ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.2007 Справа № А7/334-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Павловського П.П.
при секретарі судового засідання Мацекос І.М.
з участю представників сторін :
позивача –Переймивовк Б.В.
розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2006р. у справі
за позовом Приватного підприємства “Кедр”, м. Дніпропетровськ
до відповідача Дніпропетровської міської ради
про визнання рішення нечинним та про спонукання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
21.09.2006р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов приватного підприємства “Кедр” (далі ПП “Кедр”) про визнання частково нечинним рішення Дніпропетровської міської ради та про зобвоязання відповідача поновити з позивачем договір оренди земельної ділянки. Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 2.06.2004р. ПП “Кедр” було надано в оренду земельну ділянку за адресою : м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, в районі буд. №12 для будівництва торгівельного комплексу та кафе, на підставі якого 3.08.2004р. було укладено відповідний договір оренди. Рішенням міськради від 21.09.2005р. зазначену земельну ділянку було включено до переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові. Вказане рішення порушує права позивача, який на цей час виконав певні роботи по виготовленню містобудівної документації та проведення підготовчих робіт. Крім того, відповідач відмовився поновити дію договору оренди спірної земельної ділянки.
Під час розгляду справи позивач уточнив свої вимоги (а.с.78-80).
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2006р. позов задоволено частково : визнано нечинним п.1.20 додатку до рішення міськради від 8.12.2004р. в частині включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові; відповідача зобов’язано поновити з позивачем договір оренди.
Не погодившись з постановою Дніпропетровська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому апелянт зазначив, що суд не врахував, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв в межах своїх повноважень; чинним законодавством не передбачено можливості автоматичного продовження дії договору оренди землі. Також суд не прийнято до уваги того, що вповноважений відповідачем орган не погодився на продовження строку дії оренди земельної ділянки. Апеляційну скаргу відповідач просив розглянути за відсутністю свого представника.
У своєму запереченні ПП “Кедр” зазначило, що постанова є законною та обґрунтованою.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав :
З матеріалів справи вбачається, що 2.06.2004р. Дніпропетровська міська рада прийняла рішення №184/17, яким позивачу було передано для будівництва торгівельного комплексу земельну ділянку площею 0,0501га. в оренду строком на два роки (а.с.11-12).
3.08.2004р. позивач та відповідач уклали договір оренди земельної ділянки строком на два роки (а.с.15-17). Вказаний договір набув чинності з 3.09.2004р. (а.с.18).
21.09.2005р. відповідачем прийнято рішення №44/30 від 21.09.2005р., додатком до якого спірну земельну ділянку було включено в перелік земельних ділянок, які не підлягають забудові (а.с.27-31).
11.08.2006р. заступником голови комітету земельних відносин міськради в адресу позивача направлено лист, в якому ПП “Кедр” повідомлено про небажання міськради про поновлення договору оренди землі (а.с.70,72).
Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції зазначив, що на час прийняття відповідачем рішення від 21.09.2005р. спірна земельна ділянка знаходилась в оренді у позивача, а тому, згідно з п.2 вказаного рішення, землю не можна було включати до переліку. Крім того, оскільки ПП “Кедр” продовжувало користуватися земельною ділянкою по закінченню строку договору оренди, позивач отримав право на продовження договору.
Зазначені висновки суду не відповідають матеріалам справи та не ґрунтуються на приписах чинного законодавства з огляду на таке.
Відповідно до ст.12 Земельного Кодексу України, ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключних повноважень міських рад у галузі земельних правовідносин віднесено розпорядження землями територіальних громад та вирішення інших питань у галузі земельних правовідносин. Спірна земельна ділянка, згідно із ст. 38 ЗК України, має статус земель житлової та громадянської забудови, порядок використання яких визначається відповідними органами місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади.
Таким чином, вирішення питання щодо необхідності використовування спірної земельної ділянки для забудови або для збереження на ній зеленої зони, призначеної для загального користування мешканцями міста, знаходиться у виключній компетенції відповідача. Рішення про включення спірної ділянки до переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові, прийнято на сесії міської ради з додержанням вимог Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” щодо процедури прийняття такого рішення. При цьому чинне законодавство не передбачає, що знаходження спірної ділянки в тимчасовому користуванні у суб’єкта господарювання позбавляє орган місцевого самоврядування використати своє право визначитися щодо можливості здійснення забудови на цій землі або скоригувати свої плани щодо цільового використання цієї ділянки.
За таких обставин немає підстав вважати, що рішення відповідача про неможливість здійснення забудови спірної ділянки прийнято з перевищенням повноважень міської ради або з порушенням процедури прийняття рішення.
Безпідставним є посилання позивача на п.2 рішення від 21.09.2005р., яким передбачено, що до переліку не можуть бути занесені ділянки, по яких діють рішення міськради про погодження місць розташування об’єктів або проектів відведень земельних ділянок, оскільки на час прийняття вказаного рішення строк дії дозволу на виконання робіт закінчився (а.с.20-21), а доказів наявності іншої, узгодженої з відповідачем та іншими вповноваженими на це органами, містобудівної документації позивач суду не надав.
Також помилковим є посилання суду на приписи ст.33 Закону України “Про оренду землі”, тому що відповідно до зазначеної норми договір оренди земельної ділянки підлягає поновленню, лише за відсутністю письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. З матеріалів справи (а.с.70) вбачається, що позивача було 11.08.2006р. поінформовано про незгоду міськради продовжувати дію договору. Вказаний лист було підписано особою, вповноваженою на це Дніпропетровською міською радою (а.с.73). При наявності такого заперечення суд безпідставно дійшов висновку про те, що договір оренди спірної земельної ділянки підлягає поновленню.
Обговорюючи доводи позивача про те, що ним було здійснено певні витрати на виготовлення містобудівної документації та придбання будівельних матеріалів, колегія суддів враховує, що ці обставини є підставою для пред’явлення відповідного позову про відшкодування збитків, але не можуть бути підставами для задоволення позову, заявленого в межах справи №А7/334-06.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає що постанову місцевого суду повинно бути скасовано на підставі п3,4 ч1 ст. 202 КАС України через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Керуючись ст.196,198,205 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2006р. скасувати.
В задоволенні позову приватного підприємства “Кедр” відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі одного місяця шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя О.В. Чус
Суддя П.П. Павловський