ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

05.05.2009 року                            Старобешівський районний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді                    Пересади С.С.,

при секретарі                               Іваницькій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Старобешеве справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконною відмову в перерахунку допомоги на оздоровлення та зобов’язання відповідача виплатити кошти на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.03.2009 року звернувся до Старобешівського районного суду Донецької області позовом до відповідача, посилаючись на те, що він є інвалідом II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Старобешівської райдержадміністрації. Відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Відповідач нарахував та виплатив йому таку допомогу у розмірі 373 грн., за 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, роки, проте за 2008 рік, не виплатив через арешт рахунків. На його звернення про перерахунок допомоги відповідно до вимог чинного законодавства відповів відмовою, тому він змушений звернутися за захистом своїх прав до суду. Просить визнати відмову незаконною, зобов’язати відповідача провести її перерахунок, та стягнути на його користь 7107,00 грн.

    Позивач подав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність та задоволення його позовних вимог у повному об’ємі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але письмово повідомив суд про розгляд справи в його відсутність, та надав письмові заперечення на позов, з яких вбачається, що відповідач позовні вимоги позивача не визнає, просить їх залишити без задоволення, посилаючись на те, що в цьому випадку діяли відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та просили застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності в порядку ст. 100 п. 1 КУС України.

Розглядаючи вимогу відповідача про застосування позовної давності , суд приймає до уваги те, що позивачем недоотримані кошти на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки і на 16.03.2009 року строк позовної давності до вимог позивача сплинув, при цьому відповідач наполягає на застосуванні позовної давності,  також незнання позивачем закону в частині встановленого КАС України строку позовної давності не є підставою для його незастосування судом.

Вивчивши матеріали  справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом  встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до  ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Відповідно до  ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк …

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

До судового засідання представник відповідача надав клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача.

Розглядаючи вимогу відповідача про застосування позовної давності , суд приймає до уваги те, що позивачем недоотримані кошти на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки і на 16.03.2009 року строк позовної давності до вимог позивача сплинув, при цьому відповідач наполягає на застосуванні позовної давності.

Керуючись ч. 1 ст. 100 КАС України, суд відмовляє позивачу в задоволенні частини позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача недоотримані кошти на оздоровлення за  2002, 2003, 2004, 2005, 2007 роки згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі за 2003 рік – 1003,50 грн., за 2004 рік – 1288,50 грн., за 2005 рік – 1540 грн., за 2007 рік – 1910 грн., у зв’язку з закінченням строку позовної давності.

Відповідно до Закону України за № 230/96 – ВР від 06 червня 1996 року «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ст. 48 цього Закону доповнена ч. 4 такого змісту: «Щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам II групи – п’ять мінімальних заробітних плат…». Виплати, зазначені  в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Щорічна допомога на оздоровлення позивачеві не виплачена на час розгляду справи у суді.

Згідно ст. 59 Закону України № 107 – V1 від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальний розмір заробітної плати з 1 грудня 2008 року установлено 605 гривень на місяць.

Приймаючи до уваги, що мова йде про щорічну допомогу і позовні вимоги стосуються про допомогу 2008 року, суд при задоволенні позову за 2008 рік приймає розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, так як такий розмір був введений з 1 грудня 2008 року, тобто останнього місяця розрахункового року.  

    Законом України № 107 – V1 від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 4 ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796 – Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»

Ці зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 року № 107 – V1 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року; у рішенні № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року; у рішенні № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Таким чином діє норма закону відповідно якій щорічна допомога на оздоровлення інвалідам II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на момент виплати, тобто розмір такої допомоги позивачеві повинен становити (605 грн. х 5 = 2.905 грн.).

Суд вважає, що дії управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації щодо нарахування щорічної компенсації на оздоровлення позивачеві за 2008 рік у розмірах менших, ніж це передбачено законом, є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Керуючись  ст. ст. 2,11, 17,  18,  87, 94, 99, 100, 158-163  Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

 Позов задовольнити частково.

 Дії управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної компенсації на оздоровлення позивачеві за 2008 рік у розмірах менших, ніж це передбачено законом, - визнати неправомірними.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації провести перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення  за 2008 рік у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати, тобто у сумі 2905 грн., відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в іншій частині позову відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі, через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: