Київський міжобласний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.06                                                                                            Справа №  9/74

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Корсакової Г.В. (доповідач по справі),

суддів:                                 Федорова  М. О. суддів:                                 Лобань  О.І. 

                                                                                                                              .

за участю представників сторін:

від позивача: Дмитренко А.М. -за довіреністю;

                         Толкачов С.А. -за довіреністю;

                       Дзюба Г.В. -за довіреністю;

                         Конопля А.М. -за довіреністю;

від відповідача: Тищенко Г.С. -за довіреністю;

                              Гуйванюк О.П. -за довіреністю;

                            Ільїна О.М.-за довіреністю;

від прокуратури: Матвієць В.В.

 

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника Прокурора Полтавської області на рішення  господарського суду Полтавської області від 22.07.2005 року.

 

по справі          № 9/74 (суддя Коршенко Ю.О.)

 

за позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанія «Укртатнафта», м. Кременчук

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук

за участю Прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Кременчуцької ОДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

Згідно розпорядження Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі суддя -Корсакова Г.В., судді -Федоров М.О., Лобань О.І.

 

Ухвалою Вищого адміністративного суду України  від 31.05.2006 року задоволено касаційну скаргу Першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, скасовано ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.10.2005 у справі № 9/74 за позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанія «Укртатнафта»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, справу направлено до суду апеляційної інстанції для розгляду за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Полтавської області.

 

          Рішенням господарського суду Полтавської  області від 22.07.2005р. у справі №9/74 позов ЗАТ ТФПНК «Укртатнафта»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції задоволений. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №003612301/0/3156 від 03.12.2004р., № 0003612301/1/340 від 10.02.2005р., №0003612301/2/715 від 25.03.2005р., №0003612301/3/1521 від 20.05.2005р., №0002192301/0/1522 від 20.05.2005р. прийняті на підставі акту перевірки №510/23-120/00152307 від 26.11.2004р.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що:

- позивач є закритим акціонерним товариством і діє як міждержавний господарський комплекс, одним із акціонерів якого є Фонд державного майна України;

- статтею 18 Закону України „Про підприємства в Україні” визначено, що порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно зі статутом підприємства чи чинним законодавством;

- відповідно до п.п.10.2.5 ст.10 Статуту ЗАТ „Укртатнафта” затвердження порядку розподілу  прибутку, строків і порядку виплати частини прибутку (дивідендів), належить до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів, якими не приймалося рішення про розподіл прибутку і нарахування дивідендів за 9 місяців 2004р.;

- статтею 7 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховою Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року. Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

 

Не погодившись з прийнятим рішенням, Перший заступник Прокурора Полтавської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.07.2005р. у справі № 9/74 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ЗАТ ТФПНК «Укрататнафта»відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме, ст.72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. № 405, пункту 1.9. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

 

Апеляційним господарським судом ухвалою від 12.07.2006р. по справі  № 9/74 відкрито апеляційне провадження та проведено за ухвалою від 19.07.2006р. необхідні підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду. Ухвалою від 24.07.2006р. закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»у відзиві №14/08-1503 від 13.09.2006р. на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу Першого заступника Прокурора Полтавської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 22.07.2005р. без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Кременчуцька ОДПІ у відзиві на апеляційну скаргу підтримує її доводи та просить апеляційну скаргу Першого заступника Прокурора Полтавської області задовольнити, скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.07.2005р. у справі № 9/74 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Одночасно відповідачем подана заява відповідно до ч.1 ст.192 КАС України про приєднання до апеляційної скарги.

Судова колегія не приймає до розгляду названу заяву, враховуючи, що Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція як сторона у справі скористалась правом апеляційного оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 22.07.2005р. у справі №9/74, подавши апеляційну скаргу, яка була предметом самостійного розгляду судом апеляційної інстанції.

 

В судовому засіданні 17.10.2006р. Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією подане клопотання з проханням розгляд справи відкласти до отримання відповіді Міністерства юстиції  України на запит ДПА у Полтавській області №1536/10/10-210 від 25.09.2006р. про хід розгляду господарським судом м. Києва справи про визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. №405 Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році.

Розглянувши доводи заявленого клопотання, заслухавши думку інших присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, судова колегія залишила зазначене клопотання без задоволення, як таке, що не відповідає приписам ст.ст.128,150 КАС України щодо підстав для відкладення розгляду справи.

Під час судового розгляду прокурор вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та в задоволенні позовних вимог відмовити. Представники відповідача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги. Представники позивача просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

 

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 22.07.2005р. має бути залишене без змін виходячи з наступного.

Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” створена у відповідності з Указом Президента України від 29.11.1994р. №704/94 і Президента Республіки Татарстан від 13.12.1994р. №УП-883 „Про створення транснаціональної фінансово-промислової нафтової Компанії „Укртатнафта” та на підставі Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Татарстан „Про створення та діяльність закритого акціонерного товариства - транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії „Укртатнафта” від 27.07.1995р. на базі Відкритого акціонерного товариства „Кременчукнафтаоргсинтез”.

Одним із акціонерів ЗАТ ТФПНК «Укртатнафта»є Фонд державного майна України (п.1.4 ст.1 Статуту ЗАТ «Укртатнафта»).

ЗАТ ТФПНК „Укртатнафта” отримала прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства за 2002 р. в сумі 195551000,00 грн., за 2003 р. в сумі 95259000,00 грн.

За результатами роботи позивача в 2002 р. дивіденди за підсумками роботи не нараховувалися, що підтверджується випискою з протоколу Загальних зборів ЗАТ ТФПНК „Укртатнафта” від 12.11.2004р. (а.с.85, т.І). За результатами роботи 2003 р. дивіденди нараховувалися та сплачувалися акціонерам товариства, що підтверджується випискою з протоколу Загальних зборів від 12.11.2004р. (а.с.86, т.І).

 

Із матеріалів справи вбачається, що Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову документальну перевірку нарахування та сплати до бюджету дивідендів на частку Державного майна за результатами фінансово-господарської діяльності 2002-2004р.р.  ЗАТ ТФПНК „Укртатнафта”. За результатами перевірки складений акт №510/23-120/00152307 від 26.11.2004р. (а.с.33-50, т.І).

Під час перевірки встановлено порушення позивачем ст.72 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004р.” від 27.11.2003р. №1344-ІV, яке на думку відповідача, полягає в тому, що позивач не нарахував і не сплатив до загального фонду бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2004р. на загальну суму 10597161,00 грн.

За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0003612301/0/3156 від 03.12.2004р., яким позивачу, з посиланням на ст. 72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 27.11.2003р.№-1344-ІV та п.п. „б” п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, визначено податкове зобов'язання з прибутку підприємств та організацій, що належать до колективних, в розмірі 10597161,00 грн.

Скарги позивача, подані в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання до Кременчуцької ОДПІ, ДПА у Полтавській області, ДПА України (а.с.52-56, 63-66, 73-77), залишені без задоволення (а.с.58-61, 67-71, 79-82, т.І).

За результатами розгляду скарг Кременчуцькою ОДПІ видані податкові повідомлення-рішення №0003612301/1/340 від 10.02.2005р. (а.с.62, т. І), №0003612301/2/715 від 25.03.2005р. (а.с.72, т.І), №0003612301/3/1521 від 20.05.2005р.(а.с.83, т.І), якими позивачу повторно визначене податкове зобов'язання в розмірі 10597161,00 грн.

Крім цього, в зв'язку із несплатою вказаного платежу відповідачем прийняте та надіслане позивачу податкове повідомлення-рішення №0002192301/0/1522 від 20.05.2005р. (а.с.84, т.І), яким до останнього застосовані штрафні санкції в сумі 1929195,00 грн.

При цьому в зазначених вище податкових повідомленнях-рішеннях Кременчуцькою ОДПІ змінено визначення платежу, а саме: частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних казенних) підприємств.

 

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з посиланням на ст.72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

Статтею ст.72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” було встановлено, що:

державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу);

акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями  за результатами  фінансово-господарської діяльності  у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. №405 згідно якої відрахування частини прибутку (доходу) до загального фонду державного бюджету  провадиться господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) в розмірі 15% чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

В апеляційній скарзі прокуратура вважає, що частина прибутку, яку ЗАТ ТФПНК «Укртатнафта»повинна сплатити до Державного бюджету України відповідно до вищезазначених ст.72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»та Порядку і нормативу відрахування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. №405, є дивідендом.

Колегія суддів відзначає наступне.

 Пункт 1.9 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону України від 24.12.2002р. дає декілька визначень дивідендів: 1) як платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку; 2) як платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Відповідно до п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам) нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п.10.1 ст.10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначеної для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток за визначеною п.10.1 ст.10 даного Закону ставкою, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку, покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п.10.1 ст.10 Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію п.7.2 ст.7 чи п.п.10.2.3. п.10.2 ст.10 Закону.). Це правило поширюється також на державні не корпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Пункт “д” ст. 41 Закону України “Про господарські товариства” встановлює, що право затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків, належить виключно до компетенції загальних зборів товариства. Таким чином, нарахування і виплата дивідендів позивачем має вирішуватися відповідно до Статуту акціонерного товариства.

Відповідно до п.п.10.2.5 ст.10 та п.п.19.5 ст.19 Статуту ЗАТ „Укртатнафта” прийняття рішень про визначення розміру грошової суми прибутку, що підлягає розподілу між акціонерами у вигляді дивідендів, затвердження порядку розподілу прибутку, строків і порядку виплати частини прибутку (дивідендів), належить до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів.

Пунктом 19.6 ст.19 Статуту ЗАТ „Укртатнафта” передбачено, що дивіденди виплачуються один раз на рік з чистого прибутку Компанії. Виплата дивідендів починається на 31 день після проведення Загальних зборів акціонерів. Загальні збори акціонерів можуть встановлювати інші терміни виплати дивідендів.

Отже, виходячи із змісту п.1.9 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, положень Закону України «Про господарські товариства»та Статуту позивача, дивіденди (платіж, що здійснюється при розподілу прибутку позивача) можуть бути нараховані та сплачені, в тому числі і на користь держави, виключно за рішенням Загальних зборів акціонерів, а не як загальнодержавний податок (збір).

Рішення про розподіл прибутку за 2002 рік та за 2003 рік, а також про затвердження порядку і строків розподілу дивідендів, які були прийняті на загальних зборах акціонерів ЗАТ ТФПНК «Укрататнафта»(а.с. 85-86, т. І), не оскаржувалися жодним з акціонерів, в тому числі і Фондом державного майна України, що підтверджується матеріалами справи. Будь-якого іншого рішення про розподіл та виплату дивідендів загальними зборами позивача не приймались.

Отже, Кременчуцькою ОДПІ було самостійно нараховано та зобов'язано АТ «Укртатнафта»сплатити до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2004 року, що не відповідає вищенаведеним висновкам.

Виходячи із змісту Закону України “Про Державний бюджет України на 2004р.” та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року №405, зазначені нормативні акти, встановили вимоги щодо сплати частини прибутку, в якості нововстановленого загальнодержавного платежу та додатково розширили коло суб'єктів зобов'язаних їх сплачувати.

Колегія суддів відзначає, що ні норми Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2004р. №405, якою затверджений Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями  за результатами  фінансово-господарської діяльності  у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, ні ст.72  Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік»відповідно до якої вищезазначена Постанова прийнята, не можуть збільшувати розмір податку на прибуток, в тому числі  дивідендів, встановлений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»з огляду на таке.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначені Законом України «Про систему оподаткування».

У пункті 4 розділу ІІІ Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами і доповненнями, внесеними Законом України  від 27 листопада 2003 року №1344-ІV зазначено, що пункт 3 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»викласти у такій редакції «податок на прибуток підприємств у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами».

Статтями 14 та 15 Закону України “Про систему оподаткування” визначені загальнодержавні та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), що є обов'язковими до сплати. Перелік податків і зборів, зазначених в законі є вичерпним.

Частина 3 ст. 1 зазначеного Закону, передбачає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими Законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст. 7 даного Закону, ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною радою Автономної республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року. Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до п.20 ст.2 Бюджетного кодексу України, закон про державний бюджет України -це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Тобто, Бюджетним кодексом не передбачено, що Законом про Держаний бюджет України на відповідний рік можуть встановлюватися нові, чи скасовуватись існуючі податки, збори інші обов'язкові платежі, або вноситися зміни до чинного законодавства з питань оподаткування.

Закон України „Про державний бюджет України на 2004 рік” не є законом про оподаткування в розумінні статті 7 Закону України „Про систему оподаткування”.

Постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 р. №405 „Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році”, якою встановлений механізм справляння частини прибутку до державного бюджету є підзаконним актом, а не законом, а тому не може встановлювати ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) і механізм їх справляння.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства та про відсутність законних підстав для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0003612301/0/3156 від 03.12.2004р.

          Оскільки діюче законодавство, зокрема „Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків”, затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001 №253 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 р. за №467/7788, не містить прямого посилання про те, що в разі надсилання платнику податків повідомлення-рішення після залишення без задоволення його скарги податковим органом вищого рівня оскаржене рішення вважається відкликаним, видання Кременчуцькою ОДПІ кожного із спірних податкових повідомлень-рішень є юридичним фактом і тягне правові наслідки для сторін по справі. За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції в тому, що визнанню недійсними крім податкового повідомлення-рішення № 003612301/0/3156 від 03.12.2004р., підлягають також податкові повідомлення-рішення №0003612301/1/340 від 10.02.2005р., №0003612301/2/715 від 25.03.2005р., №0003612301/3/1521 від 20.05.2005р.

          Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку щодо неправомірності та відсутності законних підстав при прийнятті відповідачем спірних повідомлень -рішень за № 003612301/0/3156 від 03.12.2004р., №0003612301/1/340 від 10.02.2005р., №0003612301/2/715 від 25.03.2005р., №0003612301/3/1521 від 20.05.2005р., якими визначено позивачу податкове зобов'язання з частини прибутку (доходу) на суму 10597161,00 грн.

          Податкове повідомлення-рішення №0002192301/0/1522 від 20.05.2005р., яким позивачу визначені штрафні санкції на суму 1929195,00 грн., також підлягає визнанню недійсним, оскільки ці штрафні санкції є похідними від податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 003612301/0/3156 від 03.12.2004р., №0003612301/1/340 від 10.02.2005р., №0003612301/2/715 від 25.03.2005р., №0003612301/3/1521 від 20.05.2005р.

          Визнання оспорюваних актів саме недійсними відповідає вимогам ст. 12 ГПК України, відповідно до якого господарський суд Полтавської області розглядав заявлений позов.

Відповідно до п. 6 Розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 6.10.2005 року № 2953-IV (набрав чинності 01.11.2005р.) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. ст. 195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Першого заступника Прокурора Полтавської області.

Керуючись Розділом VІІ „Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

 

у х в а л  и  в :

 

1. Рішення господарського суду Полтавської області від 22.07.2005 р. у справі №9/74 залишити без змін, а апеляційну скаргу Першого заступника Прокурора Полтавської області  -без задоволення.

 

 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст.212  КАС України.

 

Головуючий суддя:                                                                         Корсакова Г.В.                                            Судді:                                                                                     Федоров  М. О.  Судді:                                                                                     Лобань  О.І.