КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

06.11.06 р.                                                                                                    № 15/17                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Фаловська  І.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Агрикова  О.В.

                                                                                                         Мамонтова  О.М.

в с т а н о в и в:

Позивач - приватне підприємство „Прометей-2000” (далі - ПП „Прометей-2000”) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача-товариства з обмеженою відповідальністю „Савинці” (далі - ТОВ „Савинці”), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Миргородська районна державна адміністрація (далі - третя особа 1) про стягнення 79139,50 грн. завданої шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував наявністю рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2006 року у справі № 15/4 (далі - рішення № 15/4), яким, на думку останнього, встановлений факт самовільного захвату відповідачем земельних ділянок, що належать позивачеві та визнано відсутність у нього права на їх користування. Такими незаконними діями позивач вважав, що відповідачем завдано йому збитків, розрахунок яких, на його думку є обґрунтованим, а позовні вимоги підлягали задоволенню. Відповідач в судовому засіданні першої інстанції участі не приймав, відзиву не подавав. Третя особа 1 підтверджувала наявність правопорушення за відповідачем та підтримувала позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.06.2006 року у справі №15/17 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 55851,60 грн. збитків (неотриманого прибутку), 558,52 грн. витрат по сплаті державного мита, 83,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті позовних вимог відмовлено. Повернуто позивачеві зайво сплачене державне мито.

Не погоджуючись з прийнятим місцевим судом рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 07.07.2006 року № 6, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 29.06.2006 року повністю в зв’язку з порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, договори оренди земельних ділянок, на які посилається позивач в якості підтвердження свого права користування земельними ділянками, є неукладеними, оскільки не пройшли державну реєстрацію у встановленому законом порядку. Крім цього, скаржник заперечує проти посилання судом на рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2006 року у справі № 15/4 як на преюдиціальний факт встановлення обставин, оскільки земельні ділянки площею 218 га, про які мова йде у рішенні, не ідентифіковані, а саме: не вказані номери договорів оренди земельних ділянок, власники, з якими ці договори  укладались, їх площі та межі, що свідчить про відсутність підстав вважати, що саме землі площею 30 га (на полі № 1), 120 га (в урочищі Чобіт), 68 га (на полі № 10) безпідставно використовував відповідач. Тим більше, що розміри полів значно більші за розміри вказаних площ на кожному полі, отже, апелянт вважає, що  наразі не відомо про які саме земельні ділянки йдеться в рішенні № 15/4. В судове засідання останній подав заперечення на відзиви позивача та третьої особи 1, в якому підтвердив свої доводи, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин апелянт вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні повністю. Крім цього, апелянт вказує, що не отримував ухвал місцевого суду про призначення справи до розгляду, на підтвердження чого надав суду письмові пояснення працівника підприємства останнього, з яких вбачається слідує, що поштове відділення не отримувало під час слухання справи документів із суду на ім’я та адресу відповідача.

До матеріалів справи через загальний відділ Київського міжобласного апеляційного господарського суду від  позивача та третьої особи 1 надійшли відзиви на апеляційну скаргу та додаткові пояснення до них . Вказані документи були розглянуті колегією суддів та залучені до матеріалів справи. Позивач та третя особа 1 вважали рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи відповідача такими, що спростовуються зібраними по цій справі доказами та встановленими обставинами у справі №15/4. На думку позивача, місцевий суд в рішенні правомірно послався на обставини, які є встановленими іншим рішенням цього ж суду № 15/4 щодо неправомірних дій відповідача стосовно спірних земельних ділянок та стягнув збитки у розмірі, який обрахований комісією, що створена Миргородською районною державною адміністрацією з метою визначення розміру завданих позивачеві збитків правомірно.

Дослідивши обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність залучення до участі у справу в порядку ст. 27 ГПК України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Миргородського районного відділу земельних ресурсів (далі - третя особа 2).

Третя особа 2 письмового відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не подала, однак усно в судовому засіданні її представник повідомив, що на думку третьої особи 2,  відповідач самовільно захопив земельні ділянки загальною площею 218 га ріллі із земель, орендованих ПП „Прометей-2000” та надав до матеріалів справи копії викопіювання таких ділянок із проекту розташування земельних часток (паїв).

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи, викладені ними в письмових документах.

З метою витребування додаткових доказів у справі, судовою колегією розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 23.10.2006 року в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 06.11.2006 року.

В судовому засіданні 06.11.2006 року  в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву для вивчення колегією поданих сторонами доказів до 06.11.2006 року  до 15-15 год.

В судовому засіданні 23.10.2006 року відповідно до ст. 69 ГПК України представниками сторін було подано підписану заяву про продовження строку розгляду справи.

Відповідно до розпорядження Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року справа передана для подальшого розгляду колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя  Фаловська І.М., суддя  Агрикова О.В., суддя Мамонтова О.М.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду –скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судовою колегією встановлено, що місцевим судом в основу рішення про стягнення 79139,50 грн. збитків, спричинених самовільним захватом відповідачем у 2005 році земельних ділянок, орендарем яких був позивач, покладено рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2006 року по справі № 15/4 за участю ПП „Прометей-2000”(позивача) та ТОВ „Савинці” (відповідача) яким визнано відсутність у ТОВ „Савинці”, права на користування земельними ділянками площею 218 га, що розташовані на території Савинцівської сільської ради та які належать позивачу на правах оренди.

На думку місцевого суду, зазначеним рішенням встановлений, також, факт самовільного захвату відповідачем на протязі 2005 року земельних ділянок загальною площею 218 га ріллі із земель, орендованих позивачем. Підставою ж для стягнення місцевим судом з відповідача 55851,60 грн. неотриманого прибутку слугував Акт визначення розміру неодержаних доходів від 11.06.2006 року на суму 55851,60 грн. (далі - Акт), складений комісією, яка була створена Миронівською районною державною адміністрацією 09.06.2006 року.

Таким чином, місцевий суд встановив вину відповідача, його протиправну поведінку, наявність збитків в майновій сфері позивача та причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками, що стало підставою для стягнення з відповідача 55851,60 грн. збитків. Колегія апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається із рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2006 року по справі № 15/4, ним, дійсно, визнано відсутність у ТОВ „Савинці” права на користування земельними ділянками площею 218 га, що розташовані на території Савинцівської сільської ради та які належать позивачу на правах оренди. Разом з тим, рішенням № 15/4 не встановлено факту самовільного зайняття відповідачем будь-яких земельних ділянок, що є предметом спору. Судом не досліджувалися в мотивувальній частині рішення ці обставини та відсутнє посилання на належні та допустимі докази, якими цей факт підтверджено. Вказаним рішенням припинено провадження у справі за відсутністю предмету спору в частині позовних вимог про заборону відповідачеві вчиняти дії по самозахвату земельних ділянок, які належать позивачу на правах оренди, з тих підстав, що на момент розгляду спору відповідач не здійснює користування спірними ділянками в зв’язку з закінченням сезону польових робіт. Разом з тим, не вказано в цьому рішенні періоду (року, місяця), коли здійснювалися неправомірні дії відповідачем та коли вони закінчилися.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство, яким регулюються спірні правовідносини, не передбачає поняття самозахвату землі.

Статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції Закону від 03.02.1993 року №2977-ХІІ передбачена адміністративна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки. Органом, що уповноважений розглядати такі справи, відповідно до вимог статті 238-1 цього Кодексу є  органи земельних ресурсів, які розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства в галузі використання і охорони земель та порядку регулювання земельних відносин. (статті 52, 53, 531, 532, 54, 55, 56, 1885 цього Кодексу). Від імені органів, зазначених у цій статті, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: Голова Державного комітету України по земельних ресурсах та його заступники, Голова Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим та його заступники, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських головних управлінь та їх заступники, начальники міських (міст обласного та районного підпорядкування), районних управлінь (відділів) земельних ресурсів та їх заступники, інженери-землевпорядники сіл і селищ.

Як вбачається з матеріалів справи, в ній відсутні належні та допустимі докази (акт компетентного органу, протокол адмінкомісії, інші адмінматеріали), що підтверджують факт самовільного зайняття будь-яких земельних ділянок відповідачем, зокрема тих, що належать позивачеві. Про відсутність таких документів зазначав в судовому засіданні і представник третьої особи 2.

Отже, судова колегія встановила, що рішенням № 15/4 не встановлено обставин,  що підтверджують самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок площею 218 га, на які посилається у рішенні позивач.

Разом з тим, визнання  рішенням № 15/4 відсутності у ТОВ „Савинці” права на користування земельними ділянками площею 218 га, що розташовані на території Савинцівської сільської ради та які належать позивачу на правах оренди, не доводить наявність вини відповідача у завданні позивачеві збитків як  у розмірі, заявленому позивачем до стягнення, так і у розмірі, стягнутому судом. Так,  земельні ділянки на площі 218 га в рішенні суду № 15/4 не ідентифіковані (не вказані номери договорів оренди земельних ділянок, власники, з якими ці договори  укладались позивачем, їх площі та межі в земельних масивах громадян КСП „Колос”, точне місце розташування, кадастрові плани та кадастрові номери та інше), отже колегія суддів не вбачає,  що земельні ділянки площею 30 га (на полі №1), 120 га (в урочищі Чобіт), 68 га (на полі №10), є саме тими ділянками, на які у позивача укладені договори оренди із їх власниками та, що саме землі площею 30 га (на полі №1), 120 га (в урочищі Чобіт), 68 га (на полі №10) безпідставно використовував відповідач.

Отже, місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що рішення суду             № 15/4 має преюдиціальне значення, щодо фактів, встановлених судом та ці факти не потребують доведення  під час прийняття рішення у справі, що переглядається.

З метою встановлення всіх обставин справи та прийняття законного та об’єктивного рішення, судовою колегією витребувались від сторін додаткові докази, зокрема договори  оренди земельних ділянок з позивачем та відповідачем.

Як вбачається з доданого до матеріалів справи державного акту на право колективної власності на землю, виданого Савинцівською сільською радою народних депутатів Миргородського району Полтавської області від 04.03.1997 року, власниками 3203,1 га землі в межах Савинцівської сільської ради є фізичні особи - члени КСП „Колос”. Судовою колегією встановлено, що з фізичними особами, список яких додано відповідачем до матеріалів справи разом з копіями договорів оренди, завіреними належним чином укладені договори оренди земельних ділянок з відповідачем. Земельні ділянки вказаних в списку фізичних осіб позначені на доданій до матеріалів справи  схемі (викопіровці) (а.с.118-122).

Судова колегія не бере до уваги твердження позивача, що ці договори оренди є підробленими, оскільки такі твердження не підтверджені належними доказами.

Таким чином, з поданих до матеріалів справи сторонами договорів оренди земельних ділянок  не вбачається, що відповідач здійснив у 2005 році самовільне захоплення земельних ділянок позивача на площі 218 га.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави вважати лист–відповідь Миргородського відділу земельних ресурсів від 07.02.2006 року № 01-21-01-29-06/227 на  запит позивача від 06.02.2006 року № 69 та інші листи останнього, в яких йдеться про „самозахват землі”, належними та допустимими доказами, що свідчить про фактичне самовільне зайняття відповідачам земельних ділянок, які належить позивачеві.

Як вбачається з довідки Миргородського відділу земельних ресурсів від 07.02.2006 року № 01-21-01-29-06/227, станом на 01.01.2006 року за ПП „Прометей-2000” на території Савинцівської сільської ради  рахувались земельні ділянки площею 2047 га ріллі, а як встановлено вище, за відповідачем рахуються 3203,1 га. Отже, які саме земельні ділянки площею 218 га незаконно використовував відповідач позивач довести не зміг, а в рішенні суду № 15/4 вони також не конкретизовані.

Крім цього, ст. 18 Закону України  «Про оренду землі»передбачено, що порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію, визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 12 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, який затверджено постановою КМУ від 25.12.98 за № 2073, факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Райдержадміністраціям (окрім Київської та Севастопольської), таке право засвідчувати факт державної реєстрації, не надано. Як вбачається із копій договорів оренди земельних ділянок, які на вимогу апеляційного суду додані до матеріалів справи, позивачем та Миргородською районною державною адміністрацією, частина вказаних договорів зареєстрована Миргородською райдержадміністрацією, а інша частина Савинцівською сільською радою, що суперечить вимогам чинного законодавства про порядок реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Згідно вимог чинного законодавства обов’язок доведення відсутності вини в завданій шкоді покладається на відповідача. На думку судової колегії, останній довів відсутність своєї вини щодо завданих позивачем збитків.

Що стосується обґрунтованого розрахунку завданої шкоди, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, визначено, що до складу комісій мають включатися представники підприємств, установ, організацій, які будуть відшкодовувати збитки. Як вбачається із акту визначення розміру неодержаних доходів від 11.06.2006 року, до складу комісії представник ТОВ «Савинці»залучений не був, участі у визначенні розміру збитків не приймав і його підпис в акті відсутній. Крім цього, судовою колегією встановлено, що  Розпорядженням Миргородської райдержадміністрації від 09.06.06 року комісія була створена тільки після судового провадження, а акт про не отримані доходи позивача складений під час розгляду справи місцевим судом. Отже, на час звернення позивачем з позовом до суду, обґрунтованого розрахунку збитків у позивача не було. Про це свідчать також ті обставини, що представник ТОВ «Савинці»в акті вказаний як відповідач, а не підприємство, що має відшкодувати збитки.

Також, не є обґрунтованим в акті розмір збитків в сумі  55851,60 грн.

Так, згідно п. 25 Постанови пленуму ВСУ від 16.04.04 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»у справах про відшкодування збитків або шкоди необхідно витребовувати, крім іншого: довідку належної служби районної державної адміністрації про середню врожайність відповідних культур; довідку про ринкову ціну цих культур. В матеріалах справи є лише довідка відділу статистики у Шишацькому (а не Миргородському) районі № 30 від 30.01.06 року, де середня урожайність гречки у 2005 р. становить 7,9 ц/га. Однак, в акті комісії щодо неодержаних доходів урожайність гречки складає 9,15 ц/га. Довідка про ринкову ціну культур взагалі відсутня. Не зміг пояснити в судовому засіданні представник третьої особи 1 і тих обставин, чому в акті не вказаний період, за який нарахована відповідна сума збитків та механізм розрахунку вказаної суми.

За таких обставин розмір збитків не є обґрунтованим належними та допустимими доказами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Згідно з пунктом «д»ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України землекористувачам відшкодовуються збитки, завдані внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Частиною 1 ст. 157 цього Кодексу передбачено перелік осіб, які повинні відшкодовувати збитки нанесені власникам чи землекористувачам. До таких осіб відносяться юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів .

Правовою підставою стягнення збитків є наявність складу правопорушення у діях відповідача: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність); шкода; причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях відповідача протиправної поведінки та вини, а також причинного зв’язку між неправомірними діями відповідача та завданими збитками в розмірі 55851,60 грн.

Разом з тим, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 23287,90 грн. збитків є правомірним на підставі встановлених вище судовою колегією обставин справи.

Щодо процесуальних порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, то слід зазначити таке. Не зважаючи на те, що відповідач не приймав участі у справі та не зміг надати свої заперечення на позов, які судова колегія частково взяла до уваги під час розгляду справи в апеляційній інстанції, колегія не вбачає порушень місцевим судом норм процесуального права, оскільки в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачеві № 27420, що є належним доказом повідомлення останнього про час і місце розгляду справи. Разом з тим,  пояснення працівника відповідача Міщенко К.С. про те, що до поштового відділення взагалі не надходило вищевказане повідомлення про вручення поштового відправлення, не взято судом до уваги, оскільки таке письмове пояснення не підтверджене належними доказами.

За таких обставин, колегія апеляційного суду вважає, що в порушення вимог ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином не досліджено обставини справи  та  не надано цим обставинам  відповідну правову оцінку, в зв’язку з чим, рішення господарського суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення –скасуванню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України  судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на  позивача повністю.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, ст.ст. 103 - 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд  

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Савинці” на рішення господарського суду Полтавської області від 29.06.2006 року у справі          № 15/17 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 29.06.2006 року у справі № 15/17 скасувати частково та прийняти нове рішення в цій частині.

3. Відмовити Приватному підприємству „Прометей-2000” в задоволенні позовних вимог в частині стягнення   55851,60 грн. збитків (неодержаного прибутку).

4. В частині відмови Приватному підприємству „Прометей-2000” в задоволенні позовних вимог в розмірі 23287,90 грн. збитків рішення господарського суду Полтавської області від 29.06.2006 року у справі № 15/17 залишити без змін.

5. Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 29.06.2006 року у справі № 15/17 залишити без змін.

6. Стягнути з Приватного підприємства „Прометей-2000” (38010, Полтавська область, Шишацький район, с. Ковалівка, вул. Лісова, 1; код 25273621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Савинці” (37642, Полтавська область, Миргородський район, с. Савинці, вул. Леніна, 68; код 32468789) 395 (триста дев’яносто п’ять) грн. 70 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.

7. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

8. Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам та третім особам.

9. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий                                                                                Фаловська  І.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Агрикова  О.В.

                                                                                                         Мамонтова  О.М.