Ухвала іменем україни 06 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів Зубара В.В., Пойди М.Ф.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1, на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2015 року щодо нього.

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 28 лютого 2014 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 квітня 2008 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, звільненого умовно-достроково 27 травня 2011 року за постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 19 травня 2011 року на невідбутий строк 10 місяців 20 днів,

визнано винуватим за ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання за у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в доход НДЕКЦ при ГУ МВС України в Одеській області 882 грн судових витрат.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 4705 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 30000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Питання про долю речових доказів вирішено у порядку ст.100 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2015 року, вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2014 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Судами ухвалено визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України за таких обставин.

Як визнав встановленим суд, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вечірній час, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні квартири НОМЕР_1, розташованої у загальному дворі будинку АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних стосунків, виниклих з потерпілою ОСОБА_3, умисно, з метою протиправного позбавлення її життя, молотком наніс останній не менше 5 ударів у життєво-важливий орган - голову, чим заподіяв смерть потерпілій ОСОБА_3

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Стверджує про недоведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Крім того, вказує на недопустимість доказів.

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії вироку суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Так, відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень, а також інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно вимог ст.438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Допитаний у судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 вину в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_3 не визнав та дав пояснення, що не скоював вбивства, а плями крові, знайдені на його одязі могли з'явитися тоді, коли ОСОБА_3 впала на підлогу, а він намагався підняти її на диван.

Не зважаючи на невизнання засудженим своєї вини, на підставі пояснень засудженого, потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, та інших наявних у матеріалах кримінального провадження доказах, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кваліфікував його дії за ч.1 ст.115 КК України та призначив покарання.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду, засудженим було подано апеляційну скаргу, в якій ставилось питання про скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження.

Апеляційний суд в межах повноважень та в порядку, визначеному ст.404 КПК України, розглянув у повному обсязі доводи поданої апеляції, визнав ці доводи безпідставними і обґрунтовано дійшов висновку про законність вироку відносно ОСОБА_1

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України з точки зору належності, достовірності, допустимості та відповідно достатності.

Посилання засудженого на відсутність мотиву на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3, суд вірно розцінив як спосіб захисту і намір пом'якшити свою участь, оскільки наявність у нього наміру на умисне вбивство підтверджується кількістю, характером та знаряддям нанесення потерпілій ударів у життєво-важливий орган.

Крім того, доводи засудженого ОСОБА_1 щодо недоведеності його вини в умисному протиправному заподіянні смерті потерпілій ОСОБА_3, які за змістом є аналогічними доводам касаційної скарги, були належним чином перевірені судом апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними з наведенням в ухвалі докладних мотивів такого рішення. З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Посилання у касаційній скарзі засудженого на недопустимість доказів є безпідставними і не знайшли свого підтвердження в ході вивчення судових рішень.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.419 КПК України.

При призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання, суд згідно із вимогами ст.65 КК України в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Призначене ОСОБА_1 покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі засудженого колегія суддів не вбачає.

Порушень норм кримінального та кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, та виходячи з того, що з касаційної скарги і наданих копій судових рішень підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає, а тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою слід відмовити на підставі п.2 ч.2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч.2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1, на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

__________________ ___________________ ________________

В.В. Зубар Л.А. Романець М.Ф. Пойда