справа № 198/422/15-ц

провадження № 2/0198/188/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року Юр’ївський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Гайдар І.О., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Юр’ївка Юр’ївського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з позовною заявою про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.

Позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого державним нотаріусом Другої Павлоградської нотаріальної контори 22.11.1995 року, є власником будинку, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., Юр'ївський район, смт. Юр’ївка, провул. Леніна, буд. 14.

Крім ОСОБА_2 в будинку зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 Останній з 2009 року і до теперішнього часу в будинку не проживає, а ОСОБА_3 в 2012 році переїхала на проживання в інше житлове приміщення в тому ж населеному пункті. Однак, в добровільному порядку відповідачі зніматися з реєстрації в будинку, який належить позивачу, відмовляються.

Позивач зазначає, що він на цей час не може сплачувати комунальні послуги, а також оформити субсидію, бо в житловому приміщенні зареєстровані відповідачі у справі. Крім того, позбавлений можливості розпоряджатися майном незалежно від волі інших осіб.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просить суд визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням – будинком за адресою: Дніпропетровська обл., Юр'ївський район, смт. Юр’ївка, провул. Леніна, буд. 14.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Пояснив, що внаслідок реєстрації місця проживання відповідачів за адресою належного йому на праві власності житла, він позбавлений можливості отримати на пільгових умовах за колишнім місцем роботи вугілля. Крім того, створюються перешкоди в реалізації його права здійснити відчуження житлової нерухомості на користь своєї дитини.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неможливість проживання за адресою реєстрації внаслідок того, що ОСОБА_2 чинить перешкоди в доступі до житлового будинку.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, на виконання вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за зареєстрованою у встановленому порядку адресою місця проживання, про що свідчать матеріали справи (а.с. 51), причину неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для справи, суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого державним нотаріусом Другої Павлоградської нотаріальної контори 22.11.1995 року за реєстровим № 3098, ОСОБА_2 є власником будинку, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., Юр'ївський район, смт. Юр’ївка, провул. Леніна, буд. 14. Право власності зареєстровано в КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» 13.04.2011 року, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав № 29655551 (а.с. 9, 57).

Довідка, видана Юр’ївською селищною радою Юр’ївського району Дніпропетровської області за № 1071 від 13.08.2015 року свідчить про те, що домоволодіння за адресою: Дніпропетровська обл., Юр'ївський район, смт. Юр’ївка, провул. Леніна, буд. 14, раніше обліковувалось за номером будинку 12, проти чого в судовому засіданні не заперечували сторони (а.с. 110).

Крім позивача в житловому будинку за вказаною адресою з 11 жовтня 2004 року зареєстрована колишня дружина позивача ОСОБА_3, шлюб з якою розірвано 14 квітня 2011 року. Також в житловому приміщенні з 30 січня 2009 року зареєстрований ОСОБА_4 – син ОСОБА_3, народжений під час знаходження останньої в іншому шлюбі (а.с. 17, 111-112).

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Виходячи зі змісту вказаної норми права, позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, до якого вони вселились як члени сім'ї, повинен довести, що протягом як мінімум одного року колишній член сім'ї без поважних причин не проживає в житловому приміщенні.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 57-58 ЦПК України).

Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У разі, якщо особа для підтвердження своїх вимог перед поданням до суду позову про визнання колишніх членів сім’ї такими, що втратили право користування, звертається до органів місцевого самоврядування, то ними складаються акти в різний час протягом певного періоду (в даному випадку протягом року) з зазначенням фактів, які підтверджують непроживання особи в житловому приміщенні та втрату інтересу до права користування житлом. Наприклад, відсутність особистих речей колишнього члена сім'ї в помешканні або інші відомості.

Натомість подані до суду позивачем два акти від 22 червня 2015 року про обстеження дійсності непроживання громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, взагалі не містять опису фактів та обставин, за яких представник органу місцевого самоврядування виявив, що відповідачі дійсно не мешкають за адресою: Дніпропетровська обл., Юр'ївський район, смт. Юр’ївка, провул. Леніна, буд. 14, ОСОБА_3 – з грудня 2012 року, а ОСОБА_4 – з 2009 року, втратили інтерес до права користування цим житлом, з яких причин та де перебувають в разі не проживання в будинку. До того ж, обстеження проводилось в обох випадках лише за два тижні до дня звернення до суду одноособово депутатом Юр’ївської селищної ради без залучення свідків та представників відповідного квартального комітету (а.с. 5, 8).

Крім того, вказаними актами зафіксована відсутність відповідачів за адресою місця реєстрації в даний конкретний момент, в який проводилось обстеження. Тому такий доказ може мати правове значення лише у сукупності з іншими доказами у справі, які підтверджують факт відсутності відповідачів без поважних причин в житловому приміщенні, де вони мають право користування.

Згідно з довідкою, виданою Юр’ївською селищною радою Юр’ївського району Дніпропетровської області за № 757 від 22.06.2015 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: Дніпропетровська обл., Юр'ївський район, смт. Юр’ївка, провул. Леніна, буд. 14, та має такий склад сім’ї – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. При цьому документ не містить інформації про те, що члени сім’ї позивача не проживають в належному йому житловому будинку понад один рік без поважних причин (а.с. 18).

Частиною 4 статті 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Необхідно зазначити, що судом в ході розгляду справи сторонам неодноразово роз'яснювався обов'язок доказування та роз’яснювались наслідки невчинення процесуальних дій, що підтверджується записом фіксування судового засідання технічним засобом, але, не зважаючи на це, в ході розгляду справи позивачем не представлено до суду переконливих доказів, які б підтверджували ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Про витребування доказів за допомогою суду або про виклик свідків, незважаючи на роз’яснення суду, клопотань не заявлено.

Водночас, складені 22 червня 2015 року акти про непроживання відповідачів за адресою реєстрації, а також про проживання ОСОБА_3 за іншою адресою: Дніпропетровська обл., Юр'ївський район, смт. Юр’ївка, вул. Леніна, буд. 22, не спростовують пояснень останньої про те, що за місцем реєстрації вона не проживає з причин вчинення перешкод позивачем, оскільки останній не надає ключі від домоволодіння, через що вона вимушена вирішувати питання про тимчасовий найм іншого житла. Вказані обставини також підтверджуються наданими ОСОБА_3 документами: рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.08.2012 року та актом державного виконавця від 19.10.2012 року про вселення ОСОБА_3 до будинку № 14 по провулку Леніна в смт. Юр’ївка Юр’ївського району Дніпропетровської області. В останньому документі зазначається, що при вселенні ключі від домоволодіння ОСОБА_2 своїй колишній дружині не віддав (а.с. 39-40, 69, 70).

За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що факт відсутності відповідачів за адресою: Дніпропетровська обл., Юр'ївський район, смт. Юр’ївка, провул. Леніна, буд. 14, без поважних причин протягом року являється доведеним.

Суд також зауважує, що захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об’єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов’язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Отже, судовому захисту підлягають лише порушене право або інтерес особи, при чому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміни стану прав та обов'язків позивача або створення об'єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки особи. Лише в такому разі позовні вимоги можуть бути задоволені.

Звертаючись до суду з позовом за захистом, позивач посилався на порушення відповідачами його права вільно розпоряджатися та користуватися майном за своєю волею, внаслідок чого він позбавлений можливості отримати соціальні пільги та здійснити відчуження житлової нерухомості.

Однак, позивач жодного доказу на підтвердження того, що через реєстрацію відповідачів за адресою належного йому житлового будинку створюються перешкоди реалізації його повноважень власника, не надав. Посилання на усне звернення до колишнього роботодавця, органів нотаріату та отримання знову ж таки усної відмови в наданні пільгового вугілля та посвідчення правочину з нерухомим майном внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_3 або ОСОБА_4 не можуть бути судом прийняті до уваги з огляду на положення ч. 2 ст. 59 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України, відповідно до яких обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.213 ЦПК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову, оскільки позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що відповідачі тривалий час (понад 1 рік) без поважних причин не проживають у спірному приміщенні, а лише сам факт припинення родинних стосунків між позивачем та відповідачами не є самостійною підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Доказів того, що відповідачі втратили інтерес до права користування житловим приміщенням за адресою: Дніпропетровська обл., Юр'ївський район, смт. Юр’ївка, провул. Леніна, буд. 14, а їх протиправною поведінкою створюються перешкоди у реалізації повноважень власника, матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 405 ЦК України,  ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212, 213-215, 224, 294ЦПК України, суд     

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.        

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Юр’ївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.О.Гайдар