ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
17.07.06 Справа № 5/2622-27/455а
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Дубник О.П.
суддів Орищин Г.В.
Якімець Г.Г.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянув апеляційну скаргу Самбірської об’єднаної державної податкової інспекції (далі ОДПІ) №2613/10-0 від 28.03.2006р. (правонаступник ДПІ у Турківському районі)
на постанову господарського суду Львівської області від 22.03.2006р.
у справі №5/2622-27/455а
за позовом: Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства «Львівтурист»лікувально-оздоровчого комплексу «Джерела Карпат»(далі ДП ЗАТ «Львівтурист»ЛОК «Джерела Карпат»), с.Розлуч
до: Самбірської ОДПІ, м.Самбір
третя особа на стороні позивача: Львівське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Львівтурист»(далі ЗАТ «Львівтурист»), м.Львів
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000102320/0 від 15.02.05р.
за участю представників
від позивача – Цап І.Є. –директор (дов. у справі);
від відповідача – Годованець М.В.–представник (дов. у справі);
від третьої особи –Сирко Й.Й. –представник (дов. у справі).
Розпорядженням голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суду.
Права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.
Технічна фіксація судового процесу здійснювалась з допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Постановою господарського суду Львівської області від 22.03.2006р. у цій справі (суддя Судова-Хомюк Н.М.) задоволено позов ДП ЗАТ «Львівтурист»ЛОК «Джерела Карпат»до Самбірської ОДПІ, за участю третьої особи на стороні позивача ЗАТ «Львівтурист»і визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача №0000102320/0 від 15.02.05р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 63267 грн., в тому числі основний платіж 47322 грн. та штрафні санкції –15945 грн.
Постанова суду мотивована п.п 4.2.4 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", абз.1 п.1.4 ст.1, п.п.4.2, 4.9 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", ст.136 Господарського кодексу України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про неправомірність нарахування позивачу податковим органом податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 63267 грн., оскільки передача відчуженого майна (нежитлового приміщення), яке знаходилось на праві господарського відання у позивача, здійснена згідно договору купівлі-продажу від 29.09.04р. власником такого майна за договірною ціною.
З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, відповідач оскаржив рішення суду, зокрема, наполягаючи на тому, що позивач, як дочірнє підприємство, не маючи правомірних підстав для відчуження майна, що належить ЗАТ «Львівтурист», продало основні фонди, які відповідно до п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, відносяться до першої групи, нижче їх балансової вартості, внаслідок чого ДП ЗАТ «Львівтурист»ЛОК «Джерела Карпат»занизило податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 47322 грн. та йому зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість на суму 11280 грн.
Апелянт просить скасувати рішення суду, як таке, що не відповідає чинному законодавству, та задоволити апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апелянта, стверджуючи, що передача об’єктів нерухомості здійснювалася за участю ЗАТ «Львівтурист», а кошти від їх продажу перераховано на розрахунковий рахунок останнього, крім того, звертає увагу, що відносини, пов’язані з віднесенням на валові витрати виробництва сум капітальних інвестицій, не стосуються предмету спору.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:
актом перевірки від 10.02.05р. №6/23-1/242/04846283 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП ЛОК «Джерела Карпат»за період з 01.12.03р. по 31.12.04р.»зафіксовано порушення позивачем п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР), в результаті чого ним занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на 47322 грн. та зменшено бюджетне відшкодування цього ж виду податку в сумі 11280 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Самбірська ОДПІ 15.02.05р. прийняла податкове повідомлення-рішення №0000102320/0, яким згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4. п.п.17.1.1, 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями (далі Закон №2181-Ш), відповідно до п.4.9 ст.4 Закону України №168/97-ВР визначено ДП ЛОК «Джерела Карпат»суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 63267 грн., в тому числі 47322 грн. основний платіж та 15945 грн. штрафні (фінансові) санкції.
В ході перевірки перевіряючими виявлено, що заниження податкового зобов’язання позивача виникло в зв’язку із розбіжністю між даними перевірки та даними платника податку, зокрема, в порушення абз.1 п.1.4 ст.1, п.4.9 ст.4 Закону №168/97-ВР позивач 29.10.04р. уклав з Твердь Іриною Степанівною (покупець) договір купівлі-продажу, згідно якого покупцю продаються нежитлові будівлі (перелічені в акті перевірки на ст.71) загальною вартістю 100000 грн., а згідно книги обліку основних засобів залишкова балансова вартість таких будівель становить 260380 грн.
Таким чином, як встановлено актом перевірки, податкове зобов’язання позивача занижено внаслідок реалізації основних виробничих фондів групи 1 нижче залишкової балансової вартості.
Згідно абз.1 п.1.4 ст.1 Закону №168/97-ВР продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, незареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як продаж таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості (п.4.9 ст.4 Закону №168/97-ВР).
При продажі об'єктів основних фондів база оподаткування визначається з договірної (контрактної) вартості, крім випадків, коли такий продаж було здійснено пов'язаним особам або суб'єктам підприємницької діяльності. У цих випадках база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних відповідно до п.4.2 ст.4 вищезазначеного Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, відчуження будівель та споруд за адресою: Львівська обл., Турківський р-н, с.Розлуч, вул.Івана Франка, 5а здійснено на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 29.09.04р. шляхом передачі майна покупцю згідно акту прийому-передачі від 10.11.2004 р.
Пунктом 3.2 Статуту позивача передбачено, що для забезпечення його діяльності ЗАТ "Львівтурист" закріпило в господарське відання майно в розмірі основних фондів та обігових засобів, які належать йому на праві власності, з обмеженням правомочності розпорядження належним майном за згодою власника. Зазначені основні фонди перебувають в межах єдиного балансу ЗАТ "Львівтурист".
Спірне майно, яке передане позивачу та знаходилось в його господарському віданні, реалізоване ним за згодою власника (ЗАТ «Львівтурист»), що підтверджується протоколом №01/5 від 06.02.2004 року., за договірною ціною в сумі 100000 грн. з врахуванням проведеної експертної оцінки ТзОВ "Науково - виробниче комерційно-інвестиційне підприємство" вартості майна з визначенням ринкової вартості такого нерухомого майна перед укладенням договору купівлі-продажу від 29.10.04р., яка складає 49500 грн.
Кошти згідно вказаного договору поступили на розрахунковий рахунок ЗАТ «Львівтурист».
Враховуючи вищенаведене, у відповідності до вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97-ВР ЗАТ «Львівтурист»зобов'язаний по події що сталася раніше, в даному випадку поступлення коштів на розрахунковий рахунок, включити до податкових зобов'язань вказану суму.
Підпунктом 4.2.4 п.4.2 ст.4 Закону №2181-Ш передбачено, що якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Крім того, Законом №168/97-ВР встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду(п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР).
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апелянт повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, ч.5 ст.254 КАС України –
Львівський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Постанову господарського суду Львівської області від 22.03.2006р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення
2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена згідно ст.ст.211, 212 КАС України.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя Г.В. Орищин
суддя Г.Г.Якімець