Україна
донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
01.06.06 Справа № 41/16в
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий: Москальової І.В.
Суддів: Волкова Р.В., Запорощенка М.Д.,
Секретар судового засідання Ложка Н.Л.
За участю представників сторін:
позивач, не з"явився, , ;
відповідач, Нерозя А.М. - директор, , ТОВ "НІК" м.Донецьк;
Розглянула апеляційну скаргу: | Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька |
на рішення | господарського суду Донецької області |
від | 22.03.2004р. |
у справі | 41/16в (суддя Гончаров С.А.) |
за позовом: | Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька |
до відповідача: | Товариства з обмеженою відповідальністю "Нік" м.Донецьк |
про | визнання суми податкового зобов"язання у розмірі 10326210грн., нарахованого з використанням непрямих методів з податку на прибуток в розмірі 5977500 грн. |
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нік” м. Донецьк про визнання суми податкового зобов’язання, нарахованого з використанням непрямих методів з податку на прибуток в розмірі 5977500грн., (в т.ч. основний платіж - 3326600 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2650900 грн.) та з податку на додану вартість у розмірі 4348710 грн. (в т.ч. основний платіж –2174355 грн., штрафні (фінансові) санкції –2174355 грн.).
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.03.2004р. по справі № 41/16в у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька було відмовлено в повному обсязі.
В оскарженому рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у позивача законодавчо встановлених підстав застосування непрямих методів при нарахуванні відповідачу податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки податковий орган не довів не підтвердження відповідачем розрахунків, наведених у податкових деклараціях, та відсутність документів обліку, з якими законодавство пов’язує порядок визначення об’єкту оподаткування, а висновки про порушення позивачем податкового законодавства зроблені на підставі матеріалів, отриманих внаслідок оперативно-розшукових та слідчих дій.
При цьому, місцевий господарський суд, проаналізувавши перелік документів, які були зазначені позивачем як ненадані відповідачем під час перевірки, дійшов висновку, що цими документами, відповідно до законодавства, не повинні підтверджуватись розрахунки, наведені платником податків у деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість. Судом першої інстанції також зазначено, що позивач не навів, яким чином відповідно до податкового законодавства платник податків за допомогою технічних умов, паспортів та інструкцій по експлуатації повинен підтверджувати розрахунки, наведені у вищевказаних деклараціях, внаслідок чого визнав необґрунтованим вимоги позивача та відмовив у їх задоволенні.
Позивач, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька, з рішенням господарського суду Донецької області від 22.03.04р. по справі № 41/16в не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення господарського суду Донецької області від 22.03.04р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вважає, що судом порушені норми матеріального права у частині застосування пп..4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України № 2181 від 21.12.00р. „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та стверджує, що нарахування позивачу податкового зобов’язання за непрямими методами відбулось у зв’язку з тим, що під час документальної перевірки платник податків не підтвердив розрахунки, наведені у деклараціях, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. Посилається на обставини, встановлені у акті перевірки, на підставі якого прийняті податкові-повідомлення-рішення про визначення відповідачу податкових зобов’язань з податків за непрямими методами, щодо контрагентів відповідача ПП „Таіс”, ТОВ „Комунальник”, ТОВ „Вибір”, ПП Івченко С.В., а також на висновок спеціаліста судової товарознавчої експертизи.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Нік” м. Донецьк, у відзиві на апеляційну скаргу доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, відхилив, рішення місцевого господарського суду вважає законним та обґрунтованим та прийнятим відповідно до вимог діючого законодавства.
Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.04р. та від 07.02.05р. провадження у справі № 41/16в зупинялось у зв’язку з призначенням основної та додаткової судових бухгалтерських експертиз, за результатами яких експертом були надані суду висновки № 2545/23 від 29.11.04р. та № 1987/23 від 08.02.06р., що зумовило поновлення провадження у справі за ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.04р. та від 20.03.2006р.
За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.06р. у зв’язку з відпусткою головуючого судді Кулебякіна О.С. були внесені зміни у склад колегії суддів та для розгляду апеляційної скарги ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька призначена колегія суддів у складі: судді Москальової І.В. (головуючий), судді Волкова Р.В., судді Запорощенка М.Д.
За ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2006р. відкрито апеляційне провадження у справі № 41/16в за правилами Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з набранням 01.11.2005р. чинності Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, яким були викладені в новій редакції пункти 6 та 7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, експерта суд встановив.
Позивачем складений акт перевірки № 40/26-011-1-23419836 від 28.11.03р., який затверджений начальником ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька, за результатами позапланової документальної перевірки відповідача дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.02р. по 01.04.03р., яку здійснено з застосуванням непрямих методів (т.1, а.с.23-39).
На підставі зазначеного акту позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.02.03р. (а.с.14 т.1):
- № 0001382650/0 про визначення за непрямим методом (метод економічного аналізу) відповідачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 4348710 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2174355 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2174355 грн.
- № 0001392650/0 про визначення за непрямим методом (метод економічного аналізу) відповідачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 5977500грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 3326600 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2650900 грн.
Відповідач узгодити зазначені суми податкового зобов'язання відмовився, що зумовило звернення податкового органу до суду у відповідності до вимог пп..19.3.6 ст.19 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00р. в редакції, що була чинною на момент звернення до суду податкового органу у березні 2004 року.
Як вбачається, акт перевірки № 40/26-011-1-23419836 від 28.11.03р. (т.1 л.д.24), на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання позивачу за непрямим методом, складений на підставі окремого доручення старшого слідчого СВ ПМ СДПІ у м.Донецьку від 04.11.2003р. та рішення начальника ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька від 06.11.2003 про застосування до ТОВ „Нік” непрямих методів визначення податкових зобов’язань.
З огляду окремого доручення старшого слідчого СВ ПМ СДПІ у м.Донецьку від 04.11.2003р. (т.1 л.д. 108), прийнятого на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ СДПІ в м.Донецьку від 04.11.2003р. (т.1.л.д.109), вбачається про доручення податкового органу провести позапланову документальну перевірку ТОВ „Нік” з питань дотримання вимог податкового законодавства.
При цьому, ні в окремому дорученні (т.1, л.с.108), ні в постанові слідчого (т.1, л.с.109), не визначено про необхідність проведення перевірки відповідача з застосуванням непрямих методів.
В свою чергу, рішенням начальника ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька від 06.11.2003, яке має посилання на окреме доручення старшого слідчого від 04.11.2003р., визнано необхідним застосувати до ТОВ „Нік” непрямі методи визначення податкових зобов’язань, оскільки платник податків подав декларацію, але під час документальної перевірки не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку (т.1 л.д.21).
У листі № 7592\10\10 від 16.02.2004р. (т.1 л.с. 49) податковий орган в обґрунтування порушень визначених в акті перевірки посилається на те, що документальним підтвердженням понесених витрат, крім матеріальних накладних на придбання ТМЦ, актів виконаних робіт, платіжних доручень чи других готівкових документів, повинна бути і технічна документація, а саме технічні умови, паспорт, інструкція по експлуатації. З огляду на ненадання ТОВ „Нік” податковому органу документів від фірми-виробника, що підтверджують технічний ресурс прес-форм, податковий орган визнав валові витрати документально не підтвердженими (при цьому, в акті перевірки від 28.11.2003р. такі висновки податкового органу відсутні, що є порушенням п.10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 N 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.01 р. за N 268/5459, згідно якого факти порушень податкового законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті).
Ствердження податкового органу, наведені у вищенаведеному листі (т.1, л.с. 49) не ґрунтуються на вимогах абзацу 4 пп..5.3.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена безпосередньо правилами ведення податкового обліку. Податковий орган не довів як суду першої інстанції, так і апеляційній інстанції, що наявність технічної документації визначена обов’язковою саме правилами податкового обліку.
При цьому, як вбачається, до матеріалів справи за клопотанням податкового органу від 31.05.2006р. (т.2, л.с.135) додані Технічні умови Пристрою для опломбування ТУ У 25.2-23419836-001-2002, затверджені 21.08.02р. директором ТОВ „НІК” А.Н. Нерозя, узгоджених з директором МПП „НІТКОПП” П.І.Савостенко 02.08.02р., головним державним лікарем Донецької області за № 5.10/2.559 В.І.Денісенко 14.08.02р. та начальником УГПО УМВД України в Донецької області за № 12/6/2549 А.П. Чернецьким 07.08.02р. та зареєстрованих в Донецькому центрі стандартизації, метрології та сертифікації 29.08.02р. у книзі обліку за № 086/004858. В акті перевірки від 28.11.2003 року відсутнє дослідження вказаних Технічних умов та визначення підстав їх не прийняття, лист № 7592\10\10 від 16.02.2004р. (т.1, л.с. 49) також не має таких досліджень та спростування зазначеного документу.
Для встановлення факту документального підтвердження валових витрат та податкового кредиту ТОВ „Нік”, включених до складу декларацій з податку на прибуток та з ПДВ з врахуванням обставин, викладених в акті перевірки № 40/26-0111-23419836 від 28.11.03р., Донецьким апеляційним господарським судом призначалась основна та додаткова судово-бухгалтерська експертизи, у зв’язку з тим, що за висновком основної експертизи № 2545/23 від 29.11.04р.(л.с.13, т.2) по даній справі експертом Черкашиним А.В. не було дано відповідей на всі поставлені судом запитання, в тому числі на питання стосовно документального підтвердження валових витрат та податкового кредиту ТОВ „Нік” за період з 01.01.02р. по 01.04.03р.
У висновку додаткової судово-бухгалтерської експертизи № 1987/23 від 08.02.06р. (т.2, л.с.54-58) експертом Черкашиним А.В. встановлено про те, що склад податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 2506580грн., відображеного ТОВ „Нік” у деклараціях з ПДВ з 01.01.02р. по 01.04.02р., документально підтверджений з огляду на податкові накладні та інші первинні бухгалтерські документи, але при цьому вказано про неможливість визначити склад задекларованих ТОВ „Нік” валових витрат відповідно до п.2.3.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і експертних досліджень, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №53\5 від 08.10.98р. (т.2, л.с.58).
Вищенаведені висновки судово-бухгалтерської експертизи не можуть бути прийняті до уваги через незгоду суду з ними з наступних обставин.
Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (у редакції, що була чинної на момент спірних правовідносин) право на формування податкового кредиту звітного періоду сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді пов’язано з фактом придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься саме до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Враховуючи не підтвердження експертом складу валових витрат, що задекларовані відповідачем, правомірність формування податкового кредиту лише з підстав наявності податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів є таким, що не ґрунтується на приписах пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ”, дотримання якої експертним висновком не досліджувалось та встановлювалось.
Крім зазначеного, експерт у висновку додаткової судово-бухгалтерської експертизи № 1987/23 від 08.02.06р.(т.2, л.с. 54-58) пояснив неможливість визначення складу валових витрат ТОВ „Нік” ненаданням розшифровки задекларованих валових витрат та послався на вимоги п.2.3.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і експертних досліджень, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №53\5 від 08.10.98р.
Згідно вимог п.2.3.2 вищевказаної Інструкції експерту заборонено самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно. Як вбачається, в експертному висновку відсутнє дослідження наданих експерту (т.2, л.с.54-55, стор.1-2 експертного висновку) первинних документів та посилань на те, які з них містять неоднозначні відомості, у зв’язку з чим посилання експерта у додатковій експертизі на вказані обставини є необґрунтованим. При цьому також враховується, що розшифровка валових витрат не є обов’язковим документом, з наявністю якого пов’язано формування валових витрат, крім цього, обов’язкове складення розшифровки валових витрат як первинного документу не передбачено чинним законодавством, про що не заперечував експерт у судовому засіданні апеляційної інстанції, що відбулось 18.05.2006р. Відповідно до умов ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який визначається лише на підставі первинних облікових документах та регістрах бухгалтерського обліку, поняття та реквізити яких наведені у статті 9 вказаного Закону.
Таким чином, як вбачається, висновки судово-бухгалтерських експертиз по даній справі не підтверджують висновки акту перевірки позивача, але, з огляду на вищевикладене, також не можуть бути взяти до уваги судом як належний доказ по справі в частині документального підтвердження задекларованих самостійно відповідачем сум податків.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі.
Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається, в акті перевірки № 40/26-011-123419836 від 28.11.03р., на підставі якого позивачу визначені податкові зобов’язання за непрямим методом, встановлено (т.1, л.с.38) порушення ТОВ „НІК” п.5.1, п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого був занижений податок на прибуток за Ш-1У квартали 2002р., 1 квартал 2003р. на загальну суму 3326,6тис.грн. та визначені порушення пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого був занижений податок на додану вартість у вересні-грудні 2002р., січні 2003 року на загальну суму 2014573грн.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За вимогами п.5.9 ст.5 вказаного Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
В акті перевірки № 40/26-011-123419836 від 28.11.03р. (т.1, л.с.30) донарахування сум податків обґрунтовано тим, що згідно планової калькуляції витрат на виробництво однієї пломби-заскочки, затвердженої директором ТОВ „НІК” Нерозя А.М. та наданої до перевірки, вартість пломби складає 6 грн., в т.ч. за елементами витрат: сировина (акрил 1,5г) –0,015 грн; допоміжні матеріали (формоутворюючі елементи пресформ) –4,93 грн.; вартість виготовлення –0,0085 грн.; рентабельність –0,0465грн.; ПДВ –1 грн., а повна собівартість пломби –4,9535 грн., але згідно висновку спеціаліста судової товарознавчої експертизи від 16.05.2003 року № 175 імовірна ринкова вартість контрольного засобу для пломбування визначена 0,3428грн., а вартість засобу без ПДВ - 0,2857грн. (0,3428грн. мінус ПДВ 0,0571грн.). Виходячи з висновку спеціаліста судової товарознавчої експертизи, податковим органом визначено, що калькуляція витрат на виробництво однієї пломби-заскочки, з урахуванням сировини та вартості виготовлення повинна скласти 0,3092грн., в т.ч. сировина (акрил 1,5г) –0,015 грн.; допоміжні матеріали (формоутворюючи елементи пресформ) –0,2857грн.; вартість виготовлення –0,0085грн., а загальне виробництво пломб у кількісному та вартісному виразі повинно скласти: кількість 2593500, собівартість за даними аналізу 0,3092, загальна собівартість 801910,20грн.
Вищенаведені висновки акту перевірки № 40/26-011-1-23419836 від 28.11.03р. (з огляду на перелік документів, використаних при перевірці (т.1 л.с.26)) ґрунтуються на наступних документах:
- висновку спеціаліста судової товарознавчої експертизи Донецького обласного бюро експертиз № 175 від 16.05.03р.;
- довідки № 613/23-1 від 18.03.03р. про результати позапланової документальної перевірки приватного підприємця Івченко С.В. з питань взаємовідносин з ТОВ „НІК”;
- довідки № 32/26-211-2-20332635 від 09.04.03р. про результати позапланової документальної перевірки ТОВ „Комунальщик” з питань взаємовідносин з ТОВ „НІК” за період з 01.01.02р. по 01.04.03р.;
- довідки № 116/26-3 від 25.04.03р. про результати позапланової документальної перевірки ЗАТ „Експериментально-механічний завод „Досвід” з питань взаємовідносин з ТОВ „НІК” за період 01.01.04р. –01.04.03р.;
- довідки № 60/26-011-4-31038469 від 07.05.03р. про результати позапланової документальної перевірки ПП „Таіс” з питань взаємовідносин з ТОВ „НІК” за період 01.01.02р.- 01.04.03р.;
- довідки № 32/26-2-111/2-24814397 від 27.03.03р. про результати позапланової документальної перевірки ТОВ „Вибір” з питань взаємовідносин з ТОВ „НІК” за період 01.01.02р. –01.04.03р.;
За письмовим клопотанням від 31.05.06р. податковий орган на вимогу Донецького апеляційного господарського суду залучив зазначені документи до матеріалів справи в апеляційній інстанції.
Огляд зазначених довідок, складених за результатами зустрічних перевірок контрагентів відповідача, свідчить, що перевірка повноти та своєчасності відображення в обліку та звітності операцій контрагентів відповідача, а саме ТОВ „Вибір”, ПП „Таіс”, ТОВ „Комунальник”, ЗАТ „Експериментально-механічний завод „Досвід” здійсненна на підставі первинних бухгалтерських документах, за результатам огляду яких встановлено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними включені до складу податкових зобов’язань відповідного періоду, відображені у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій; розрахунки між підприємствами проводилися у безготівковій формі та шляхом перерахування грошових коштів на рахунок. Як вбачається, дані вказаних зустрічних перевірок не містять в собі висновків про заниження чи завищення сум податків контрагентами відповідача.
Що стосується посилання податкового органу в акті перевірки від 28.11.03р. на висновок спеціаліста судової товарознавчої експертизи Донецького обласного бюро експертиз від 16.05.03р. № 175, складеного Тарариєвим Володимиром Вікторовичем, який вказаний як експерт Донецького обласного бюро експертиз, що діяв на підставі свідоцтва судового експерта - товароведа № 8 від 06.09.1995р., судова колегія не може прийняти такий висновок в якості доказу по справі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Тарариєв В.В. мав кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових товарознавчих експертиз до 21.10.01р., але після 21.10.01р. Тарариєвим В.В. не була підтверджена кваліфікація судового експерта по зазначеній спеціальності, свідоцтво № 8 з зазначеного часу є недійсним згідно листа Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (т.1, л.с.138).
В судовому засіданні апеляційної інстанції, що відбулось 25.05.2006р., на запит суду про необхідність призначення товарознавчої експертизи в межах даної справи та можливість надання певного екземпляру пломби-защелки для її проведення, представник податкового органу визначився про неможливість проведення товарознавчої експертизи через відсутність такого екземпляру, що відображено у журналі судового засідання від 25.05.2006р. (т.2, л.с. 105).
З огляду на вищенаведене, акт перевірки, на підставі якого відповідачу визначені за непрямим методом податкові зобов’язання з сум податків, складений по-перше, з врахуванням довідок зустрічних перевірок, в яких порушень податкового законодавства не встановлено, та по-друге, на підставі висновку спеціаліста судової товарознавчої експертизи Донецького обласного бюро експертиз від 16.05.03р. № 175 Тарариєва В.В., який на час складання такого висновку не мав належної кваліфікації судового експерта. На такі докази податковий орган посилається і в апеляційній скарзі.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, перевірка, за результатами якої складений акт та прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу сум податкових зобов’язань за непрямими методами, проведена на підставі постанови слідчого, у зв’язку з чим висновки акту перевірки підлягають оцінці нарівні з іншими доказами в межах кримінальної справи. Як вбачається, за постановою судді Київського районного суду м.Донецька від 24.06.2004р. скасована постанова слідчого відділу податкової міліції СДПІ м.Донецька про порушення кримінальної справи за ознаками ст.212 ч.3 КК України по факту ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ „НіК”. Доказів її оскарження чи наявності порушеної кримінальної справи щодо ухилення від оподаткування посадовими особами ТОВ „НіК” в матеріалах справи відсутні. В матеріалах справи також відсутні докази визнання недійсним угод, укладених позивачем з контрагентами.
Відповідно до пункту 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як встановлено ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.19.3.6 ст.19 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обов’язок доведення того, що нарахування податкового зобов’язання за непрямим методом було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.
Донецький апеляційний господарський суд, призначивши під час розгляду справи судово-бухгалтерські експертизи по даній справі, запропонувавши призначення товарознавчої експертизи по справі, від проведення якої податковий орган відмовився, а також витребувавши документи, на які є посилання в акті перевірки від 28.11.2003р., використав надані законом способи забезпечення доказів, але з огляду на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів, що є в матеріалах даної справи та вище досліджені, дійшов висновку про недоведеність з боку податкового органу підставності донарахування податкового зобов’язання відповідачу за непрямим методом відповідно до вимог пп..19.3.6 ст.19 Закону України № 2181 від 21.12.00р., у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін та не підлягає скасуванню з підстав, визначених в апеляційній скарзі.
Керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст..207 п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на рішення господарського суду Донецької області від 22.03.04р. по справі № 41/16в –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 22.03.04р. по справі № 41/16в –залишити без змін
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий: І.В. Москальова
Судді: Р.В. Волков
М.Д. Запорощенко