Справа № 2-434/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16.07.2010 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Стрільця Я.С.

при секретарі - Кулька О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Заставна справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

Посилався на те, що він народився 22 березня 1936 року і відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 даного Закону з 01 січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01 березня 2001 року, здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Відповідно до п.2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України…» від 30 квітня 2020 року №82, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплати надбавки до пенсії у вигляді щомісячної соціальної допомоги мала здійснюватися відповідачем.

Вважає, що дії по не нарахуванню та невиплаті допомоги є незаконними та необґрунтованими, оскільки рішенням Конституційного Суду України по справі № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення, що призупинили дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" були визнані неконституційними та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. В зв'язку з цим відповідач був зобов'язаний здійснити нарахування та виплату належної йому допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Відповідно до ст. 3 ч.2 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в

межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому вважає дії відповідача по не здійсненню перерахунку та виплаті йому соціальної державної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, протиправними і такими, що суперечить Конституції та законам України.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області здійснити розрахунок недоплачених сум державної щомісячної соціальної допомоги як дитині війни та зобов’язати виплатити її за 2006-2007 роки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а з 2008-2009 років в розмірі 20% від мінімальної пенсії за віком.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила, що відповідно до ст. 256, 257 ЦК України для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права (інтересу) особи встановлюється трьохрічний строк позовної давності, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав лише в червні 2010 року, тому вважає вимоги позивача за період з 01 січня 2006 року по 01 червня 2007 року не можуть бути задоволені, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин.

Що стосується недоплаченої соціальної допомоги як дитині війни за 2008 рік, то у відповідності до п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції: "дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01 січня 2008 року підвищення дітям війни складає 47 грн. (470-00 грн. х 10% = 47-00 грн.), з 01 квітня 2008 року складає 48 грн. 10 коп., ця сума з 01 січня 2008 року виплачується відповідачу щомісячно до даного часу. В зв'язку з тим, що положення п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, обчислення та виплата даного підвищення до пенсії дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року в наступних розмірах: з 22 травня в сумі 48 грн. 10 коп., з 01 липня в сумі 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня в сумі 49 грн. 80 коп., а тому розрахунок позивача вважає неправомірним.

Таким чином, в 2008 році ними відповідно до норм чинного законодавства правомірно здійснювалось нарахування та виплата підвищення до пенсії позивачу як особі, що має статус дитини війни, згідно вимог діючого законодавства і не порушило його законних прав та інтересів.

Конституційний Суд України за поданням Пенсійного фонду України дійшов висновку, що у ч.3 ст. 28 Закону України № 1058-IV закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого в абзаці першому частини першої цієї статті, виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої ст. 28 Закону України № 1058-IV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалин в законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої ст. 6 Закону України "Про статус і соціальний захист дітей війни". У ст. 7 Закону України "Про статус і соціальний захист дітей війни" зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, отже для стягнення коштів з Пенсійного фонду України відсутні правові підстави.

Ухвалою Конституційного Суду України № 27-у/2009 від 19 травня 2009 року відмовлено у відкритті провадження у справі за конституційним поданням Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення терміна (словосполучення) "мінімальний розмір пенсії за віком", що міститься у ст. 6 Закону України "Про статус і соціальний захист дітей війни", тлумачення терміна (словосполучення) "мінімальний розмір пенсії за віком", що міститься у ст. 28 ч.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Посилання позивача на те, що при обчисленні йому підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про статус і соціальний захист дітей війни" необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є безпідставним, оскільки ч.3 даної статті чітко визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визнання розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому даний розмір пенсії не може застосовуватись для обчислення підвищення до пенсій, що встановлюється іншими Законами.

Що стосується допомоги за 2009 рік, то згідно ст.ст. 6, 7 Закону України "Про статус і соціальний захист дітей війни" нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком повинно здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України. Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" № 835-VI від 26 грудня 2008 року не передбачає в розділі IV "Видатки та кредитування Державного бюджету України" субвенцію з коштів Державного бюджету України на виплату 30% доплати як щомісячної соціальної допомоги дітям війни. Натомість ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" надає право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства, визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Тому за аналогією закону можна стверджувати, що є законною виплата щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 49 грн. 80 коп. для осіб, що мають статус дітей війни, котра здійснюється на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28 травня 2008 року, яка є чинною.

В зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду про виплату надбавки до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 01 червня 2007 року, в цій частині просить відмовити в задоволенні позовних вимог за пропуском строку звернення до суду, в задоволенні решти позовних вимог просить відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані і підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, зокрема, ст.6 передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, народився 22 березня 1936 року, що підтверджується копією паспорту (а.с. 5), до 02 вересня 1945 року йому було менше 18 років, тому відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області та отримує пенсію, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с. 6), ці обставини визнані сторонами в судовому засіданні, тому має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.12 ч.1 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції: "Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними.

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, вони мають також преюдиціальне значення для судів загальною юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року чинною є ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в попередній редакції, яка діяла до 01 січня 2007 року, в зв'язку з чим відповідач повинен був діяти відповідно до цієї норми закону, нараховувати та виплачувати позивачу соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що ним зроблено не було. Однак в 2007 році відповідач позивачу ОСОБА_1 взагалі не нараховував і не виплачував дане підвищення до пенсії, а в 2008 році нараховував та виплачував йому дане підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року в наступних розмірах: з 22 травня в сумі 48 грн. 10 коп., з 01 липня в сумі 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня в сумі 49 грн. 80 коп., а тому слід зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області, на який покладена функція з призначення, нарахування та виплати пенсії, здійснити розрахунок та виплатити позивачу ОСОБА_1 за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком та з 22 травня по 31 грудня 2008 року у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року, оскільки іншими нормами законодавства, крім цієї, не встановлено мінімальної пенсії за віком, і положення даної статті не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком до обрахування цієї доплати. Достатніх підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі суд не вбачає.

З таких же підстав суд вважає, що належить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області здійснити розрахунок та виплатити позивачу ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" дія ст.6 зазначеного Закону не зупинялась, тому повинна була нараховуватись та виплачуватись державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а фактично за цей період нараховувалась та виплачувалась така допомога тільки в розмірі 10% в сумі 49 грн. 80 коп. в місяць.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача не ґрунтуються на законі, суперечать вимогам Конституції України та порушують право позивача ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, а тому необхідно відновити ці його порушені права, частково задовольнивши позовні вимоги в цій частині, а саме зобов’язати здійснити розрахунок недоплачених сум та виплатити у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року державну соціальну допомогу з 09 липня по 31 грудня 2007 року у розмірі 30%, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року.

У відповідності до вимог ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом 01 червня 2010 року, а тому є підстави для застосовування положень ст. 257 ЦК України і йому слід відмовити в задоволенні позовних вимог з 2006 року по 31 травня 2007 року за пропуском строку звернення до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 22, 46, 55, 95, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рн/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218, 88 ч.ч.1,3 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заставнівському районі Чернівецької області здійснити розрахунок недоплачених сум та виплатити ОСОБА_1 за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення до Апеляційного суду Чернівецької області через Заставнівський районний суд Чернівецької області або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ Стрілець Я.С.