Дата документу Справа № 334/5516/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єд. унікальний № 334/5516/13-к

№ пров. 11-кп/ 778 /1772/ 15 Головуючий в 1-й інст.- Ісаков Д.О.

Доповідач в 2-й інст. - Незола І.М.

07 жовтня 2015 року судова палата з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого - судді Незоли І.М.,

суддів - Озарянської Л.О., Яцуна С.Б.,

при секретарі - Змитраковій А.Д.,

за участю прокурора - Шульги О.А.,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2015 року, якою

відмовлено у задоволенні подання першого заступника прокурора Запорізької області Дяченка Т.Г. про заміну покарання у вигляді штрафу на громадські роботи щодо засудженого ОСОБА_2.

З наданих матеріалів вбачається, що вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2013 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Запоріжжя, раніше не судимий, був засуджений за ст. ст. 368, ч.2, 69 КК України до покарання у вигляді штрафу на користь держави в сумі 10 200 гривень, з позбавленням його права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік.

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2014 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_2 покарання був скасований і ухвалений новий вирок, яким ОСОБА_2 було призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень, з позбавленням того ж спеціального права строком на 2 роки.

20 січня 2014 року вирок набрав законної сили, про що ОСОБА_2 було повідомлено і роз'яснено про обов'язок сплатити штраф у місячний термін після набрання вироком законної сили, але штраф засудженим так і не був сплачений.

Посилаючись на вказані обставини, 10 серпня 2015 року перший заступник прокурора Запорізької області Дяченко Т.Г. звернувся до суду з поданням у відповідності до вимог ч.5 ст. 53 КК України про заміну покарання у вигляді штрафу на 600 годин громадських робіт щодо засудженого ОСОБА_2

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2015 року в задоволенні подання було відмовлено з тих підстав, що засуджений ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, без його участі розгляд подання є неможливим, крім того, в даному випадку наявні підстави для порушення щодо засудженого кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого 389 КК України, тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання.

В своїй апеляції на цю ухвалу прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, вважає судове рішення незаконним і, посилаючись на те, що неявка засудженого не перешкоджала розгляду клопотання за умови, що він належним чином був повідомлений про час і дату розгляду подання, вимоги ст. 53 КК України, якими було обгрунтовано подання, не були застосовані судом першої інстанції безпідставно, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати і винести нову ухвалу, якою подання прокурора щодо ОСОБА_2 задовольнити.

Заслухавши доповідь судді по справі, доводи прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи заступнику прокурора області в задоволенні його подання, суд першої інстанції вказав на те, що засуджений ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, без його участі розгляд подання є неможливим.

З матеріалів провадження вбачається, що засудженому судом була направлена судова повістка рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням про виклик його в судове засідання на 20.08.2015 року, проте вона повернулася до суду з позначкою поштового відділення про сплив строку її зберігання, тобто, про дату і час розгляду справи засуджений належним чином повідомлений не був.

Крім того, у відповідності до вимог ч.3 ст. 539 КПК України дана категорія справ розглядається судом першої інстанції за правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 КПК України.

В порушення цих правил, а саме вимог ст. 323 КПК України, суд першої інстанції не відклав розгляд справи на інший день, не забезпечив явку засудженого в судове засідання, в тому числі шляхом його примусового приводу в судове засідання, а рішення про відмову в задоволенні подання в цій частині прийняв з підстав, які не передбачені законом.

В той же час, по суті розгляду подання прокурора судове рішення є законним та обгрунтованим з огляду на наступне.

В своїй апеляції прокурор, посилаючись на вимоги ч.5 ст. 53 КК України, вважає незастосування судом першої інстанції її положень незаконним, але ці доводи є хибними.

Дійсно, ч.5 ст. 53 КК України передбачає можливість заміни щодо засудженого покарання у вигляді штрафу на громадські або виправні роботи, але це є можливим лише з додержанням положень ч.2 ст. 56 КК України, відповідно до яких громадські роботи встановлюються на строк до 240 годин.

Згідно перерахунку, встановленому тією ж ч.5 ст. 53 КК України, в разі заміни покарання у вигляді штрафу на громадські роботи одна година громадських робіт повинна дорівнювати одному встановленому законодавством неоподаткованому мінімуму доходів громадян, отже, призначена засудженому сума штрафу 17 000 гривень повинна за результатами вищевказаного порядку перерахунку дорівнювати одній тисячі часів громадських робіт, що законом не передбачено, як не передбачена законом і можливість заміни суми штрафу в будь-якій його частині, а не в цілому, оскільки така б заміна суперечила б самому інституту покарання та його завданням.

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано не знайшов підстав для задоволення подання прокурора і також обгрунтовано вказав на передбачений законом шлях вирішення цього питання, а саме про наявність в даному випадку ознак ухилення засудженого від відбування покарання, призначеного за судовим вироком, що тягне за собою його кримінальну відповідальність за ч.1 ст. 389 КК України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду подання першого заступника прокурора області відповідає вимогам кримінального і процесуального законів, тому підстав для його зміни або скасування судова колегія не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 418 КПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_2 - без змін.

Головуючий: Судді :