СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
20 липня 2006 року | Справа № 20-2/116 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Гонтаря В.І.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
позивача: Чумака Володимира Івановича, довіреність №590 від 30.12.2005, закритого акціонерного товариства "Механізація будівництва";
відповідача: Барабіна Дмитра Володимировича, довіреність №б/н від 27.04.2006, державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" ;
розглянувши апеляційну скаргу Державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 13 червня 2006 року у справі № 20-2/116,
за позовом закритого акціонерного товариства "Механізація будівництва" (Фіолентовське шосе, 1,Севастополь,99053)
до Державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" (вул. Пожарова, 7, Севастополь,99008)
про стягнення заборгованості у сумі 59307,70 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13 червня 2006 року у справі №20-2/116 (суддя Шевчук Н.Г.) частково задоволено позов закритого акціонерного товариства "Механізація будівництва" до державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" про стягнення заборгованості у сумі 59307,70грн.
Суд стягнув з державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" на користь закритого акціонерного товариства "Механізація будівництва" заборгованість у сумі 4378,78грн., у тому числі: пені - 3122,64грн., 3% річних - 457,63грн., збитків від інфляції - 798,51грн., 609,40грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості за договором №55 від 15.11.1999 у сумі 56561,63грн., провадження у справі припинено.
Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач вказує на те, що порушуючи вимоги закону, позивачем не пред'являлися вимоги оплати за виконані послуги, і, отже, не були надані докази направлення вказаних вимог відповідачу.
Відповідно до пункту 4 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання або не належне виконання грошових зобов'язань” за №02-5/293 від 29.04.1994 з доповненнями, якщо в договорі не визначений термін виконання грошового зобов'язання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язань, а боржник зобов'язаний виконати обов'язок в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги кредитором. Оскільки законом не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом відправлення платіжного повідомлення-вимоги, так і шляхом звернення до боржника з листом або телеграмою.
Така ж позиція висловлена в пункті 8 Листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/1076 від 05.10.1993.
На думку апелянта, судом помилково зроблено висновок, що відповідачу були виставлені рахунки на суму 56561,63грн. Як докази виставляння рахунку позивачем наданий внутрішній реєстр підприємства нібито документів, що відправляються. Але відсутній жодний доказ отримання відповідачем рахунків, що виставляються, за договором № 55 від 15.11.1999.
Крім того, рахунок-фактура є внутрішнім первісним бухгалтерським документом і ніяк не може бути платіжним повідомленням-вимогою, і, отже, за визначенням пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України, так само не є вимогою виконати зобов'язання.
За договором позивачем жодного разу не було пред'явлено вимоги з виконання зобов'язань відповідачем і тому були відсутні підстави у задоволенні позовних вимог.
Також, відповідач заперечує проти вимог позивача, оскільки основна заборгованість погашена повністю, а також достроково на підставі статті 531 Цивільного кодексу України перераховані грошові кошти всього у розмірі 98600,00грн. (а. с. 18, 75-76).
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Плута В.М., у зв'язку з відпусткою, на суддю Гонтаря В.І.
За клопотанням представників сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, повторно розглянувши справу, встановила наступне.
Як свідчать надані докази, закрите акціонерне товариство "Механізація будівництва" звернулось до господарського суду з позовом до державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" про стягнення заборгованості у сумі 59307,70грн. (а. с. 2-3).
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань та норми статті 625 Цивільного кодексу України.
Також, 07.06.2005 позивач надав заяву про доповнення позовних вимог, в якій просить у зв'язку з частковим погашенням заборгованості за договором та збільшенням періоду виникнення заборгованості змінити розмір стягнення до 60931,38грн. (а. с. 36-37).
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про те, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, зважаючи на наступні факти.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.1999 державне комунальне підприємство "Севастопольський комбінат благоустрою" та закрите акціонерне товариство "Механізація будівництва" уклали договір №55 на виділення техніки для копання могил, відповідно до умов пункту 1.1 якого закрите акціонерне товариство "Механізація будівництва" надає державному комунальному підприємству "Севастопольський комбінат благоустрою" землерийну техніку для виконання робіт виключно по копанню могил, а державне комунальне підприємство "Севастопольський комбінат благоустрою" зобов'язується оплачувати та використовувати вказану техніку відповідно до умов договору (а. с. 6-7). Строк дії договору відповідно до угоди від 01.03.2006 продовжено до 31.12.2006 року. (а. с. 9).
В пункті 3.2 договору сторони встановили, що за три дні до початку планованого місяця відповідач перераховує аванс у розмірі 40 % вартості наданої на планований місяць техніки.
Як свідчать надані докази в матеріалах справи, у період з січня по березень 2006 року позивачем були надані відповідачу послуги на суму відповідно 56561,63грн., які були прийняті відповідачем, що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними і засвідченими печаткою державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" (а. с. 43-45).
На оплату цих робіт позивачем відповідачу були виставлені рахунки всього на суму 56561,63грн., які на момент подачі позовної заяви відповідачем оплачені не були, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором у розмірі 56561,63грн., але в процесі розгляду справи відповідач повністю оплатив вказану суму, що підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями (а .с. 58-72).
Згідно з пунктом 1' частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає припиненню, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, на думку судової колегії, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що викладене є підставою для припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у сумі 56561,63грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на суму заборгованості, яку було заявлено до стягнення, позивачем було нараховано збитки від інфляції у сумі 798,51 грн. та 3 % річних у сумі 457,63грн. (арк. с. 13, 49), також підлягають стягненню.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.
Згідно з статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що пеня, яка нарахована позивачем за період з 31.01.2006 по 01.06.2006 у сумі 3122,64 грн. (арк.с. 46) за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання, підлягає стягненню.
Таким чином, викладене є підставою для визнання позовних вимог у сумі 4378,78грн. обґрунтованими, у зв'язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню.
Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача, які викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи, так в матеріалах справи є докази направлення та прийняття відповідачем рахунків на оплату - реєстри документів з підписами відповідача, а також поштові повідомлення (а. с. 39, 40, 47, 48).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду міста Севастополя від 13 червня 2006 року у справі № 20-2/116 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу державного комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді В.І. Гонтар
Г.К. Прокопанич