АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Слободянюк С.В., Крижанівської Г.В.,

при секретарі Абдуллаєвій Е.Б.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києва Пішковцій ОксаниВікторівни на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року в цивільній справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт» на бездіяльність державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києва Журбаса Дениса Вікторовича, Пішковцій ОксаниВікторівни, заінтересована особа: ОСОБА_3, -

УСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року заявник ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із скаргою на бездіяльність державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві Журбаса Д. В., Пішковцій О. В.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт» на бездіяльність державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві Журбаса ДенисаВікторовича, ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_3 - задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві Журбаса ДенисаВікторовича щодо ненадсилання постанови про відкриття виконавчого провадження № 4196312 від 12 лютого 2014 року;

Зобов'язано державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві ОСОБА_1 надіслати на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт» копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 41963312 від 12 лютого 2014 року.

Унікальний номер справи: 760/10997/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11913/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Л.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.

Визнано неправомірною бездіяльність державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві Журбаса ДенисаВікторовича, ОСОБА_1 щодо невинесення постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Солом'янського районного суду м. Києва № 2-707/13 від 04 лютого 2014 року в частині визнання недостовірною інформації, розміщеної ОСОБА_3 на сайті www.wavhome.tv у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2» та зобов'язання ОСОБА_3 її видалити та опублікувати її спростування;

Зобов'язано державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві ОСОБА_1 відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Солом'янського районного суду м. Києва № 2-707/13 від 04 лютого 2014 року в частині визнання недостовірною інформації, розміщеної ОСОБА_3 на сайті www.wayhome.tv у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», і зобов'язання ОСОБА_3 її видалити та опублікувати її спростування.

Визнано неправомірною бездіяльність державних виконавців Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві Журбаса ДенисаВікторовича, ОСОБА_1 в межах виконавчих проваджень N° 41636436 та № 41963231 щодо відсутності звернення на заробітну плату ОСОБА_3 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Телеос-Буд», Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВКК «Буд-Лайн».

В іншій частині вимог скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києва Пішковцій Оксана Вікторівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою дії державних виконавців визнати правомірними.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду 1-ї інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що при її постановленні, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що в рамках даного виконавчого провадження, відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем вжито всі заходи які були спрямовані на виконання рішення суду, 21.07.2013 року накладено на ОСОБА_3 штраф, 28.07.2013 року за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, накладено на ОСОБА_3 штраф. 07.08.2013 року направлено подання державного виконавця про вирішення питання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України, до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, а 11.08.2014 старшим державним виконавцем Пішковцій О.В. керуючись п. 11 ч. ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 41963312 та повернено до суду.

Зазначає, що у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, державним виконавцем 23.04.2015 винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві.

Апелянт вказує, що судова повістка щодо розгляду справи за скаргою надійшла до відділу 10.07.2015, тобто після дати призначеного на 08.07.2015 засідання, що позбавило державного виконавця надати до суду заперечення та матеріалів виконавчих проваджень та безпосередньо з'явитися в судове засідання.

Вважає, що державним виконавцем вжито всі належні заходи в рамках виконавчого провадження, тому підстави для задоволення вимог скаржника відсутні.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, рганізацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду в місті Києві від 08.05.2013 у справі № 2-707/13 за позовом ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» до ОСОБА_3 про захист ділової репутації вирішено:

визнано недостовірною інформацію, викладену ОСОБА_3 на інтернет-сайті за адресою: wayhome.tv, у статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» та зобов'язано ОСОБА_3 її видалити;

визнано недостовірною інформацію, викладену ОСОБА_3 на інтернет-сайті за адресою: wayhome.tv, у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» та зобов'язано ОСОБА_3 її видалити;

визнано недостовірною інформацію, викладену ОСОБА_3 на інтернет-сайті за адресою: wayhome.tv, у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» та зобов'язано ОСОБА_3 її видалити;

стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» судовий збір у розмірі 107,30 грн. (Т. 1 а.с. 141-151).

Також враховано судом першої інстанції, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11.09.2013 у справі № 22- ц/796/8917/2 додатково до зобов'язань згідно з рішенням Солом'янського районного суду в м. Києві, зобов'язано ОСОБА_3 спростувати розміщену ним на інтернет-сайті за адресою: wayhome.tv, у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2» недостовірну інформацію. Крім того, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» моральну шкоду у розмірі 30000 грн. (Т. 1 а.с. 152-161).

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.12.2013 рішення Апеляційного суду м. Києва від 11.09.2013 змінено в частині стягнення моральної шкоди, яку зменшено до 5 000 грн. В іншій частині рішення залишено без змін (Т.1 а. с. 162-166).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначених рішень Солом'янський районний суд м. Києва видав п'ять виконавчих листів. Однак, предметом розгляду цієї скарги є бездіяльність державних виконавців щодо невиконання трьох виконавчих листів, а саме:

виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва від 09.10.2013 про стягнення з ОСОБА_3 судового збору у розмірі 107,30 грн. (Т.1 а.с. 167-168);

виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва від 04.02.2014 про стягнення з ОСОБА_3 5000 грн. моральної шкоди (Т.1 а.с. 169);

виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва від 04.02.2014 про визнання недостовірною інформації, розміщеної на інтернет- сайті за адресою: wayhome.tv, у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2» та її видалення (Т. 1 а.с. 170-171).

Судом першої інстанції встановлено, що з метою примусового виконання виконавчих листів про стягнення грошових сум державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві Журбас Д. В. відкрив виконавчі провадження № 41636436 щодо стягнення судового збору в сумі 107,30 грн. (постанова від 24.01.2014 - Т.1 а.с. 177) та № 41963231 щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. (постанова від - Т. 1 а.с. 179).

Також встановлено, що відповідно до відомостей листа Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві від 29.07.2014 № 18443/0/11-14 вбачається, що державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві Журбас Д. В. був звільнений із займаної посади згідно з наказом Головного управління юстиції в м. Києві від 27.06.2014. Виконавчі документи передано для подальшого виконання старшому державному виконавцю Пішковцій О. В. (Т.1 а.с. 180-182).

Достеменно встановлено судом першої інстанції, що за дорученням Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України управлянням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві проведено перевірку матеріалів виконавчих проваджень за заявами ТОВ «НВП «Укрвермікуліт», яка здійснювалася відповідно до статей 83-86 Закону України «Про виконавче провадження» в порядку контролю за законністю виконавчого провадження.

Стаття 85 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що посадові особи мають право витребувати виконавче провадження з відповідного органу державної виконавчої служби для його перевірки. Про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься постанова.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки державний виконавець не з'явився до суду та не надав матеріали виконавчого провадження, суд при розгляді цієї справи виходить з постанов про перевірку матеріалів виконавчого провадження (Т,1 а.с. 231-241).

Крім того, не з'явився державний виконавець і до суду апеляційної інстанції, при цьому в матеріалах справи наявне зворотне повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, з якого вбачається, що уповноважена особа ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві отримала судову повістку в засідання, призначене на 05.10.2015 р, завчасно, а саме 14.09.2015 р.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 3 своєї постанови № 6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» наголошує, що «при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12)».

Як вбачається з постанов про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 100/1 від 30.04.2015 та № 100 від 30.04.2015 (т.1 а.с. 235-236, 239-241), державним виконавцем вчинено ряд дій, спрямованих на примусове виконання виконавчих листів щодо стягнення судового збору та моральної шкоди, зокрема, направлено запити, складено акти, накладено арешт на все рухоме майно боржника, здійснено виходи за адресою боржника.

Серед іншого, 21.07.2014 державним виконавцем Пішковцій О. В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яка направлена із супровідним листом у ТОВ «Консулбуд», що знаходиться в АДРЕСА_1.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» у своєму клопотанні звертав увагу на те, що ОСОБА_3 є директором та одноособовим власником трьох товариств з обмеженою відповідальністю: «Телеос-Буд», «Виробничо-комерційна компанія «Буд-лайн» та «Консулбуд» (Т. 1 а.с. 136-137).

Разом з тим, вказана інформація підтвердилась також і листом Державної фіскальної служби України від 08.06.2015 № 11903/6/99-99-1701-01-15, відповідно до якого ОСОБА_3 є засновником і керівником ТОВ «Телеос-Буд», ТОВ «Консулбуд» і ТОВ «ВКК «Буд-Лайн» та отримував дохід у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) платнику податків відповідно до умов трудового договору (контракту) (Т.2 а.с. 6-7).

Задовольняючи скаргу частково, суд першої інстанції вірно врахував, що неприйняття постанов про звернення стягнення на заробітну плату боржника у ТОВ «Телеос-Буд» та ТОВ «ВКК «Буд-Лайн» свідчить про бездіяльність державного виконавця, тому в цій частині скарга є обґрунтованою.

Крім того, ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» звертав увагу державного виконавця, що адреса: АДРЕСА_1 є місцем реєстрації ОСОБА_3 та юридичною адресою трьох товариств з обмеженою відповідальністю, у яких він є засновником, з огляду на що вважав, що державний виконавець неправомірно не вчинив дії, направлені на витребування інформації щодо власника вищезазначеної нерухомості.

З огляду на фактичні обставини справи, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідно до постанови про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 100 від 30.04.2015 (т.1 а.с. 239-241) встановлено, що 11.12.2014 державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що провести виконавчі дії не виявилося можливим, оскільки двері квартири ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт. Також в матеріалах провадження наявна інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно з якою за боржником зареєстрована квартира за адресою: АДРЕСА_2, яка перебуває в іпотеці Державної іпотечної установи. Також, згідно з відповіддю ВРЕВ-3 УДАІ в м. Києві від 01.03.2014 за боржником зареєстровано транспортний засіб RENAULT 1996 р.в, державний номер НОМЕР_1.

Колегія суддів погоджується, що державний виконавець вчиняв необхідні дії щодо встановлення майна боржника. Встановлення власника квартири АДРЕСА_1 у цьому виконавчому провадженні не було доцільним, оскільки відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Разом з тим, оскільки вартість квартири і сума, що підлягає стягненню з боржника, не є співмірними, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги в цій частині.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції відносно відмови у задоволенні вимоги ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» щодо вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на звернення стягнення на майнові права ОСОБА_3 у статутних фондах ТОВ «Телеос-Буд», ТОВ «Консулбуд» і TOB «ВКК «Буд-Лайн». Відповідно до витягу з ЄДРПОУ внесок до статутного фонду ТОВ «Телеос-Буд» складає 10000 грн, ТОВ «ВКК «Буд- Лайн» - 46081 грн, ТОВ «Консулбуд» - 1000 грн, зважаючи на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 115 ЦК господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного капіталу).

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю не несе відповідальність за борги фізичної особи, тому у задоволенні скарги в частині визнання бездіяльності державних виконавців щодо відсутності звернення на майнові права ОСОБА_3 належить відмовити.

Як встановивлено судом першої інстанції, 05.02.2014 ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» звернулося до ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо видалення недостовірної інформації, яка розміщена на інтернет-сайті за адресою: wayhome.tv, у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2» (Т. 1 а. с. 176).

Підставою для подання такої заяви був виконавчий лист Солом'янського районного суду м. Києва від 04.02.2014 (Т.1 а.с. 170-172).

Однак, з постанови про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 97 від 30.04.2015 випливає, що 12.02.2014 державний виконавець Журбас Д. В. відкрив виконавче провадження лише в частині визнання недостовірною інформації, яка розміщена на інтернет-сайті за адресою: wayhome.tv, у статті «ІНФОРМАЦІЯ_3» та зобов'язання її видалити (Т. 1 а.с. 231 - 232).

Що стосується статей «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», то в цій частині виконавчі провадження наразі не відкриті.

Як пояснив у судовому засіданні представник заявника, боржник після звернення до правоохоронних органів частково виконав рішення суду, зокрема, в частині видалення статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», тобто саме у тій частині, у якій було відкрито виконавче провадження. Однак, цю інформацію не спростував, як і не видалив і не спростував інформацію, що міститься у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Виконання рішення в частині видалення і спростування інформації, що міститься у цих двох статтях наразі не можливе, оскільки не відкриті виконавчі провадження.

Враховуючи те, що невчинення дій державним виконавцем щодо примусового виконання рішення, порушує конституційні та міжнародні гарантії обов'язкового виконання рішення суду, вимоги скарги в частині визнання бездіяльності державних виконавців щодо невинесення постанови про відкриття виконавчого провадження в частині визнання неправомірною, видалення та спростування інформації, що міститься у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також зобов'язання вчинити дії щодо відкриття такого провадження, є обґрунтованими.

Також, ТОВ «НВП «Укрвермікуліт» зазначав, що постанову від 12.02.2014, якою відкрито виконавче провадження в частині видалення статті «ІНФОРМАЦІЯ_3», до цього часу так і не отримав.

З постанови про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 97 від 30.04.2015 вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2014 була направлена сторонам у той же день (Т. 1 а.с. 231). Однак, матеріалами перевірки не було встановлено, чи є докази направлення постанови та чи ця постанова була отримана заявником.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення постанови заявнику та її отримання, а державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів щодо цих обставин, колегія суддів також вважає, що вимоги скарги в частині визнання бездіяльності державного виконавця щодо ненадсилання постанови від 12.02.2014 неправомірною та зобов'язання надіслати її, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 385 ЦПК передбачає, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Разом з тим, матеріали перевірки виконавчого провадження, з яких заявник фактично дізнався про хід виконавчого провадження, заявник відповідно до супровідного листа від 08.05.2015 № 3436-0-4-15/20-3.1 отримав 05.06.2015 (Т. 1 а.с. 242), до суду із зазначеною скаргою заявник звернувся 08.06.2015, тому встановлений цивільним процесуальним законодавством строк не пропустив.

Стаття 387 ЦПК передбачає, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення скарги.

Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування апеляційної скарги, та вважає, що за таких обставин підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження матеріалами справи, відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 312 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києва Пішковцій Оксани Вікторівни - відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: