30.09.2015 Справа № 363/2107/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Скарлат О.І.

при секретарі Хом»як А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року позивач звернувся до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем ОСОБА_2 вони перебувають у шлюбі з 26 вересня 2003 року. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне подружнє життя не склалося по тій причині, що під час сумісного проживання у них виявилась несумісність характерів, поглядів на сімейне життя, в результаті чого почали виникати сварки та непорозуміння, що призвело до розпаду сім’ї.

Позивач вважає, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу є неможливим та просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2

Позивач у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій позов підтримав та просить його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечує проти їх задоволення, просить після розірвання шлюбу залишити шлюбне прізвище.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові матеріали справи приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Порядок припинення шлюбу врегульовано главою 11 СК України.

Відповідно до пункту 2 статті 104 СК України розірвання шлюбу є однією із законодавчо визначених підстав його припинення.

Право на розірвання шлюбу ґрунтується нормами статей 105-114 СК України.

Відповідно до статті 112 СК України, суд постановляє рішення, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. При прийнятті рішення, суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 26 вересня 2003 року, про що свідчить свідоцтво про шлюб, видане Маріупольським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, актовий запис № 807.

Від сімейного проживання позивач і відповідач мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом були вжиті заходи щодо збереження шлюбу, а саме, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2015 року, сторонам по справі було надано строк для примирення терміном три місяці.

Однак, сторони після закінчення строку на примирення наполягали на розірванні шлюбу, оскільки подальше спільне проживання, збереження шлюбу та примирення є неможливим.

Сумісне життя сторін не склалося по тій причині, що у сторін втрачена основа подружніх відносин і почуття любові один до одного.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя і збереження сім’ї ОСОБА_1В, та ОСОБА_2 стало неможливими, тому шлюб підлягає розірванню.

Керуючись статтями 209-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 26 вересня 2003 року, Маріупольським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, актовий запис № 807.

Після розірвання шлюбу залишити відповідачу шлюбне прізвище «Сапронова».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя