КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
24.10.06 р. № 5/52
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Мамонтова О.М.
Мостова Г. І.
при секретарі судового засідання Рустам’яні Е.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Павлова О.Г., дов. № 7 від 31.01.2006 року;
від відповідача: Процюк О.В., дов. б/н від 02.10.2006 року;
Медведєв В.І., директор
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна інвестиційна компанія» на рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2006 року |
у справі № 5/52 (суддя Гетя Н.Г.) |
за позовом | товариства з обмеженою відповідальністю «Лубнибудторгсервіс», с. Засулля, Лубенський район, Полтавська область |
до | товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна інвестиційна компанія», м. Лубни, Полтавська область |
про | розірвання договору та стягнення грошових коштів в сумі 289197,54 грн. |
в с т а н о в и в:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Лубнибудторгсервіс»(далі - ТОВ «Лубнибудторгсервіс») звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна інвестиційна компанія»(далі - відповідач, ТОВ «Регіональна інвестиційна компанія») про розірвання договору № 44 від 20.08.2003 р. з додатками до нього та стягнення пені за несвоєчасне виконання обов’язків по договору у розмірі 289197,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем п. 2.5. договору, а саме: порушення строків будівництва, використання матеріалів, які не відповідають проектній документації, не цільове використання коштів позивача, порушення умов надання звітів про використання коштів позивача. Отже, позивач вважає, що порушення договірних зобов’язань, які допущені відповідачем є істотними та достатніми для розірвання договору № 44 від 20.08.2003 р. та додаткової угоди від 27.06.2004 р. За несвоєчасне виконання договору передбачена пеня, яку позивач також просить стягнути з відповідача.
Відповідач проти позову заперечив з мотивів, що порушення строків здачі та вводу об’єкта будівництва в експлуатацію обумовлені діями позивача, який неналежним чином здійснював фінансування будівництва, що призвело до вищезазначених наслідків.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.08.2006 року позовні вимоги задоволені частково. Розірвано договір № 44 від 20.08. 2003 року разом із додатковою угодою від 24 червня 2004 року з усіма доповненнями та додатками з вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна інвестиційна компанія»з наслідками, передбаченими пунктом 6.6. договору № 44 від 20.08.2003 р. у редакції додаткової угоди від 24.06.2004 р. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна інвестиційна компанія»20385,36 грн. пені за прострочення завершення будівництва по договору № 44 від 20.08.2003 р.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на порушення місцевим судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.
Позивач письмово відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак усно в судовому засіданні надав пояснення по суті справи, в яких вважає рішення суду законним, обґрунтованим, тому вважає, що його необхідно залишити без змін.
В судовому засіданні 24.10.2006 року відповідач заявив клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та про витребування додаткових доказів. Судова колегія залишила без задоволення клопотання про витребування додаткових доказів, оскільки на її думку, заявлені до витребування документи не пов’язані з предметом спору. Щодо клопотання про приєднання до матеріалів справи пояснень фізичних осіб та висновку від 10.07.2006 року, то судова колегія долучила їх до матеріалів справи, однак, не бере їх до уваги при розгляді справи по суті, оскільки відповідач не надав обґрунтованих пояснень, з яких підстав ці докази не були ним подані до суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення місцевого господарського суду - скасувати частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Місцевим судом вірно встановлено, що 20.08.2003 р. позивач уклав з відповідачем договір № 44 про сумісне будівництво та експлуатацію нежитлового приміщення (далі - договір), а саме торгівельного центру в м. Лубни по вул. Радянській, 56/1 (пункт 1.1. даного договору).
Пунктом 10.3. договору зі змінами, викладеними у додатковій угоді від 24.06.2004 р. встановлені строки закінчення будівництва –31 серпня 2005 року; введення в експлуатацію об’єкту й оформлення переходу права власності між сторонами - до 31 жовтня 2005 року.
Пунктом 2.5. договору обов’язок щодо будівництва торгівельного комплексу, введення в експлуатацію, перерозподілу власності між сторонами покладений на відповідача.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що відповідно до пункту 2.3. договору на позивача покладений обов’язок фінансування будівництва торгівельного комплексу в порядку та строки, передбачені договором.
Ціна роботи, що підлягає виконанню. за договором, складається з суми, визначеної за проектно-кошторисною документацією та додаткових витрат, які повинен профінансувати позивач відповідно до п.п. 2.3.4, 2.3.5. договору. Кошторис набуває силу і стає невід’ємною частиною договору з моменту затвердження позивачем. (п. 5.1. договору).
Кошторис по визначенню вартості будівництва Адміністративно-торгівельного центру по вул. Радянській, 56/1 в м. Лубни (Додаток № 1 за Додаткової угоди до Договору № 44 від 20.08.2003 р.) складається з двох частин.
Як вбачається з кошторису, в його першій частині наведений розрахунок вартості будівельних робіт по будівництву (підготовчі роботи, зведення будинку, влаштування інженерних комунікацій, зовнішні інженерні мережі, благоустрій території). Сума вартості будівництва по першій частині становить 45806629,00 грн. В другій частині наведений розрахунок вартості оздоблювальних робіт по будівництву, які складають 2219810,00 грн. Загальна вартість будівельних робіт кошторисних розрахунків першої та другої частини становить 6800439,00 грн.
В судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції досліджені платіжні документи, які підтверджують встановлений місцевим господарським судом факт фінансування будівництва Адміністративно-торгівельного центру по вул. Радянській, 56/1 у м. Лубни Полтавської області позивачем у сумі 4995015,00 грн., з яких 4250500,00 грн. перераховані на платіжні реквізиті відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями, 745000,00 грн. видані відповідачу готівкою, що підтверджується розписками відповідача, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до пп. 2.3.4., 2.3.5. договору позивач зобов’язаний відшкодувати додаткові витрати відповідача на утримання земельної ділянки (орендна плата, охорона, експертна оцінка тощо). Вказані додаткові витрати, розмір яких підтверджений відповідачем, не входять до суми робіт по будівництву, виплачуються окремо за письмовим погодження сторін.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, розмір фінансування будівництва по кошторису, за виключенням відшкодування додаткових витрат в сумі 333753,30 грн., складає 4661261,70 грн.
Як вбачається із висновку судової будівельно-технічної експертизи Полтавського обласного відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. М.С. Бокаріуса № 182 від 12.05.2006 р. загальний процент готовності незавершеного будівництва будинку Адміністративно-торгівельного центру по вул. Радянській, 56/1 у м. Лубни Полтавської області складає 40,24 %.
Отже, позивач провів фінансування в розмірі, достатньому для повного завершення будівництва без проведення оздоблювальних робіт (4661261,70 грн.).
На думку судової колегії, місцевим судом вірно не взято до уваги твердження відповідача, що невчасне завершення будівництва стало наслідком прострочення фінансування з боку позивача, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 2.3.1. позивач зобов’язаний здійснити перерахунок відповідачеві першого траншу від загального об’єму фінансування в розмірі 300000,00 грн. протягом п’яти банківських днів, починаючи з наступного дня після дня підписання договору та вказаних у договорі додатків, що є невід’ємною частиною договору.
Як вбачається із платіжних документів, що знаходяться в матеріалах справи, позивачем було частково порушено строк перерахування першого траншу на суму 215000,00 грн. Так, перший платіж на суму 85000,00 грн. був здійснений 22.08.2003 р. (п/д № 1 від 22.08.2003 р.), остаточний розрахунок по першому траншу в розмірі 215000,00 грн. здійснений в період з 01.10.2003 р. по 16.01.2004 р. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується довідками про вартість виконаних робіт (типова форма № КБ-3), актами приймання виконаних робіт (типова форма №КБ-2в) при фінансуванні будівництва на суму 85000,00 грн. у серпні 2003 р. роботи по будівництву відповідачем не проводились, а вартість робіт, виконаних відповідачем у вересні 2003 р. склала тільки 9445,00 грн.; у жовні 2004 р. виконання робіт по будівництву відповідачем не проводилося; у листопаді 2003 р. вартість виконаних робіт склала 103654,00 грн. при фінансуванні з боку позивача на суму 256555,00 грн.
За таких обставин, місцевий суд дійшов вірного висновку, що прострочення фінансування по першому траншу з боку позивача на 138 днів, не спричинило наслідків у вигляді порушення строків проведення, завершення будівництва та введення торгівельного комплексу в експлуатацію, хоча відповідно до п. 10.5. договору є підставою для автоматичного (без згоди іншої сторони) продовження строку будівництва на строк затримки недофінансування, тобто на 138 днів.
Згідно п.п.5.2., 5.3. договору фінансування будівництва відбувається протягом п’яти банківських днів після пред’явлення письмової вимоги відповідача про це, за умови подання звіту про витрати попередніх сум фінансування. Судом вірно встановлено, що відповідач не надав суду доказів надсилання позивачеві письмових вимог про продовження фінансування. Разом з тим, додані відповідачем до матеріалів справи акти прийому-передачі звітів про витрати правомірно не взяті судом до уваги, як належні докази, оскільки з цих актів не вбачається, які саме звіти направлялися позивачу. Отже, підстав перераховувати кошти, за умови відсутності звітів про витрати попередньо перерахованих коштів, у позивача не було.
Таким чином, місцевим судом вірно зроблено висновок, що станом на 19.09.2005 р. позивачем було проведено фінансування будівництва в розмірі 4995015,00 грн., з яких 333753,30 грн. –відшкодування додаткових витрат, передбачених договором, 4661261,70 грн. –цільове фінансування будівництва по кошторису.
Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи Полтавського обласного відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. М.С. Бокаріуса № 182 від 12 травня 2006 р. загальний відсоток готовності незавершеного будівництва будинку Адміністративно-торгівельного центру по вул. Радянській, 56/1 у м. Лубни Полтавської області станом на 12.05.2006 р. складає 40,24 %. Разом з тим, судовою колегією вище встановлено, що фінансування з боку позивача було проведено в розмірі, достатньому для закінчення будівництва без проведення оздоблювальних робіт.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що затримка строків закінчення будівництва відповідачем відбулася з вини відповідача, в результаті неналежного виконання останнім п. 10.3. договору із змінами, внесеними додатковою угодою, відповідно до яких будівництво об’єкту відповідач повинен завершити до 31.08.2005 року. Разом з тим, судова колегія погоджується, що, як передбачено п. 10.5. договору, з урахуванням затримки позивачем строків фінансування будівництва на 138 днів, відповідач повинен закінчити будівництво торгівельного комплексу 16.01.2006 р. (строк закінчення 31.08.2005 р. + строк затримки фінансування за першим траншем - 138 днів = 16.01.2006 р.).
Як встановлено судовою колегією, будівництво об’єкта не закінчено до цього часу, однак відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що будівництво не проводиться не з його вини. Таким чином, останній порушив умови укладеного між сторонами договору та такі порушення місцевим судом вірно визнані істотними.
Крім цього, як вбачається з експертного висновку, при будівництві Адміністративно-торгівельного центру по вул. Радянській, 56/1 у м. Лубни Полтавської області використані матеріали, які не відповідають проектній документації –при муруванні стін та перегородок застосована цегла, що була в використанні, за відсутності згоди позивача на заміну матеріалу та конструктивних рішень стін та перегородок, тобто без погодження між сторонами відступів від технічної документації, що передбачено п.2.5.5. договору та свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору.
Згідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції від 16.01.2003 р. положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжували існувати після набрання ним чинності.
Місцевий суд вірно дійшов до висновку, що оскільки права та обов’язки сторін за договором № 44 від 20.08.2003 р. та додатковою угодою продовжували існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 16.01.2003 р., до даних правовідносин необхідно застосувати норми ЦК України в редакції від 16.01.2003 р.
Відповідно до п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Таким чином, внаслідок порушення з вини відповідача умов договору № 44 від 20.08.2003 р. та додаткової угоди до нього позивач був позбавлений можливості отримати у власність добудований торгівельний центр та прибуток від реалізації та експлуатації приміщень торгівельного центру.
За таких обставин, судова колегія вважає рішення суду в частині розірвання договору законним та обґрунтованим.
Водночас, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 289197,54 грн. не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав:
Відповідно до пункту 8.9. додаткової угоди від 24.06.2004 р. до договору № 44 від 20.08.2003 р. відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0,05 % від вартості незакінченої частини будівництва за кожний день прострочення до закінчення будівництва.
Місцевий суд, задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення пені, не навів обґрунтованого розрахунку стягуваної суми пені у розмірі 20385,36 грн.
Разом з тим, наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми пені у розмірі 289197,54 грн. не є обґрунтованим належними доказами, отже в стягненні пені необхідно відмовити.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду зазначеним вимогам не відповідає в повному обсязі.
За таких обставин, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2006 року необхідно скасувати в частині стягнення з відповідача пені в сумі 20385,36 грн. В цій частині в позові необхідно відмовити повністю.
В іншій частині господарського суду Полтавської області від 22.08.2006 року необхідно залишити без змін.
Окрім того, судом першої інстанції невірно здійснено розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Частиною 5 ст. 49 ГПК України передбачено, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, місцевий господарський суд не стягнув з відповідача на користь позивача державне мито за позовну вимогу –розірвання договору у розмірі 85,00 грн., а також поклав витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача в повному розмірі, хоча позовні вимоги задоволені частково.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Київським міжобласним апеляційним господарським судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна інвестиційна компанія»на рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2006 року у справі № 5/52 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2006 року у справі № 5/52 скасувати частково та прийняти нове рішення в цій частині.
3. В частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна інвестиційна компанія»пені в сумі 289197,54 грн. у позові відмовити.
4. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2006р. у справі № 5/52 залишити без змін.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна інвестиційна компанія»(37500, Полтавська обл., м. Лубни, пл. Кірова, 18/2; код 31580284) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лубнибудторгсервіс»(37500, Полтавська обл., Лубенський район, с. Засулля, вул. Комсомольська, 93; код 32358607) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита за розгляд позовної заяви судом першої інстанції та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лубнибудторгсервіс»(37500, Полтавська обл., Лубенський район, с. Засулля, вул. Комсомольська, 93; код 32358607) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна інвестиційна компанія»(37500, Полтавська обл., м. Лубни, пл. Кірова, 18/2; код 31580284) 101 (сто одну) грн. 93 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.
7. Доручити місцевому господарському суду видати накази.
8. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Мамонтова О.М.
Мостова Г. І.