КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
25.10.06 р. № 119/11-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Яковлєв М. Л.
Судді
Міщенко П. К.
Федоров М. О.
При секретарі судового засідання - Швидаку С.І.,
за участю представників сторін відповідно протоколу судового засідання від 25.10.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства «Гайшин», с. Гайшин Переяслав-Хмельницького району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 31.08.2006 року,
по справі № 119/11-06 (суддя Мальована Л.Я.)
за позовом відкритого акціонерного товариства «Гайшинська птахофабрика»,
с. Гайшин Переяслав-Хмельницького району
до сільськогосподарського приватного підприємства «Гайшин», с. Гайшин,
третя особа відкрите акціонерне товариство «Фермерський земельний банк», м. Київ,
третя особа акціонерний банк «Національні інвестиції», м. Київ
про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу та зустрічного позову про визнання права власності та визнання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу дійсним.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2006 року за позовом відкритого акціонерного товариства «Гайшинська птахофабрика»до сільськогосподарського приватного підприємства «Гайшин»порушено провадження у справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу та визнання прав власності.
У судовому засіданні, яке відбулось 03.05.2006 року у справі № 119/11-06, було залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відкрите акціонерне товариство «Фермерський земельний акціонерний банк»та Акціонерний банк «Національні інвестиції».
20.06.2006 року відповідач, сільськогосподарське приватне підприємство «Гайшин», звернулось до суду із зустрічним позовом із проханням об’єднати розгляд даної позовної заяви з позовною заявою ліквідатора Ігнатенка Ю.В., яка розглядається в межах справи № 119/11-06, визнати дійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 31.10.2005 року, укладений між відкритим акціонерним товариством «Гайшинська птахофабрика»та сільськогосподарським приватним підприємством «Гайшин»та визнати право власності за останнім.
Ухвалою місцевого господарського суду від 21.06.2006 року зустрічний позов прийнято до розгляду в частині визнання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу дійсним.
Рішенням господарського суду першої інстанції від 31.08.2006 року у справі № 119/11-06 первісний позов було задоволено повністю, визнано договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 31.10.2005 року укладений між відкритим акціонерним товариством «Гайшинська птахофабрика»та сільськогосподарським приватним підприємством «Гайшин»недійсним, визнано право власності за відкритим акціонерним товариством «Гайшинська птахофабрика», стягнуто з відповідача на користь позивача 170 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції посилається на те, що позивачем доведено, що договір купівлі-продажу не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню його недійсним.
У зустрічному позові в цьому ж рішенні було відмовлено, оскільки, як вважає місцевий господарський суд, був укладений із порушенням вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду Київської області відповідач (позивач за зустрічним позовом) звернувся з апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю, та прийняти нове, яким позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі, визнати дійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 31.10.2005 року укладений між відкритим акціонерним товариством «Гайшинська птахофабрика»та сільськогосподарським приватним підприємством «Гайшин»та визнати право власності на цілісний майновий комплекс за сільськогосподарським приватним підприємством «Гайшин».
В обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд не в повній мірі дослідив обставини справи, у зв’язку з чим прийняв невірне рішення.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.09.2006 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 11.10.2006 року.
Представником відкритого акціонерного товариства «Гайшинська птахофабрика»подано відзив на апеляційну скаргу із проханням залишити рішення господарського суду Київської області від 31.08.2006 року у справі № 119/11-06 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
10.10.2006 року скаржником подано доповнення до апеляційної скарги, які було приєднано до матеріалів справи.
Ліквідатором банкрута 10.10.2006 року подано заперечення на апеляційну скаргу із проханням про залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення, з підстав зазначених у запереченні.
11.11.2006 року головою правління ВАТ «НК Банк»та представником ВАТ «Гайшинська птахофабрика»подано заяви про відвід колегії суддів.
Відповідно ухвалі Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду Стахурського М.Ф. від 13.10.2006 року, зазначені заяви про відвід колегії суддів - залишено без задоволення
Ухвалою апеляційної інстанції 16.10.2006 року розгляд справи № 119/11-06 призначено на 25.10.2006 року.
25.10.2006 року представником банкрута подано клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, закрите акціонерне товариство «Агрофірма Березанська птахофабрика», оскільки відповідно договорів купівлі-продажу, які нотаріально посвідчені, до вказаного товариства перейшло право власності на цілісний майновий комплекс від товариства з обмеженою відповідальністю «Кочубей», який в свою чергу придбав його у банкрута.
Дане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки, закрите акціонерне товариство «Агрофірма Березанська птахофабрика»не було залучене до участі у справі у суді першої інстанції та до суду не подано жодних доказів які б підтверджували викладене у клопотанні, зокрема, нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу.
Також представником ВАТ «Гайшинська птахофабрика»Ісаєнком О.В. та ліквідатором банкрута 25.10.2006 року подано до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи, з підстав зазначених у клопотаннях, які залишені колегією суддів без задоволення, оскільки дані особи вдруге не з’являються у судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що дає підстави суду здійснювати судовий розгляд за їх відсутності за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення господарського суду Київської області скасувати, виходячи з наступного
Відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції; апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Як встановлено колегією суддів, між ВАТ «Гайшинська птахофабрика»(боржник) в особі керуючої санацією Іваненко Л.В. та сільськогосподарським приватним підприємством «Гайшин»(інвестор) було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу боржника.
Як вбачається із зазначеного договору ( а.с. 95-96), зокрема, із п.п. 2.4. в частині 7 плану санації зазначено, що при виконанні зобов’язань інвестора по погашенню боргу боржника, зокрема шляхом переведення на себе боргу згідно ст. 18 та ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»проводиться продаж майна боржника інвестору у власність майновим комплексом згідно п. 12 ст. 19 вказаного Закону.
Відповідно до п.п. 2.5 в частині 7 плану санації інвестора зобов’язано провести експертну незалежну оцінку цілісного майнового комплексу відкритого акціонерного товариства «Гайшинська птахофабрика», яка проведена 24.02.2005 року і по висновку оцінки вартість цілісного майнового комплексу становить 728 040 грн. ( а.с. 91), з урахуванням податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи керуючий санацією Іваненко Л.В. було виписано рахунок № 3 ( а.с. 92) на оплату кредиторської заборгованості сільськогосподарському приватному підприємству «Гайшин», який останнім було сплачено платіжним дорученням № 55 від 31.10.2005 року ( а.с. 93).
На виконання договору купівлі-продажу від 31.10.2005 року між сторонами було укладено акт прийому-передачі майна відкритого акціонерного товариства «Гайшинська птахофабрика», як того вимагає укладена угода та приписи Цивільного законодавства.
Отже, відповідно до умов договору від 31.10.2005 року , а саме, до п.п. 3.2 право власності інвестора на цілісний майновий комплекс боржника настає з моменту підписання договору і акту приймання-передачі, що фактично і відбулось.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зазначених норм, недійсним є правочин, зміст якого суперечить приписам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняла правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності; при укладенні якого мав місце дефект волі; правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків.
А, відповідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, відповідно до статті 6 цього Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як відзначено в роз’ясненні ВАСУ від 12.03.1999 року, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Твердження місцевого господарського суду щодо невідповідності договору купівлі-продажу від 31.10.2005 року вимогам закону не заслуговує на підтримку апеляційного суду, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України, зазначає, що договір є укладеним, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.
Слід зазначити, що договори купівлі-продажу підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, але у відповідності до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення не вимагається.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, це підтверджується письмовими доказами, самим договором від 31.10.205 року, було проведено повну оплату та складено акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу, що по суті дає підстави вважати, що договір виконано повністю.
Як зазначає у апеляційній скарзі сільськогосподарське приватне підприємство «Гайшин», боржника було визнано банкрутом і ліквідатор відкритого акціонерного товариства «Гайшинська птахофабрика»Ігнатенко Ю.В. певними діями перешкодив нотаріально посвідчити даний договір.
Абз. 2 п. 9 ст. 17 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зазначає, що значні угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачене цим Законом або планом санації.
Отже, висновки місцевого господарського суду, щодо невідповідності закону укладення даного договору через ненадання згоди комітетом кредиторів на укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу є безпідставними, оскільки, колегією суддів встановлено, що продаж цілісного майнового комплексу боржника передбачено, як законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема у згаданій нормі, так і власне у плані санації, на що комітет кредиторів надав свою згоду, зокрема ч. 7 і ч. 11 плану санації.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування та заперечування покладається на сторони.
Колегією суддів встановлено, що грошові кошти одержані від продажу цілісного майнового комплексу надійшли на рахунок боржника і були використані для розрахунку із кредиторами, пропорційно черговості задоволення кредиторських вимог.
Відповідно до п. 12 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо суми, вирученої від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, керуючий санацією пропонує сторонам укласти мирову угоду. У разі якщо мирова угода не укладена, арбітражний суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.
Як встановлено колегією суддів, комітетом кредиторів боржника було вирішено перейти до процедури ліквідації.
За таких обставин відповідач свої зобов’язання перед кредиторами сільськогосподарського приватного підприємства «Гайшинська птахофабрика»виконав, а цілісний майновий комплекс переданий інвестору в рахунок виконання фінансових зобов’язань перед кредиторами.
До того ж, як зазначено у доповнені до апеляційної скарги, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні посилався на ст. 215 Цивільного кодексу України, визнаючи правочин недійсним, однак відповідно ст. 216 Цивільного кодексу України повинен був вказати у рішенні про повернення позивачем відповідачу коштів у розмірі 725 040 грн., які сплаченні останнім за цілісний майновий комплекс.
Місцевим господарським судом порушено права відповідача, оскільки, згідно оскаржуваного рішення, позивач не повинен був би повертати відповідачу перераховані кошти.
На думку апеляційного суду, відповідачем доведено, що договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу відкритого акціонерного товариства «Гайшинська птахофабрика»від 31.10.2005 року укладений у відповідністю із вимогами чинного законодавства, а відтак зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Навпаки, позивач за первісним позовом не довів у чому саме полягають порушення цивільного законодавства у зв’язку із чим спірний договір слід було б визнати недійсним.
Також, суд першої інстанції дав невірну юридичну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а відтак відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. 99, 101 –105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства «Гайшин», с. Гайшин на рішення господарського суду Київської області від 31.08.2006 року, по справі № 119/11-06 - задовольнити.
2. Рішення господарського суду Київської області від 31.08.2006 року у справі № 119/11-06 –скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі - визнати дійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 31.10.2005 року укладений між відкритим акціонерним товариством «Гайшинська птахофабрика»та сільськогосподарським приватним підприємством «Гайшин».
4. Визнати право власності на цілісний майновий комплекс, ВАТ «Гайшинська птахофабрика», який знаходиться в с. Гайшин Переяслав-Хмельницького району, за сільськогосподарським приватним підприємством «Гайшин».
5. У первісному позові –відмовити.
6. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.
7. Матеріали справи № 119/11-06 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий Яковлєв М. Л.
Судді
Міщенко П. К.
Федоров М. О.