Справа №2-963/10 30.11.2010 30.11.2010 30.11.2010

Провадження №22ц-8472/10

Справа № 22ц - 8472/10 Головуючий по 1 інстанції Тихонова Н.С.

Категорія 44 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Буренкової К.О., Самчишиної Н.В.,

при секретарі Бобуйок І.Ф.,

за участю :

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7

на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2010 року

за позовом

ОСОБА_2, третя особа житлово-експлуатаційна контора № 14 «Південь» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7

про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням

та за зустрічним позовом

ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, третя особа служба у справах дітей адміністрації Ленінського району м. Миколаєва до ОСОБА_2

про вселення, усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2009 р. ОСОБА_2 пред’явив зазначений позов, який обґрунтував наступним.

Він є наймачем квартири № 16, що розташована в м. Миколаєві по вул. Космонавтів 106.

В квартирі зареєстровані як члени його сім’ї колишня дружина відповідач ОСОБА_6 та їх діти відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_7

Відповідачка ОСОБА_6 у листопаді 2008 р. після припинення їх подружніх стосунків разом з дітьми залишила житло, забрав всі свої і дітей особисті речі. Перешкод в їх проживанні в квартирі він не чинив.

Посилаючись на викладене, позивач на підставі ст. 71 Житлового кодексу України у зв’язку з відсутністю відповідачів у жилому приміщенні без поважних причин протягом шести місяців просив їх визнати такими, що втратили право користування квартирою.

У лютому 2010 р. ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 пред'явили зустрічний позов до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод в користуванні спірною квартирою, посилаючись на те, що більше півтора року ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а згодом у 2009 році і ОСОБА_5 вимушені були залишити квартиру через неправомірну поведінку позивача, оскільки з позивачем у них склалися надто неприязні стосунки. Вони протягом вказаного часу через перешкоди, що створював позивач не могли вселитися в квартиру. В квартирі залишилися їх речі, іншого житла у них немає.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2005 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням – квартирою № 16 будинку № 106 по вул. Космонавтів у м. Миколаєві.

В задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні, виселенні – відмовлено.

ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 подали на це рішення апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 та задоволення їх позову.

В обґрунтування скарги посилаються невідповідність висновків суду обставинам справи та наданим доказам.

Апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду 1 інстанції скасувати і ухвалити нове рішення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_5, суд виходив з доведеності факту добровільного залишення в листопаді 2008 р. ОСОБА_6 та її дітьми спірної квартири і їхнього не проживання в цій квартирі без поважних причин понад передбачені ст. 71 ЖК України строки, відсутності їх речей в квартирі, не прийняття участі в оплаті комунальних послуг, а також не пред’явлення ними вимог щодо свого права на користування житлом до лютого 2010 р., за відсутності чинення перешкод в їх проживанні з боку позивача, що є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, відповідно до ст. 72 ЖК України.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області не погоджується з такими висновками суду 1 інстанції, вважає їх помилковими, необґрунтованими і незаконними.

Відповідно до ст. 71 ЖК України під час тимчасової відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а в окремих випадках, передбачених цією нормою, понад цей строк.

У разі поважності причин відсутності осіб понад установлені законом строки цей строк може бути продовжено судом.

Серед поважних причин є відсутність відповідачів понад встановлений строк внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім’ї.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_6 з 22 серпня 1986 р. перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням суду від 1 квітня 2009 р. за позовом ОСОБА_6 (а.с. 6, 12)

Позивач будучи наймачем і члени його сім’ї ОСОБА_6, їх діти ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані в трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1, де і постійно проживали. Ця квартира належить до державного житлового фонду (а.с.7).

В листопаді 2008 р. після припинення подружніх стосунків з позивачем відповідачка ОСОБА_6 через неправомірну поведінку позивача разом з дітьми залишила квартиру і не проживає в ній до теперішнього часу. З квартири відповідачі забрали тільки особисті речі.

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме зі змісту постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 7 березня 2009 р. вбачається, що під час перевірки звернення позивача з приводу встановлення місце знаходження відповідачів, які залишили житло встановлено, що ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями, із-за чого виникали сімейні сварки.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачі вимушено через неправомірну поведінку позивача залишили спірну квартиру, в якій до теперішнього часу не проживають, власного житла не мають, що відповідно до ст. 72 ЖК України не може бути підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Щодо посилань ОСОБА_2 про неучасть колишньої дружини і дітей в утриманні житла, то вони не можуть бути підставою для задоволення його позову, оскільки позивач не позбавлений можливості стягнути їх частку за утримання квартири за судовим рішенням.

За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 про вселення, усунення перешкод в користуванні спірним жилим приміщенням задовольнити.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки і визнав відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, а у задоволенні зустрічного позову відмовив, то у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України таке рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційною інстанцією нового рішення.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 підлягають стягненню 8 грн. 50 ком. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 задовольнити.

Вселити ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язати ОСОБА_2 не чинити їм перешкод в користуванні житлом.

В задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 8 (вісім) грн. 50 ком. судового збору та 37 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу протягом 20 днів може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді