КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3337/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,
при секретарі Ковризі М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ДПІ у м. Чернігові про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
01.07.2010 ФОП ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000941740/0 від 26.04.2010.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Чернігові на підставі ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з ПДВ ФОП ОСОБА_2 за лютий 2010 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2010 року, за результатами якої складено акт від 09.04.2010 року № 82/17-419/НОМЕР_1, в якому зафіксовані порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 та п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником було завищено податковий кредит з ПДВ за лютий 2010 року на 4520 грн., в зв’язку з чим донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 143 грн.
За результатами розгляду акту перевірки заступником начальника ДПІ у м. Чернігові було прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 року № 0000941740/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 143 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 17 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем декларацію з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2010 року подано в межах строку, встановленого 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- 1095 днів. Таким чином, суд першої інстанції вважав, що неприйняття ДПІ у м. Чернігові податкових накладних виписаних ТОВ з II «Данфосс ТОВ» в липні 2008 року на суму 10016,79 грн. (в т.ч. ПДВ - 1669,46 грн.), в квітні 2009 року на суму 413,18 грн. (ПДВ - 68,86 грн.), в липні 2009 року на суму 8868,40 грн. (ПДВ - 1478,07 грн.), в листопаді 2009 року на суму 648,8 грн. (ПДВ - 108,13 грн.), в грудні 2009 року на суму 1987,27 грн. (ПДВ - 331,21 грн.) та податкової накладної виписаної в квітні 2009 року ТОВ «Грундфос Україна»на суму 5184,12 грн. (в т.ч. ПДВ - 864,02 грн.), з підстав неподання позивачем заяв зі скаргами на постачальників щодо несвоєчасного надання податкових накладних є неправомірним.
Доводи апелянта полягають у тому, що судом порушено норми матеріального права, а саме: пп. 7.2.3, пп.7.2.6, , п.7.2 , пп. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5, та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, виходячи з наступного.
Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебітових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05р. № 244 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.05 за № 770/11050) у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру та за умови виконання норм п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації ПДВ у поточному періоді.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано того, що позивач в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України документального підтвердження запізнення податкових накладних за лютий 2010 року не надав.
Згідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Крім того, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, ще підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати де податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яке є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:
- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;
- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.
При цьому, судом першої інстанції не було враховано того, що позивачем не були надані докази неможливості виконання складення первинних документів під час здійснення господарських операцій, а також що позивачем не виконані вимоги п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Враховуючи вищезазначене р. 10.1 (колонка Б) та р. 17 (колонка Б) декларації з ПДВ за лютий 2010 року зменшується на 4520 грн., відповідно р. 18.2, р. 21, р. 22.2 зменшуються на 4377 грн.; р. 18.1 р. 20 та р. 27 збільшується на 143 грн., що вірно зазначено в акті податкової перевірки (зворот а. с. 10).
Згідно до п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Однак, враховуючи вищезазначені вимоги законодавства та той факт, що ФОП ОСОБА_2 заяви зі скаргою на ТОВ з II «Данфосс ТОВ» та ТОВ «Грундфос Україна»до податкового органу не подав, останнім правомірно було збільшено розмір податкового зобов'язання, що підлягає сплаті за результатами звітного періоду на суму 143 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у відповідності до п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, що взагалі не було враховано судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, позивачем не вказано обставин та не надано доказів, які б свідчили про правомірність позовних вимог, безпідставно задоволених рішенням суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 –задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 –скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 07.02.2011.