ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р. < Текст >Справа № 4244/11/9104

           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.12.2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_3 до Управління міграційної служби в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2010 року громадянин ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління міграційної служби в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії.

Позивач просив визнати неправомірним рішення Управління міграційної служби в Закарпатській області, яким йому було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця в Україні та зобов’язати відповідача прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання йому статусу біженця в Україні.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.12.2010 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2 ОСОБА_4, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти рішення про задоволення його позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд не врахував об’єктивну сторону критерію обґрунтованого побоювання за своє життя в країні його походження, не врахував важкої ситуації в ОСОБА_1 внаслідок військових дій, морального та фізичного тиску руху Хамас. Судом першої інстанції не було взято до уваги об’єктивної неможливості надання документів про його переслідування в країні походження.

Особи, які беруть участь в справі, не подали клопотань про розгляд справи за їх участю, тому суд визнає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що особа, яка назвалася громадянином ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, 28.09.2010 року в порядку ст. 9 чинного на той час Закону України «Про біженців» звернулася до органів державної міграційної служби з заявою про надання статусу біженця.

Органом державної міграційної служби заява ОСОБА_2 ОСОБА_3 була прийнята до розгляду та в ході її розгляду було встановлено таке.

Позивач в країні громадянської належності в 2008 році отримав паспорт громадянина ОСОБА_1, що підтверджує ту обставину, що він користувався захистом вказаної країни. Згідно положень статті 1 D Конвенції ООН про статус біженців 1951 року палестинці, які є біженцями внаслідок арабо-ізраїльського конфлікту 1948 або 1967 років і які користуються допомогою і захистом Близькосхідного агентства ООН для допомоги палестинським біженцям і організації робіт, не підпадають під дію даної Конвенції.

Оскільки ОСОБА_2 ОСОБА_3 добровільно звернувся до компетентних органів ОСОБА_1 за отриманням закордонного паспорту і безперешкодно його отримав, є підстави вважати, що він добровільно прийняв захист від країни своєї громадянської належності, тому не потребує міжнародного захисту та статусу біженця.

Позивач назвав причину виїзду з ОСОБА_1 військові дії, які ведуться на її території, відсутність роботи та неспокійне життя. З його пояснень при співбесіді він виїхав з ОСОБА_1 до Словаччини з метою знайти роботу та набуття статусу біженця, він не був причетний до інцидентів із застосуванням фізичної сили з боку офіційних властей ОСОБА_1. Встановлені обставини не дають підстав вважати, що позивач переслідувався в ОСОБА_1 як конвенційний біженець. Позивач не навів фактів особистого переслідування за конвенційними ознаками та обґрунтованості побоювань стати жертвою військового конфлікту, хоча відповідно до п. 66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця УВКБ ООН був зобов’язаний це зробити.

Позивач не навів будь-якої аргументації свого побоювання в разі повернення на батьківщину, які б ґрунтувалися на реальних подіях або інших доказів того, що ці побоювання є обґрунтованими та відповідають вимогам абзацу другого ст. 1 Закону України «Про біженців».

З протоколу співбесіди від 14.10.2010 року видно, що позивач нелегально виїхав з ОСОБА_1 до Єгипту, після чого вилетів до Росії, звідки нелегально виїхав до України, за статусом біженця не звертався, а намагався нелегально перетнути українсько-словацький кордон, де був затриманий органами прикордонної служби.

Наказом начальника Управління міграційної служби у Закарпатській області від 19.10.2010 року № 215/б ОСОБА_2 ОСОБА_3 відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в зв’язку з необґрунтованістю заяви, про що заявнику було письмово повідомлено листом від того ж числа.

Суд першої інстанції, повно встановивши фактичні обставини справи, давши належну оцінку доказам, правильно застосувавши норми матеріального права, прийшов до правильного висновку про те, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцію України та законами України та обгрунтовано відмовив ОСОБА_2 ОСОБА_3 в задоволенні позову.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для задоволення позову підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року в справі №2а-3935/10/0770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П.Кушнерик

ОСОБА_5