КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

03.11.06 р.                                                                                                    № 10/188                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Федоров  М. О.

                                                                                                         Яковлєв М. Л.

при секретарі судового засідання –Огієнко В.О.,

за участю представників сторін:

від закритого акціонерного товариства «Калина ЛТД»: Скачко А.А. –дов. б/н від 01.10.2006 р., представник;

від державної виконавчої служби у Лубенському районі: Скрипник В.Л. –дов. б/н від 01.09.2006 р., представник;

від державного підприємства «Лубенське районне управління магістральних нафтопродуктопроводів»: Максютенко Д.О. –дов. № 01/11 від 01.11.2006 р., представник;

від державного підприємства «Укртранснафтопродукт»: Мацкевич О.Г. –дов. № 16-10 від 19.10.2006 р., представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області на ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.07.2006 року,

у справи      № 10/188 (суддя –Шкурдова Л.М.)

за скаргою закритого акціонерного товариства «Калина ЛТД», м. Рівне,

на дії                державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської

                   області, м. Лубни,

боржник     державне підприємство «Лубенське районне управління магістральних

                    нафтопродуктопроводів», м. Лубни,            

правонаступник боржника  державне підприємство «Укртранснафтопродукт»,

                                                  м. Київ,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.07.2006 р. по справі № 10/188 визнано неправомірними дії державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області (далі по тексту –ДВС у Лубенському районі) в частині складення акта опису і арешту майна від 28.04.2006 р. та зобов’язано ДВС у Лубенському районі накласти арешт і передати в реалізацію з публічних торгів інше майно Державного підприємства «Лубенське районне управління магістральних нафтопродуктів»(далі по тексту –ДП Лубенська РУМНПП, боржник) (транспортні засоби та нерухоме майно).

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою місцевого господарського суду  ДВС у Лубенському районі звернулася до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою № 3/581-з від 14.09.2006 р., в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.07.2006 р. по даній справі та відмовити закритому акціонерному товариству «Калина ЛТД»(далі по тексту –ЗАТ «Калина ЛТД») в задоволенні скарги на дії ДВС у Лубенському районі.

В обґрунтування апеляційної скарги зроблено посилання на порушення місцевим господарським судом  норм матеріального права, а також на те, що висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають фактичним обставинам справ.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. апеляційна скарга ДВС у Лубенському районі була прийнята до провадження і призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.11.2006 р.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Представник ДВС у Лубенському районі в судовому засідання підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник ЗАТ «Калина-ЛТД»вважає доводи апелянта необгрунтованими, підкреслюючи, що у Державного підприємства «Лубенське районне управління магістральних нафтопродуктів»(далі по тексту –ДП Лубенська РУМНПП) на балансі є транспортні засоби, нерухоме майно, а державний виконавець описав та наклав арешт на нафтопродуктопровід, тобто майно, яке не має перспективи бути реалізоване, а тому просить залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Представник ДП «Лубенська РУМНПП»зазначає, що на даний час ДП «Лубенське РУМНПП»в стадії реорганізації і правонаступником його є державне підприємство «Укртранснафтопродукт», м. Київ. Враховуючи, що майно, на яке було зобов’язано накласти арешт, має статус державного майна представник як ДП «Лубенське РУМНПП»так і представник правонаступника боржника  просять скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.07.2006 р. по справі № 10/188 і прийняти нове рішення, яким зупинити виконавче провадження до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна відповідно до ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ДВС у Лубенському районі підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційною інстанцією, Державною виконавчою службою Лубенського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області відкриті виконавчі провадження в порядку примусового виконання ухвали від 03.02.2006 р. по справі № 18/547, наказу від 03.02.2006 по справі № 10/188 та наказу від 25.10.2004 по справі № 20/351 щодо стягнення з боржника грошових коштів в розмірі 2276055,84 грн., 1202034,04 грн., 122511,67 грн. відповідно. До моменту розгляду цієї справи боржником погашено частина боргу в розмірі 173076,69 грн. (списаних органом Державної виконавчої служби з арештованого рахунку боржника та зарахованих в порядку зарахування зустрічних однорідних вимог). Виходячи з цього, загальна сума заборгованості ДП «Лубенське РУМНПП»перед ЗАТ «Калина ЛТД»складає 3449749,86 грн.

В порядку виконання виконавчого провадження 28 квітня 2006 року органом Державної виконавчої служби складено акт опису й арешту майна, відповідно до якого, описано і накладено арешт на нафтопродуктопровід, що належать боржнику.

При прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що Державною виконавчою службою було накладено арешт лише на нафтопродуктопровід, коли у боржника на балансі є транспортні засоби та нерухоме майно, на яке можна було накласти арешт з метою як найшвидшого та гарантованого задоволення вимог.

Але колегії суддів апеляційної інстанції не погоджується з даними висновки місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі по тексту - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Статтею 2 цього Закону визначено, що під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв’язку із трудовими відносинами.

Згідно п. 4 Порядку виведення з експлуатації магістральних нафтопродуктопроводів, закріплених на праві господарського відання за державними підприємствами нафтогазової галузі затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2005 р. за № 57 подані підприємством документи розглядаються комісією, персональний склад якої затверджується Міністром палива та енергетики. За результатами розгляду комісія протягом 45 днів після отримання повного пакета документів приймає рішення про виведення або відмову у виведенні з експлуатації магістрального нафтопродуктопроводу, яке оформлюється протоколом.

Як вбачається з наданого в судовому засіданні апеляційної інстанції Протоколу засідання робочої комісії з розгляду питань виведення з експлуатації магістральних нафтопродуктопроводів, закріплених на праві господарського відання за державними підприємствами нафтогазової галузі від 18.03.2005 р., робоча комісія погодилася з пропозицією ДП  «Лубенське РУМНПП», щодо виведення з експлуатації нафтопродуктопроводу «Лубни-Київ»з відводами та спорудами на них, які перебувають на балансі підприємства (згідно з додатком).

Також судом встановлено, що арештоване й описане майно, а саме нафтопродуктопровід, тривалий час ніяким чином не використовувався і не може використовуватись в виробничій діяльності ДП «Лубенське РУМНПП»та його правонаступника - ДП «Укртранснафтопродукт»в силу причин технічного характеру та через його розкомплектування і часткове руйнування, а тому дія мораторію на таке майно не поширюється, що додатково обґрунтовується висновками робочої комісії Міністерства палива та енергетики України визначених у протоколі засідання робочої комісії з розгляду питань виведення з експлуатації магістральних нафтопродуктопроводів, закріплених на праві господарського відання за державними підприємствами нафтової галузі від 18 березня 2005 року.

До цього, листом № 02-365 від 07 листопада 2005 року головний інженер ДП «Лубенське РУМНПП»довів до відома Інституту транспорту нафти, що нафтопродуктопроводи підприємства знаходяться в стані консервації, система ЕХЗ зруйнована, зв’язок не працює, на кінцевих пунктах перекачувальні станції розукомплектовані, обслуговуючий персонал на площадці ПС і лінійних частинах відсутній.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні № 11-рп/2003 від 10 червня 2003 року в «Справі про мораторій на примусову реалізацію майна»(п.3.3), де зазначено, що за змістом статті 2 Закону мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Статтею 64 цього ж Закону передбачена черговість звернення стягнення на майно підприємства-боржника. Зокрема передбачено, що в першу чергу накладається арешт на майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві.

Крім того, ст. 56 зазначеного Закону закріплено право боржника зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.

Таким чином, державним виконавцем правильно визначено майно, що підлягало арешту.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що акт опису й арешту майна від 28 квітня 2006 року складено на виконання рішень та ухвал судів, в тому числі численних рішень судів про стягнення заробітної плати та ухвал господарського суду про заміну способу та порядку виконання рішень господарських судів.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав щодо визнання незаконними дій державного виконавця та для скасування складеного ним акту опису й арешту майна від 28 квітня 2006 року.

Окрім того, постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, від 26 травня 2006 року по справі № 2-А-30/2006, яка не оскаржувалась та набрала законної сили 06.06.2006 р., дії державного виконавця щодо дій по накладенню арешту на майно боржника визнано правомірними (законними).

Таким чином колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Полтавської області дійшов невірного висновку при визнанні дій  ДВС у Лубенському районі в частині складення акта опису і арешту майна від 28.04.2006 р. неправомірними, не встановив всі фактичні обставини, що мають значення для розгляду справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського  суду скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,  

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області на ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.07.2006 року по справі № 10/188 задовольнити повністю.

2.          Ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.07.2006 р. у справі № 10/188 скасувати повністю.

3.          В задоволенні скарги закритого акціонерного товариства «Калина ЛТД»на дії Державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області – відмовити.

4.          Матеріали справи № 10/188 повернути до господарського суду Полтавської області.

          

Головуючий                                                                                Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Федоров  М. О.

                                                                                                         Яковлєв М. Л.