Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" грудня 2006 р. Справа № 15/346-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Вовк Д.О.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4375Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 07.11.06 р. по справі № 15/346-06
за позовом ТОВ "МКМ Харків", м. Харків
до ЗАТ "Краснокутський маслозавод", смт. Краснокутськ
про стягнення 30794,11 грн.
встановила:
У вересні 2006 р. позивач –ТОВ „МКМ Харків”, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ЗАТ „Краснокутський маслозавод”, смт. Краснокутськ 17089,96 грн. основного боргу, 951,64 грн. пені, 11719,87 грн. штрафу, 1032,64 грн. річних, та судових витрат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.2006 р. (суддя Лаврова Л.С.) по справі № 15/346-06 позов задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 17089,96 грн. заборгованості, 951,64 грн. пені, 11719,87 грн. штрафу, 1032,64 грн. річних, 307,94 грн. держмита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не повністю розрахувався з позивачем за отримані паливно-мастильні матеріали по договору № 31-06 від 24.01.2006 р.; що наявність боргу підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 16.10.2006 р., підписаним уповноваженими представниками сторін, що нарахування пені, штрафу, річних передбачено умовами вищезгаданого договору та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необгрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що позивач не надав суду, а суд не витребував у позивача в якості доказу виписки з установ банку, відповідно до яких позивачу від відповідача надійшли грошові кошти за отримані паливно-мастильні матеріали; що акт звірки взаєморозрахунків від 16.10.2006 р. не є, на думку відповідача, належним доказом існування заборгованості, оскільки він не містить жодних посилань на спірний договір; що позивачем невірно здійснено нарахування сум пені, штрафу та річних; що суд першої інстанції безпідставно відхилив надані відповідачем докази; що суд першої інстанції при винесенні рішення порушив норми ст. 61 Конституції України та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що він надавав до суду виписки з установ банку, які крім іншого, на думку позивача, підтверджують правельність нарахування штрафних санкцій; що акт звірки взаєморозрахунків від 16.10.2006 р. складався з урахуванням усіх господарських відносин, що склалися між сторонами, в зв”язку з чим, підтверджує факт існування заборгованості відповідача перед позивачем; що відповідач в обгрунтування своєї позиції щодо неправильності нарахувань позивачем штрафних санкцій не надав власного контррозрахунку вказаних нарахувань; що нарахування позивачем суми штрафних санкцій здійснено на підставі спірного договору та норм чинного законодавства України та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 24.01.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 31-06, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити партіями паливно-мастильні матеріали, а відповідач прийняти та оплатити їх вартість.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що ціна, асортимент і кількість (об'єм) кожної партії товару узгоджується сторонами в Додаткових угодах до Договору. Відповідно до п.1.3 Договору доказом поставки є оформлені належним чином видаткові документи (товарно-транспортні накладні і видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Згідно з п. 4.1. договору Покупець (відповідач) зобов'язався здійснювати оплату вартості кожної партії товару на поточний рахунок позивача в день поставки.
Відповідно до додаткових угод до Договору № 31-06-1 від 24.01.2006р., № 31-06-2 від 16.02.2006р., № 31-06-3 від 24.03.2006 р., № 31-06-4 від 18.04.2006р., № 31-06-5 від 15.05.2006р., № 31-06-6 від 30.06.2006р., відповідачеві відвантажені паливно-мастильні матеріали на загальну суму 167947,64 грн., що підтверджується накладними №№ 01/25-04 від 25.01.2006р., 02/16-03 від 16.02.2006р., 03/24-17 від 24.03.2006р., 04/18-05 від 18.04.2006р., 05/15-04 від 15.05.2006р., 07/03-14 від 03.07.2006р. Паливно-мастильні матеріали одержані представниками відповідача на підставі довіреностей №№ серії ЯКЧ № 627787 від від 25.01.2006р., серії ЯЛФ № 419166 від 16.02.2006 року, № 419199 від 24.03.2006р., серії № ЯЛМ № 469971 від 18.04.2006р., серії ЯВИ № 024997 від 15.05.2006року, № 024998 від 03.07.2006 року.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого мотивував його тим, що відповідач не повністю розрахувався з позивачем за отримані паливно-мастильні матеріали по договору № 31-06 від 24.01.2006 р., та що наявність боргу підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 16.10.2006 р.
На думку колегії суддів, викладені вище висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка за виключенням кваліфікації акту звірки, як доказу поставки, а не доказу здійснення підрахунків щодо розрахунків та взаємозвірки і погодження з цим обох строрін. В зв”язку з вказаним, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення, з наступних підстав:
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як свідчить підписаний уповноваженими представниками сторін акт звірки взаєморозрахунків, в ньому по-перше враховано платежі відповідача на суму 150857,68 грн., щодо яких останній наполягає, по-друге акт свідчит про факт існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 17089,96 грн., по-третє в ньому відсутні будь-які позначки, які б свідчили про здійснення відповідачем оплати за отримані ним від позивача паливно-мастильні матеріали по спірних накладних. А з урахуванням того, що факт існування заборгованості підтверджується наданими позивачем платіжними документами, що містяться в матеріалах справи; що відповідачем не надано доказів здійснення оплати за отримані матеріали згідно з згаданими накладними, судом першої інстанції правомірно визнана несплаченою та стягнута з відповідача заборгованість в сумі 17089,96 грн.
Крім того, враховуючи те, що умовами договору передбачено нарахування пені, штрафу та річних за неналежне виконання договірних зобов”язань; що нормами чинного законодавства України, зокрема ст. ст. 546, 549 ЦК України не зборонено забезпечення виконання зобов”язань в вигляді нарахування санкцій обумовлених договором; що розрахунок вказаних виплат зроблено на підставі умов укладеного між сторонами договору та наданих позивачем платіжних докаментів; що відповідач з урахуванням ст. 33 ГПК України не надав доказів неправильності здійсненого позивачем розрахунку вказаних виплат, є неправомірними посилання відповідача на неправомірність стягнення господарським судом з нього сум неустойки та річних, та порушення норм чинного законодавства України.
Суми санкцій нараховані з урахуванням особливостей їх підрахунку за договором з подальшим зменшенням їх розміру, зарахованих у попередні періоди (15%, 10%, 5%).
Згідно з п. 7.9. договору у разі прострочення оплати грошових коштів Покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити постачальникові (позивачу) 19% річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Враховуючи викладене сума річних за прострочення оплати грошових коштів становить 1032,64 грн.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2006 р. по справі № 15/346-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді