомого майна, з огляду на наступне

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ст. 188 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін, розірвання господарських договорів за згодою сторін має відбуватися у порядку, встановленому частинами 2-5 зазначеної статті.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

06.03.2015р. Позивачем у листі вих. № 14 на адресу Відповідача - 3 було надіслано пропозицію щодо розірвання оскаржуваного договору. Наказом Управлінням приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради від 20.03.2015 № 25, тобто у термін встановлений ст. 188 ГК України, прийнято пропозицію позивача. (а.с 119,121)

Актом прийому нежитлового приміщення від Орендаря від 09.03.2015 засвідчено факт передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Олександрія, пр. Будівельників, 43 від Орендаря до Орендодавця. (а.с. 120)

У відповідності до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, оспорюваний позивачем договір оренди нежитлового приміщення № 40 від 27.06.2013 припинив свою дію 09.03.2015р.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія енерго-інноваційних технологій”, м.Олександрія - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.07.2015 року у справі №912/1612/15 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний тест постанови виготовлено 01.10.2015р.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін