ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 р. Справа № 152514/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                         Дяковича В.П.,

суддів                                                             Носа С.П., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року про відмову в задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення в справі №2а-3142/09/0370 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області (далі – УПФ України в Камінь-Каширському районі Волинської області) здійснити нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року вказану постанову суду першої інстанції скасовано та постановлено нову, якою зобов’язано УПФ України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з врахуванням виплачених сум. .

11 листопада 2011 року УПФ України в Камінь-Каширському районі Волинської області звернулось до суду із заявою, якою просили відстрочити виконання судового рішення в справі № 2а-3142/09/0370.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року в задоволенні заяви відмовлено повністю з огляду на те, що позивачем не надано суду доказів наявності передбачених ст. 263 КАС України обставин для відстрочення виконання судового рішення.

У поданій апеляційні скарзі УПФ України в Камінь-Каширському районі просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити заяву про відстрочення виконання судового рішення. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відсутність відповідних призначень у розпорядників бюджетних коштів не дає можливості для виконання судових рішень.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У своєму рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов’язань (п. 26).

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Частиною 1 ст. 263 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження – із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Зазначена стаття не обмежує право суду певними обставинами, при наявності яких суд може відстрочити виконання прийнятого рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об’єктивний вплив на виконання судового рішення. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим у певний строк або встановленим судом способом.

Таким чином, на думку апеляційного суду, заявником не наведено об’єктивних та виняткових обставин, з наявністю яких закон пов’язує можливість відстрочки виконання судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254, 263 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі №2а-3142/09/0370 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ                     В.П.ДЯКОВИЧ

СУДДІ           С.П. НОС

                     ОСОБА_2