КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
16.10.06 р. № 341/10-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Зеленіна Н.І.
Швець В.О
При секретарі судового засідання Рустам’яні Е.А.
В судове засідання з’явились представники сторін:
від позивача: Криволапчук Т.І. –дов. № 16/41-06 від 26.06.06 р., представник;
від відповідача: не з’явились;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Малашенкова Т.М. –дов. № 1 від 12.01.06 р., представник;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Національної акціонерної компанії «Украгролізинг»в особі філії «Київобллізинг»на рішення господарського суду Київської області від 28.07.2006 року
у справі № 341/10-06 (суддя Тищенко О.В.)
за позовом Національної акціонерної компанії «Украгролізинг»в особі філії «Київобллізинг», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам’янка», с. Устимівка, Васильківський район, Київська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок», с. Ковалівка, Васильківський район, Київська область
про стягнення 91349,56 грн.
В С Т А Н О В И В:
Позивач –Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»в особі філії «Київобллізинг»звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам’янка»(далі –відповідач, ТОВ «Кам’янка») про стягнення основної заборгованості в сумі 17493,93 грн., пені в сумі 1261,98 грн., збитків в розмірі 91348,91 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 09.12.2003 року між Національною акціонерною компанією «Украгролізинг»(за договором - Лізингодавець) в особі голови правління Томіна Євгена Фроловича, який діє на підставі Статуту та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок»(за договором - Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 10-03-852фл (далі –договір № 10-03-852фл). Відповідно до п. 1.1. вказаного договору та додатків до нього «Кількість, ціна і вартість» ПСП «Агрофірма «Світанок»отримала у виключне платне користування трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 у кількості 5 шт. вартістю 135000,00 грн. за одиницю та агрегат ґрунтообробний комбінований АГ-6 до тракторів класу 3 т.с. у кількості 4 шт. вартістю 38150,00 грн. за одиницю. Факт отримання майна підтверджується Актами передачі-приймання сільськогосподарської техніки № 1 від 08.01.2004 року та № 55 від 30.12.2003 року. Відповідно до Додаткової угоди № 1, укладеної між позивачем, Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок»та ТОВ «Кам’янка»(за додатковою угодою –Лізингоодержувач 1) 22.01.2004 року, всі права і обов’язки по договору фінансового лізингу № 10-03-852фл від 09.12.2003 року приймає на себе Товариство з обмеженою відповідністю «Кам’янка». У 2005 році відповідач повернув позивачу трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 у кількості 2 шт., та агрегат ґрунтообробний комбінований АГ-6 до тракторів класу 3 т.с. у кількості 4 шт. Як зазначив позивач, загальна залишкова вартість поверненого майна повинна становити 313230,46 грн., однак, загальна сума вартості техніки згідно з експертною оцінкою складає 221881,55 грн., в зв’язку з чим позивач посилаючись на ст. 779 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), просить відшкодувати збитки, на загальну суму 91349,56 грн.
Судом першої інстанції ухвалою від 29.05.2006 року у справі № 341/10-06 відповідно до ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок»(далі –третя особа, ПСП «Агрофірма «Світанок»).
Третя особа в своїх письмових поясненнях позов не визнала, оскільки, у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду за стягненням збитків. Також зазначила, що позовні вимоги позивача нормативно та документально необґрунтовані. Крім того, третя особа вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, у зв’язку з чим, у задоволенні позову просить відмовити. Про застосування судом строку позовної давності третьою особою також подано заяву від 28.07.2006 року (а.с.60).
Під час розгляду справи, позивач письмовою заявою (а.с.64-67) обґрунтував та уточнив позовні вимоги, в яких просить стягнути з відповідача 91349,56 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Київської області від 28.07.2006 року у справі № 341/10-06 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 28.07.2006 року у справі № 341/10-06 частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення збитків з відповідача в розмірі 44605,25 грн.
Позивач обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що на момент повернення майна (згідно Акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 46/05 від 30.11.2005 року - трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 в кількості 2 шт.) його залишкова вартість повинна була б становити: 200138,00грн., виходячи з розрахунку: 321900,00 грн. (первинна вартість) за мінусом 121762,00грн. (нарахований знос згідно графіку сплати лізингових платежів). За результатами експертної оцінки повернутого майна, було встановлено, що його вартість станом на 30.01.2006р. становить: ХТЗ - 17221 (кузов 737) - 80 404,00грн.; ХТЗ - 17221 (кузов 784) - 75 128,75грн. Тобто, загальна сума збитків, що підлягає стягненню з відповідача, виходить з розрахунку: залишкова вартість техніки згідно графіку сплати лізингових платежів за мінусом вартості експертної оцінки становить 44 605,25 грн. (200138,00 грн. –(80404,00 грн. + 75128,75 грн.).
Щодо позовної давності апелянт зазначив наступне: відповідно до ч. 2 ст. 786 ЦК України перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем. Оскільки відповідач повернув трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 у кількості 2 шт. 30.11.2005р., що підтверджується Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 46/05 від 30.11.2005р., то перебіг позовної давності почався 30.11.2005р. і закінчиться 30.11.2006р. Позивач звернувся до господарського суду Київської області 22.05.2006р. з позовною заявою про відшкодування шкоди з ТОВ «Кам’янка»(про що свідчить штамп загального відділу господарського суду Київської області), тому позивач вважає, що строк позовної давності в цій частині позовних вимог ним не пропущено.
Представник скаржника (позивач) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав, про дату та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений.
Разом з тим, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача 1 в порядку ст. 75 ГПК України, оскільки матеріалів справи достатньо для здійснення такого розгляду без участі останнього.
Представник третьої особи надав в судовому засіданні відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим належним чином, тому просить залишити апеляційну скаргу –без задоволення, а рішення –без змін.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду – без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 91349,56 грн. збитків, в зв’язку поверненням останнім об’єкта лізингу за договором фінансового лізингу № 10-03-852фл від 09.12.2003 року з порушенням вимог ст. 785 ЦК України. Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що в резолютивній частині позовної заяви позивачем допущено описку в частині заявлення до стягнення основної заборгованості в сумі 17493,93 грн. та пені в сумі 1261,98 грн., в позовній заяві та матеріалах доданих до неї не містяться будь-які відомості про розмір сум заявлених до стягнення та період, за який вони стягуються.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 09.12.2003 року між Національною акціонерною компанією «Украгролізинг»(за договором - Лізингодавець) в особі голови правління Томіна Євгена Фроловича, який діє на підставі Статуту та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок»(за договором - Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 10-03-852фл (а.с.11-13).
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору та додатків до нього «Кількість, ціна і вартість»(додатки № 1 та № 3, (а.с.14 та 17)) ПСП «Агрофірма «Світанок»отримала у виключне платне користування об’єкт лізингу: трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 у кількості 5 шт. вартістю 135000,00 грн. за одиницю та агрегат ґрунтообробний комбінований АГ-6 до тракторів класу 3 т.с. у кількості 4 шт. вартістю 38150,00 грн. за одиницю.
Згідно п. 2.2 договору № 10-03-852фл строк лізингу становить на 5 років і обчислюється з моменту укладення акта приймання-передачі між Сторонами та Продавцем.
Передача об’єкта лізингу здійснюється на підставі тристороннього акта (п. 2.4 договору № 10-03-852фл).
Факт передачі майна позивачем та приймання його третьою особою підтверджується Актами передачі-приймання сільськогосподарської техніки № 1 від 08.01.2004 року (а.с.18) та № 55 від 30.12.2003 року (а.с.15).
Також сторонами за договором № 10-03-852фл було узгоджено графіки сплати лізингових платежів (додатки № 2 та № 4 (а.с.16 та 19)), відповідно до яких дата сплати лізингових платежів стосовно агрегату ґрунтообробного АГ-6 становить з 30.12.2003р. по 29.12.2008р. та дата сплати лізингових платежів стосовно трактора колісного загального призначення ХТЗ - 17221 становить з 08.01.2004р. по 08.01.2009р.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2004 року між позивачем, Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок»та ТОВ «Кам’янка»(за додатковою угодою –Лізингоодержувач 1) було укладено Додаткову угоду № 1 (далі –Додаткова угода № 1) (а.с.21), відповідно до якої, всі права і обов’язки по договору фінансового лізингу № 10-03-852фл від 09.12.2003 року приймає на себе Товариство з обмеженою відповідністю «Кам’янка».
Статтею 520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Сторонами за Додатковою угодою № 1 дотримано вимог ст. 521 ЦК України згідно якої, форма правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, тобто у письмовій формі.
На виконання умов Додаткової угоди № 1, між Національною акціонерною компанією «Украгролізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кам’янка»було підписано Акт приймання передачі майна загальною вартістю 957150,00 грн. (а.с. 23).
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач надав згоду на заміну ПСП «Агрофірма «Світанок», як боржника за зобов’язанням, новим боржником.
Частиною 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Приписами ст. 773 ЦК України передбачено, що наймач зобов’язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Стаття 779 ЦК України встановлює, що наймач зобов’язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2005 року відповідач повернув позивачу агрегат ґрунтообробний АГ-6 у кількості 4 шт., про що був складений Акт № 18/04 приймання-передачі сільськогосподарської техніки (а.с.24), у графі «Зауваження щодо стану техніки»якого сторони зазначили, що АГ-6 № 01215 - половина лап відсутні, АГ-6 № 01017 - 6 лап відсутні, АГ-6 № 01218 - всі лапи відсутні, АГ-6 № 01216 - відсутні 8 лап. Вказаний акт складено, підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств. Жодних інших зауважень щодо технічного стану АГ-6 сторонами під час повернення техніки, сторонами виявлено не було та в акті не зафіксовано.
Колегією суддів також встановлено, що 30.11.2005 року відповідач повернув трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221 у кількості 2 шт., про що було складено Акт приймання передачі сільськогосподарської техніки № 46/05 (а.с.25), який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, у графі «Зауваження щодо стану техніки»якого відсутні жодні зауваження. Інші додаткові дефектні відомості сторонами складено не було.
Як зазначив позивач в позовній заяві та письмових обґрунтуваннях до неї, загальна залишкова вартість поверненого майна з урахуванням нарахованого зносу відповідно графіку сплати лізингових платежів повинна становити 313230,46 грн., однак, загальна сума вартості техніки згідно з експертною оцінкою складає 221881,55 грн., в зв’язку з чим позивач посилаючись на ст. 779 ЦК України, просить відшкодувати збитки, на загальну суму 91349,56 грн.
На підтвердження позовних вимог, позивач посилається на Акти оцінки транспортного засобу АСЦ № 06013001, АСЦ № 06013002, АСЦ № 06013003, АСЦ № 06013004, АСЦ № 06013005, АСЦ № 06013006 від 30.01.2006 року та Акти технічного огляду сільськогосподарської техніки від 30.11.2005р. № 12/04, № 46/05/ф (а.с.26-34).
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правомірно не прийняв при розгляді справи до уваги вищевказані акти, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з актів оцінки транспортного засобу АСЦ № 06013003, АСЦ № 06013004, АЦС № 06013006, останні складені відносно агрегатів ґрунтообробних АГ-6 з номерами кузовів № 0215, № 0117, № 0216, однак, агрегати з такими номерами не вказані у акті приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 18/04 від 14.04.2005 року, тому не можуть бути прийняті судом до розгляду.
Окрім того, в актах оцінки агрегатів ґрунтообробних АГ-6 встановлені нові пошкодження, які не були зафіксовані сторонами в акті приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 18/04 від 14.04.2005 року, а враховуючи той факт, що оцінка транспортних засобів позивачем була проведена 30.01.2006 року, тобто вже після спливу значного терміну з моменту передачі сільськогосподарської техніки Лізингодавцю, то даний доказ відповідно до ст. 43 ГПК України також не приймається колегією суддів.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що акти експертної оцінки транспортних засобів підлягають оцінці господарським судом разом з іншими поданими до матеріалів справи позивачем доказами, однак, позивачем інших доказів відповідно ст. 33 ГПК України на розгляд суду надано не було.
Отже, позивачем не доведено в порядку статті 33 ГПК України ні той факт, що погіршення стану об’єкта лізингу відбулося внаслідок винних дій відповідача, оскільки оцінка вартості майна проводилась після спливу значного терміну з моменту передачі його Лізингодавцю.
Таким чином, проаналізувавши докази, надані позивачем, на які останній посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 91349,56 грн. збитків відсутні.
Відповідно до чинного законодавства, строк позовної давності застосовується в тому випадку, якщо є підстави для задоволення позовних вимог по суті. Отже, оскільки, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення збитків відсутні, колегія апеляційного господарського суду не розглядає строк позовної давності у даній справи.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам повністю.
Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду вважає, що відповідно ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області у справі № 341/10-06 від 28.07.2006 р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Київським міжобласним апеляційним господарським судом покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії «Украгролізинг»в особі філії «Київобллізинг»на рішення господарського суду Київської області від 28.07.2006 року у справі № 341/10-06 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 28.07.2006 року у справі № 341/10-06 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Зеленіна Н.І.
Швець В.О