ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 07/87а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" березня 2007 р.
14год. 30хв., м. Черкаси
За адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_1
до державної податкової інспекції у м. Черкаси
про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Долженкова І.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 14.08.2006р.; від відповідача: Ігнатенко С.М. -за довіреністю від 29.12.2006р.
Заявлено адміністративний позов про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є відповідач, від 21.12.2005р.:
НОМЕР_1, за яким позивачу було визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 35738грн.;
НОМЕР_2, за яким позивачу було визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 246195грн., у тому числі 164130грн. основного платежу і 82065 штрафних (фінансових) санкцій.
В обґрунтування позову позивач вказав на невідповідність висновків акту перевірки, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення, вимогам законодавства.
Зокрема, позивач вважає, що податкові накладні, отримані ним від приватного підприємця ОСОБА_3, відповідають усім вимогам Закону України „Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, тому у Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції не було законних підстав для виключення із складу податкового кредиту позивача відповідних сум податку на додану вартість, підтверджених такими податковими накладними. За твердженням позивача на момент придбання ним товарів у ОСОБА_3 остання була зареєстрована як підприємець і мала свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, тому позивач не може відповідати за недостовірність відомостей про продавця , внесених до Єдиного державного реєстру і несплату ним податків.
У засіданні суду представник позивача підтримав позов.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки на відміну від позивача вважає, що за наявності рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2005р. у справі №2-4734 усі податкові накладні, складені від імені підприємця ОСОБА_3 є неналежними для підтвердження права позивача на включення вказаних у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
У засіданні суду представник відповідача підтримав заперечення проти позову і в доповнення до них вказав на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.10.2006р. у справі №07/606, якою були визнані недійсними укладені між позивачем і підприємцем ОСОБА_3 усні угоди (господарські зобов'язання) купівлі-продажу товарів.
З 27 лютого по 6 березня 2007р. у засіданні суду оголошувалась перерва.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
У 2005р. Черкаською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2003р. по 31.12.2004р. За результатами цієї перевірки був складений акт від 21.12.2005р. НОМЕР_3.
Перевіркою було встановлено, що позивач в порушення вимог п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 і пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”:
у 2003, 2004 роках включив до складу податкового кредиту 187931грн. витрат на сплату податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, складеними від імені підприємця ОСОБА_3, яка не була зареєстрована як платник податку на додану вартість і державна реєстрація якої за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31.10.2005р. була скасована з моменту її проведення;
у вересні 2003р. включив до складу податкового кредиту 7050грн. витрат на сплату податку на додану вартість не підтверджених податковими накладними;
в 2004р. не включив до бази оподаткування податком на додану вартість 78265грн. обороту з продажу товарів та до податкового кредиту -585грн. витрат на сплату цього податку.
Внаслідок вказаних правопорушень за висновками перевірки позивач занизив податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 164130грн., у тому числі за 2003р. на 381466грн. і за 2004р. на 125984грн., та завищив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 35738грн., у тому числі за 2003р. на 20075грн. і за 2004р. на 15663грн.
На підставі акта від 21.12.2005р. НОМЕР_3 Черкаською об'єднаною державною податковою інспекцією були прийняті і надіслані позивачу спірні податкові повідомлення-рішення від 21.12.2005р. НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
За спірним податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2005р. НОМЕР_1 Черкаська об'єднана державна податкова інспекція, посилаючись на пп. „б” пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначила позивачу суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 35738грн., у тому числі 1168грн. за січень 2003р., 185грн. за лютий 2003р., 4470грн. за травень 2003р., 510грн. за червень 2003р., 537грн. за липень 2003р., 1504грн. за серпень 2003р., 6627грн. за вересень 2003р., 5074грн. за грудень 2003р., 7113грн. за лютий 2004р., 324грн. за березень 2004р., 963грн. за квітень 2004р., 701грн. за червень 2004р. і 6562грн. за грудень 2004р.
За спірним податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2005р. НОМЕР_2 Черкаська об'єднана державна податкова інспекція, посилаючись на пп. „б” пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 246195грн., у тому числі 164130грн. основного платежу і 82065 штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач не спростував встановленого перевіркою факту нереєстрації підприємця ОСОБА_3 в органах державної податкової служби як платника податку на додану вартість. Надана позивачам не засвідчена ксерокопія свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_3 платником податку на додану вартість від 15.07.1997р. НОМЕР_4 не означає про наявність оригіналу такого свідоцтва і відповідно про проведення такої реєстрації.
187931грн. витрат позивача на сплату податку на додану вартість, які за результатами перевірки позивача були виключені із складу його податкового кредиту, підтверджуються такими податковими накладними: від 10.01.2003р. НОМЕР_5, від 14.02.2003р. НОМЕР_6 від 07.03.2003р. НОМЕР_7, від 01.04.2003р. НОМЕР_8 26.05.2003р.НОМЕР_9 від 18.06.2003р. НОМЕР_10 від 27.06.2003р. НОМЕР_11 від 23.07.2003р. НОМЕР_12 від 20.08.2003р. НОМЕР_13 від 25.12.2003р. НОМЕР_14 від 13.02.2004р. НОМЕР_15 від 30.03.2004р. НОМЕР_16 від 20.04.2004р. НОМЕР_1 7від 24.05.2004р. НОМЕР_18 від 30.06.2004р. НОМЕР_19від 27.07.2004р. НОМЕР_20 від 30.07.2004р. НОМЕР_21 від 13.09.2004р. НОМЕР_22 від 29.10.2004р. НОМЕР_23 від 05.11.2004р. НОМЕР_24 від 23.11.2004р. НОМЕР_25 від 24.11. 2004р. НОМЕР_26 від 31.12.2004р.НОМЕР_27
Вказані податкові накладні були складені від імені підприємця ОСОБА_3 у зв'язку з продажем позивачу запасних частин до автомобілів, передача яких від підприємця ОСОБА_3 до позивача була оформлена відповідно такими товарними накладними: від 10.01.2003р. НОМЕР_5, від 14.02.2003р. НОМЕР_6 від 07.03.2003р. НОМЕР_7, від 01.04.2003р. НОМЕР_8 від 26.05.2003р.НОМЕР_9 від 18.06.2003р. НОМЕР_10 від 27.06.2003р. НОМЕР_11 від 23.07.2003р. НОМЕР_12 від 20.08.2003р. НОМЕР_13 від 25.12.2003р. НОМЕР_14 від 13.02.2004р. НОМЕР_11 від 30.03.2004р. НОМЕР_16 від 20.04.2004р. НОМЕР_17від 24.05.2004р. НОМЕР_18 від 30.06.2004р. НОМЕР_19від 27.07.2004р. НОМЕР_79, від 30.07.2004р. НОМЕР_21 від 13.09.2004р. НОМЕР_22 від 29.10.2004р. НОМЕР_23 від 05.11.2004р. НОМЕР_24 від 23.11.2004р. НОМЕР_25 від 24.11.2004р. НОМЕР_26 від 31.12.2004р.НОМЕР_27
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.10.2006р. у справі №07/606 усі усні угоди купівлі-продажу запасних частин до автомобілів, укладені між підприємцем ОСОБА_1 і підприємцем ОСОБА_3 в 2003р., виконання яких підтверджується товарними накладними від 10.01.2003р. НОМЕР_5, від 14.02.2003р. НОМЕР_6 від 07.03.2003р. НОМЕР_7, від 01.04.2003р. НОМЕР_8 від 26.05.2003р.НОМЕР_9 від 18.06.2003р. НОМЕР_10 від 27.06.2003р. НОМЕР_11 від 23.07.2003р. НОМЕР_12 від 20.08.2003р. НОМЕР_13 від 25.12.2003р. НОМЕР_14 та усі господарські зобов'язання, які виникли із вчинених підприємцем ОСОБА_1 з підприємцем ОСОБА_3 в 2004р. усних правочинів з купівлі-продажу запасних частин до автомобілів, виконання яких підтверджується товарними накладними від 13.02.2004р. НОМЕР_11 від 30.03.2004р. НОМЕР_16 від 20.04.2004р. НОМЕР_17від 24.05.2004р. НОМЕР_18 від 30.06.2004р. НОМЕР_19від 27.07.2004р. НОМЕР_79, від 30.07.2004р. НОМЕР_21 від 13.09.2004р. НОМЕР_22 від 29.10.2004р. НОМЕР_23 від 05.11.2004р. НОМЕР_24 від 23.11.2004р. НОМЕР_25 від 24.11.2004р. НОМЕР_26 від 31.12.2004р. НОМЕР_27 були визнані недійсними відповідно на підставі ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. та ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. і ст. 207 Господарського кодексу України від 16.01.2003р.
Згідно з п. 7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
Підпункт 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
У відповідності з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у редакції, яка була чинною в 2003, 2004 роках, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., угода визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Таким чином, з огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до висновку, що підприємець ОСОБА_3 не мала права на нарахування податку на додану вартість та складання перелічених вище податкових накладних, а у позивача із угод та господарських зобов'язань, визнаних судом недійсними, не виникло право на податковий кредит по витратах на сплату податку на додану вартість, підтверджених такими податковими накладними.
На спростування решти встановлених перевіркою порушень вимог податкового законодавства, а саме щодо включення позивачем у вересні 2003р. до складу податкового кредиту 7050грн. витрат на сплату податку на додану вартість не підтверджених податковими накладними, та щодо не включення позивачем до бази оподаткування податком на додану вартість за 2004р. 78265грн. обороту з продажу товарів та до податкового кредиту -585грн. витрат на сплату цього податку, позивач на час виходу господарського суду до нарадчої кімнати ніяких доводів не привів.
За таких обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
У адміністративному позові відмовити повністю.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського міжобласного апеляційного господарського суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.