Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.06 Справа № 19/89
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Рудченка С.Г. (доповідач по справі),
суддів: Міщенко П. К. суддів: Яковлева М, Л,
.
при секретарі судового засідання –Огієнко В.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Духновський В.А. –дов. № 04-581/6229 від 07.11.2006 р., представник;
від відповідача: Козачук О.А. –дов. № 2-161д від 27.09.2006 р., представник;
Мирна Т.І. – дов. № 2-162д від 27.09.2006 р., представник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Полтавської області від 22.08.2006 року, повний текст якої підписано 30.08.2006 року,
по справі № 19/89 (суддя –Безрук Т.М.),
за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Полтава,
до дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної
компанії «Нафтогаз України», м. Київ, в особі Газопромислового
управління «Полтавагазвидобування», м. Полтава,
про стягнення 1885276,80 грн. штрафних санкцій, 19983,93 грн. пені,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2006 р. Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту –ФСЗІ, позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, в особі Газопромислового управління «Полтавагазвидобування», м. Полтава (далі по тексту – відповідач) про стягнення 1885276,80 грн. штрафних санкцій та 19983,93 грн. пені за не створення 90 робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році.
Постановою господарського суду Полтавської області від 22.08.2006 року, повний текст якої підписано 30.08.2006 року, по справі № 19/89 відмовлено ФСЗІ у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаною постановою господарського суду Полтавської області, ФСЗІ звернувя до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФСЗІ.
В обґрунтування апеляційної скарги зроблено посилання на те, судом при прийнятті оскаржуваної постанови не повно з’ясовано фактичні обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому остання підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.10.2006 року апеляційну скаргу ФСЗІ прийнято до апеляційного провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін 20.10.2006 р.
Розгляд справи здійснюється після оголошеної в судовому засіданні 20.10.2006 р. перерви до 27.10.2006 р. та оголошеної в судовому засіданні 27.10.2006 р. ухвали про відкладення у зв’язку з неявкою представника позивача, який про час, дату та місце засідання суду належним чином був повідомлений.
Розпорядженням в.о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.11.2006 року у зв’язку з виробничою необхідністю розгляд справи № 19/89 призначено у складі колегії суддів: головуючого судді –Рудченка С.Г, суддів Яковлєва М.Л. та Міщенка П.К.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства (далі –КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати постанову місцевого господарського суду від 22.08.2006 р. по справі № 19/89 та винести нове рішення, яким задовольнити позов ФСЗІ в повному обсязі.
Відповідач скористався наданим йому ст. 191 КАС України правом на подання заперечень на апеляційну скаргу, у яких Газопромислове управління «Полтавагазвидобування»не погоджується з вимогами апеляційної скарги та просить оскаржувану постанову господарського суду Полтавської області залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у тексті заперечень, підтримавши свої вимоги в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга ФСЗІ на постанову господарського суду Полтавської області від 22.08.2006 року задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 2606-ІІІ (далі –Закон), для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Стаття 20 цього Закону передбачає, що підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної за робітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі мі сця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в час тині першій статті 18 Закону.
Зі звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2005 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 році становить 3211 чоловік. Кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем згідно встановленого нормативу, що розраховується, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників на підприємстві, а саме 3211 х 4% = 128,44, складає 128 місць, проте фактично на підприємстві у 2005 році працювало тільки 38 інвалідів.
Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров’я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до Наказу директора ГПУ «Полтавагазвидобування»№ 81 від 09.02.2005 р. (том 4 а.с. - 81) на підприємстві відповідача було проведено атестацію робочих місць інвалідів, за результатами якої складено акти атестації кожного робочого місця інваліда.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції керувався тим, що керівництвом підприємства виконано всі необхідні дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак необхідна кількість їх не працевлаштована не з вини відповідача.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким мотивуванням відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки після повного та всебічного перегляду в апеляційному порядку оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції було встановлено, що підприємством відповідача був направлений лист № 4-6363 від 19.09.2005 р. до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, Управління праці та соціального захисту населення Октябрського райвиконкому, Полтавського міського центру зайнятості, Полтавського обласного центру зайнятості, в якому було повідомлено про створення 130 робочих місць для працевлаштування інвалідів .
Вказаними органами працевлаштування інвалідів, які визначені статтею 18 Закону, інваліди для працевлаштування на підприємство не направлялись, також не було безпосередньо звернень самих інвалідів.
Що ж стосується доводу позивача, викладеного в апеляційній скарзі на рахунок того, що відповідач не подавав звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, які б на його думку свідчили про повідомлення органів працевлаштування інвалідів про вільні місця та вакантні посади для осіб з обмеженою працездатністю, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає його до уваги, оскільки законодавством не визначено конкретної форми повідомлення відповідних органів про наявність на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів.
До того ж, Наказом Державного комітету статистики України № 244 від 06.07.1998 року «Про затвердження форм державної статистичної звітності з питань працевлаштування й зайнятості населення та Інструкції щодо їх заповнення»( який втратив чинність з 01.01.2006 р. згідно Наказу Державного комітету статистики України № 392 від 30 листопада 2005 р.) була затверджена Інструкція щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках»і № 4-ПН «Звіт про вивільнення працівників», згідно якої, у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до статті 5 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення», для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів.
Отже, вказана форма звітності не передбачає відображення в ній кількості створених за власні кошти підприємства місць для працевлаштування інвалідів.
Крім того ж відповідачем до центру зайнятості подавався і подається Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, який заповнюється відповідно до вимог Інструкції затвердженої Наказом 244 від 06.07.1998 р. абзацом 7 п. 2.1.
Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає, що керівництвом підприємства виконано всі необхідні дії щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що постанова господарського суду Полтавської області від 22.08.2006 року у справі № 19/89 прийнята при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, та у відповідності до чинного матеріального і процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно до ст.ст. 195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись Розділом VII Прикінцеві та перехідні положення, ст.ст. 160, 165, 195, ст. 200, п.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Полтавської області від 22.08.2006 року, повний текст якої підписано 30.08.2006 року по справі № 19/89 залишити без задоволення, а зазначену постанову – без змін.
2. Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.
3. Матеріали справи № 19/89 повернути до господарського суду Полтавської області.
4. Ухвала апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.
5. Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.ст. 211, 212 КАС України
Головуючий суддя: Рудченко С.Г. Судді: Міщенко П. К. Судді: Яковлєв М. Л.