СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
14 березня 2007 року | Справа № 2-10/12743-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Латиніна О.А.,
Маслової З.Д.,
секретар судового засідання Суровикіна М.С.
за участю представників сторін:
не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 31.10.2006 по справі № 2-10/12743-2006
за позовом прокурора Кіровського району Автономної Республіки Крим (вул. Р. Люксембург, 40, смт.Кіровське, 97300)
в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а, місто Сімферополь, 95017)
до Відкритого акціонерного товариства "Старокримський" (вул. Радянська, 3, с. Первомайське, Кіровський р-н, 97323)
3 особи: Кіровський районний центр зайнятості Міністерства праці та соціальноїполітики України (вул. Р. Люксембург, 10, смт. Кіровське, 97300)
Старокримський центр зайнятості (вул. Р.Люксембург, 10, смт.Кіровське, 97300)
про стягнення 15496,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2006 у справі № 2-10/12743-2006А (суддя Тітков С.Я.) у позові відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідачем виконані вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 щодо інформування центру зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділень Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Нормативи по створенню робочих місць для інвалідів шляхом їх працевлаштування Відкрите акціонерне товариство "Старокримський" не виконало по незалежним від нього обставинам (відсутність інвалідів, які потребують працевлаштування).
Не погодившись з рішенням суду, Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, позов задовольнити.
На думку сторони рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.
З аналізу норм Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 слідує, що законом не передбачений причинно-послідовий зв’язок між діями або бездіяльністю відповідних державних органів по здійсненню заходів по працевлаштуванню інвалідів та обов’язків підприємств створити робочі місця для інвалідів (виконати норматив). Штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, носять характер альтернативного зобов’язння, тобто підприємство або дотримає норматив, або сплачує конкретну суму до Державного бюджету України. При цьому Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 не встановлено, що для сплати штрафних санкцій у підприємства повинна бути встановлена вина.
Крім того, зі змісту статей 19, 20 Закону України № 875-XII від 21.03.1991 вбачається, що штраф має компенсаційну форму за невиконання нормативу, оскільки суми штрафних санкцій використовуються Фондом для фінансування соціальних витрат для інвалідів.
Також, частина 3 статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991№ 875-XII від 21.03.1991 не визначає з прибутку за який період сплачуються штрафні санкції. Відповідно штрафні санкції можуть бути стягнуті за рахунок прибутку, отриманого в майбутніх періодах, або за рахунок реалізації майна підприємства. Сплату штрафних санкцій підприємство відносить у своєму бухгалтерському обліку не на витрати виробництва, а за рахунок свого прибутку. У разі відсутності прибутку суми сплачених штрафних санкцій відносяться до збитків підприємства.
Тобто, чинним законодавством не передбачено звільнення від сплати штрафних санкцій у разі наявності або відсутності прибутку відповідних суб’єктів господарювання, а тому відповідач зобов’язаний перерахувати позивачу штрафні санкції.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 змінено склад судової колегії, суддів Видашенко Т.С. та Заплаву Л.М. замінено на суддів Маслову З.Д. та Латиніна О.А.
Судове засідання було відкладеним з 14.02.2007 на 14.03.2007.
Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Судова колегія розглядає справу за відсутністю сторін, оскільки їх неприбуття в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно із пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб’єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У даній справі Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звертаючись з позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недотримання нормативу працевлаштування інвалідів, діяло як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і відповідно як суб’єкт владних повноважень.
Отже, колегія вважає необхідним розгляд апеляційної скарги Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів продовжити за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши рішення суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
Відкрите акціонерне товариство "Старокримський" згідно зі звітом форми № 10-ПI "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2005" повинно було створити у 2005 році 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Фактично за вказаний період часу відповідачем було працевлаштовано 4 інваліда.
Відповідно до статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 для підприємств (об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості тих, що працюють, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - в кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачене законом.
Згідно зі статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи, організації здійснюють згідно з Законом за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути стягнути шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи, організації у встановленому порядку.
Відповідно до пунктів 1, 3, 5, 14 Положення „Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введеним в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розроблюють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову численність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
З матеріалів справи слідує, що відповідач виконав у повному обсязі вимоги, встановленні вказаним Положенням № 314 щодо створення робочих місць для інвалідів: атестовано 10 робочих місць для працевлаштування інвалідів, щомісячно надсилав звіти форми № 3-ПН до Старокримського центру зайнятості, направляв листи Кіровському районного центру зайнятості з проханням направити на роботу інвалідів.
15.03.2005 відповідачем затверджено Положення про робоче місце інваліда у Відкритому акціонерному товаристві "Старокримський".
14.01.2006 до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів був направленим лист, у якому повідомлялося про створення 10 робочих місць для інвалідів з додатком акту атестації.
Також, листом Кіровського районного центру зайнятості № 852/01-07 від 29.09.2006 підтверджується звернення у 2005 році 2 інвалідів, які 25.03.2005 були працевлаштовані у Відкрите акціонерне товариство "Старокримський".
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що знайшов підтвердження факт виконання відповідачем вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 щодо інформування центру зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділень Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частини 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Оскільки справу по суті судом першої інстанції вирішено правильно, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду.
Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги з вищевказаних підстав.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2006 у справі № 2-10/12743-2006 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскарженою в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді З.Д. Маслова
О.А.Латинін