КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
03.11.06 р. № 156/15-06а
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Рудченко С.Г.
Судді
Міщенко П. К.
Федоров М. О.
при секретарі судового засідання –Огієнко В.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явилися;
від відповідача: Юрчик М.В. –дов № 177-08-06-Гс від 01.08.2006 р., представник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс»на постанову господарського суду Київської області від 22.08.2006 року, повний текст якої складений та підписаний 29.08.2006 року,
по справі № 156/15-06А (суддя –Рябцева О.О.),
за позовом Київського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс», м. Вишгород,
про стягнення 22537,20 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Київської області від 22.08.2006 року (далі по тексту –оскаржувана постанова) позовні вимоги Київського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту –ФСЗІ, позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс»(далі по тексту –ТОВ «Інтелекс», відповідач) про стягнення 22537,20 грн. задоволено у повному обсязі, та стягнуто з відповідача на користь позивача 22075,20 грн. адміністративно-господарських санкцій, 462,00 грн. пені.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою місцевого господарського суду, ТОВ «Інтелекс»звернулося до апеляційного суду з заявою про апеляційне оскарження від 01.09.2006 року та апеляційною скаргою від 20.09.2006 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову господарського суду Київської області як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, при неповному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, що призвело в подальшому до неправильного вирішення справи по суті, та ухвалите нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ФСЗІ у повному обсязі.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.10.2006 р. апеляційну скаргу ТОВ «Інтелекс»прийнято до апеляційного провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін 03.11.2006 р.
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не скористалося наданим ст. 191 КАС України процесуальним правом на подання заперечень на апеляційну скаргу. Відсутність вказаних заперечень не перешкоджає перегляду постанови місцевого господарського суду по суті за наявними в справі матеріалами.
Також позивач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання. Оскільки явка позивача не визнавалася судом обов’язковою, тому його неприбуття у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи у відповідності до ч. 2 ст. 128 КАС України справа розглядається у відсутності сторони
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника сторони обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Інтелекс»на постанову господарського суду Київської області від 22.08.2006 року підлягає частковому задоволенню
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою місцевого суду від 22.08.2006 року позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій за недотримання в 2005 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі по тексту –Закону) задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 22075,20 грн. адміністративно-господарських санкцій, 462,00 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ст. 20 Закону підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємства за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Частина 1 ст. 19 Закону встановлює норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 ст. 18 Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі-органи працевлаштування інвалідів).
Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95р. N314 «ІІро організацію робочих місць, та працевлаштування інвалідів» (далі - Положення), підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділеним Фонду соціальною захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів: щорічно до 1 лютого року, що настає за звітнім, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньо облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів: інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Отже, чинним законодавством щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих міст для працевлаштування інвалідів.
Згідно з п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
До того ж, пунктом 2 Положення передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.
Таким чином, з урахуванням приписів ст. 19 Закону та зазначеною Положення, на підприємства покладається обов’язок вжити відповідних заходів для забезпечення встановлених нормативів та направити повідомлення відповідним органам.
Відповідно даних звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів 2005 р. (форма № 10-ПІ) середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві відповідача в 2005 р. становила 101 особу.
Отже, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача розраховується, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників на підприємстві, а саме 101 х 4% = 4,04. Оскільки відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМ України від 03.05.1995 р. № 314 (далі по тексту –Положення) у разі застосування 4% нормативу враховується лише цілі одиниці, норматив робочих місць становить 4 чоловіка. Фактично відповідачем взагалі не працевлаштовані інваліди, чим, як вірно було встановлено місцевим господарським судом, порушено ст. 19 Закону.
Тобто, судом першої інстанції зроблено вірний висновок на рахунок того, що відповідно до ст. 20 Закону відповідач за порушення встановленого нормативу робочих місць повинен сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Враховуючи, що відповідачем не працевлаштовано 4 інвалідів, а середньорічна заробітна плата на його підприємстві становить 5518,80 грн., що підтверджено статистичним звітом відповідача за 2005 рік (форма № 10-ПІ), адміністративно-господарські санкції розраховуються виходячи з середньорічної заробітної плати і становлять (5518,80 грн. х 4 (не зайняті інвалідами робочі місця) =22075,20) 22075,20 грн.
Також колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що наданий на доказ своєї позиції відповідачем лист за № 1664/5 від 24.10.2005 р. не може бути підтвердженням здійснення останнім певних заходів щодо створення робочих місць для інвалідів у межах визначеного Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»нормативу та належним виконанням ним свого обов'язку щодо інформування державної служби зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення фонду соціального захисту інвалід про створення робочих місць для інвалідів, а також інформування останніх про вільні робочі місця та вакантні посади, на які може використовуватися праця інвалідів, як того вимагають приписи пунктів 5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки № 61-11/02 від 13.02.2006 р. Вишгородського районного центру зайнятості, серед підприємств, які на протязі 2005 р. звертались до центру зайнятості з питань щодо працевлаштування інвалідів, ТОВ «Інтелекс»не значиться.
Тобто відповідач не вжив передбачених законодавством заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо факту недотримання відповідачем нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а тому вважає рішення в цій частині законним та обґрунтованим.
Разом з цим вважається за необхідне оскаржувану постанову господарського суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача пені, оскільки пеня розраховується з суми накладеного штрафу, а штраф, в свою чергу, накладається за рішенням суду, тобто пеня була нарахована необґрунтовано.
Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду не приймаються до уваги внаслідок їх необґрунтованості та безпідставності,
З урахуванням викладеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова господарського суду Київської області від 22.08.2006 року по справі № 156/15-06А –частковому скасуванню.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс»на постанову господарського суду Київської області від 22.08.2006 року, повний текст якої складений та підписаний 29.08.2006 року по справі № 156/15-06А задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Київської області від 22.08.2006 року, повний текст якої складений та підписаний 29.08.2006 року, по справі № 156/15-06А в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелекс»на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пені в сумі 462,00 грн. скасувати.
3. В стягненні пені Київському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.
4. В іншій частині постанову господарського суду Київської області від 22.08.2006 року, повний текст якої складений та підписаний 29.08.2006 року, по справі № 156/15-06А –залишити без змін.
5. Матеріали справи № 156/15-06А повернути до господарського суду Київської області.
6. Постанова апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.
7. Постанова апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.ст. 211, 212 КАС України
Головуючий Рудченко С.Г.
Судді
Міщенко П. К.
Федоров М. О.