2-6623/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 року
Волноваський районний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Кузьміна О.В
. при секретарі - Гой О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Волноваському районі про перерахунок пенсії, -ВСТАНОВИВ:
03.06.2010р позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є ліквідатором наслідку аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та є інвалідом 2 групи, отримує пенсію по інвалідності. Відповідно до ст. 54 п. 4 Закону України № 231-У від 05.10.2006 року про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який набрав чинності 31.10.2006 року, основна пенсія по інвалідності інвалідам II групи не повинна бути нижче 8 мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія 75 % мінімальної пенсії за віком. Згідно п. 19 Закону України « Про пенсійне забезпечення" та Закону України „Про державний бюджет" мінімальна пенсія за віком відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. Оскільки пенсія виплачувалася позивачу в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством України, він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок, але їй було відмовлено. Просив визнати таку відмову не законною, забов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.05.2010 року.
У судове засідання позивач не з'явилася , надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги, просила задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заперечення у яких зазначив, що пенсія позивачу призначена згідно законодавства, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. Позивач віднесен до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 107402 від 29.10.2007 р. та є інвалідом 2 групи згідно посвідченні Є №069052 від 20.04.2010р та виписки з акту огляду МСЕК №159050 від 14.04.201Ор (а.с.7-9).
20.04.2010р. позивач звернувся до УПФУ в Волноваському районі Донецької області із завою про перерахунок пенсії, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком.
30.04.2010 року Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області листом № 2114/К-10-01-03 відмовив позивачу у перерахунку зазначеної пенсії з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку.
Суд приходить до висновку, що представник відповідача не доказав правомірність своїх дій.
Відповідно до Закону України №231-У від 05.10.2006 року “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраДЖали в наслідок ЧАЕС, який набрав чинності з 31.10.2006року, визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраджали внаслідок ЧАЕС, оскільки згідно ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя та здоров'я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.
Частина перша та друга даної статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн.
Частиною 3 статті 54 вказаного закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).
Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року №і 523 (із змінами та доповненнями).
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"" від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік» затверджений на 2010 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень , з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, з 1 грудня - 922 гривні.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закону України “Про загапьнообов'язковедержавне пенсійне страхування” від 09 липня 2003року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Частиною 1 ст. 33 Закону України “Про загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування” призначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.
Також, п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни, у тому числі, до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, для інвалідів 2 групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу, пунктів 61, 62. 63. 66 розділу II, пункту З розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-УІ і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
До того ж, у вищезазначеному Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч правовим позиціям, викладеним у Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ II).
Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із положень ст.ст. 50. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
До того ж Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21 /2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за стАтею 22 Конституції України не допускається.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової пенсій) у розмірах, менших від визначених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправними. Суд вважає за необхідне поновити порушені права позивача шляхом зобов'язання УПФУ в Волноваському районі Донецької області здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.05.2010 року.
Суд прийшов до висновку, що зазначений перерахунок має бути здійснений саме з 01.05.2010 року, оскільки порядок проведення перерахунку пенсій встановлений ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у відповідності до частини 4 якої перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки судом встановлено, що позивач подав заяву про перерахунок до УПФУ в Волноваському районі Донецької області 20.04.2010року, то такий перерахунок відповідності до вищезазначених вимог Закону має бути проведений з 01.05.2010 року.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" за № 7-93 від 21.01.1993р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 8, 10,11, 14, 210, 212, 213, 215 ЦИвільно - процессуального Кодексу України, суд. -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області про визнання не законною відмову, зобов'язання провести перерахунок пенсії задовольнити.
Визнати не законною відмову Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, ч.4 ст 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності відповідно до ст. 50, 54 п. 4, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.05.2010 року із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров ю з розрахунку 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня оголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового/рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього-рішення.
Суддя-